Стаття 56. Додержання вимог щодо конфіденційності інформації, що стосується митної вартості товарів

1. Інформація, що стосується митної вартості товарів, які переміщуються через мит­ний кордон України, не може без спеціального дозволу особи чи органу, які подають таку інформацію, розголошуватися або передаватися третім особам, включаючи інші органи державної влади, крім подання її в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Ця стаття забезпечує захист комерційної таємниці та конфіденційної ін­формації, яку надає декларант митному органові з метою контролю за пра­вильністю визначення митної вартості. Визначення поняття “комерційна та­ємниця” міститься у ст. 36 ГК України, відповідно до якої відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльніс­тю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що станов­лять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначає суб'єкт господарю­вання відповідно до закону. Під конфіденційною інформацією розуміються відомості, які перебувають у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їхнім бажанням згідно з передбаченими ними умовами. Особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною за власні кошти, або такою, яка є предметом їхнього професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визнача­ють режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіден­ційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту.

Таким чином, умови, викладені в цій статті, не стосуються знеособленої зведеної інформації для статистичних цілей, знеособленої аналітичної ін­формації, інформації щодо загальних питань роботи митниці, інформації, яка не стосується конкретних фізичних та/або юридичних осіб, та інфор­мації, яка не може становити комерційної таємниці. Крім того, це не стосу­ється інформації щодо правопорушень, публічного обговорення в засобах масової інформації проблем митної справи тощо.

За розголошення зазначеної в ч. 1 цієї статті інформації посадові особи митних органів несуть відповідальність згідно із законом.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності у сфері обліку і звітності, а також комерційної таємниці керуються нормами Цивільного кодексу Укра­їни, Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, а також іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

Чинний Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відпо­відальність за незаконне збирання з метою використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (ст. 231), та за розголошення комерцій­ної таємниці (ст. 232).

Розголошення такої інформації третім особам можливе лише у випад­ках, визначених Кодексом та іншими законами України. Так, відповідно до ст. 452 МКУ інформація щодо експортно-імпортних операцій конкретних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може надаватися лише органам досудового слідства у зв'язку з розслідуванням ними кримінальних справ, органам Державної податкової служби, а також за письмовими вмотивова­ними запитами державному уповноваженому Антимонопольного комітету України та голові територіального відділення Антимонопольного коміте­ту України у зв'язку з розслідуванням ними антиконкурентних узгоджених дій. Центральний орган виконавчої влади у сфері митної справи надає у випадках та порядку, встановлених законом, іншим органам, уповноваже­ним відповідно до закону на здійснення валютного контролю, інформацію, необхідну для проведення такого контролю.