Стаття 58. Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)

1. Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, за­стосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепро­дані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпо­рядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опо­середковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне кори­гування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

2. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або упо­вноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

3. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, за­стосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

4. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з ура­хуванням положень частини десятої цієї статті.

5. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продав­цем осіб для виконання зобов'язань продавця.

6. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосе­редкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

7. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зо­крема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, ін­касування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

8. Термін “ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті” стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються до­кументально та піддаються обчисленню.

9. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

10. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підля­гає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупів­лю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюва­них товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповід­ними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'я­заних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних ви­робів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використа­них у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і без­посередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову про­дажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літе­ратурні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, тор­говельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності.

Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає спла­ті за оцінювані товари.

Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів ви­значається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу то­варів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на мит­ній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь про­давця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

11. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або під­лягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

12. Той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

13. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині два­надцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен на­дати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

14. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оці­нюваних товарів.

15. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку про­давця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

16. Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

17. Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначе­них у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

18. При продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюва­ними товарами:

1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначе­ної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначе­ної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

19. У разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при про­дажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.

20. Порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1-3 частини вісімнадця­тої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оціню­ваними товарами.

21. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

22. Право на автоматичне застосування методу визначення митної вартості за ці­ною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), мають уповноважені економічні оператори.

Для підтвердження у таких випадках заявлених відомостей про митну вартість то­варів у порядку, визначеному цим Кодексом, подаються лише:

1) декларація митної вартості (у випадках, встановлених статтею 52 цього Кодексу);

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа;

4) банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші пла­тіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

5) документи для підтвердження витрат на ввезення та страхування, якщо за умовами поставки такі витрати не включено у вартість товару.

23. У випадках, передбачених частиною двадцять другою цієї статті, контроль пра­вильності визначення митної вартості здійснюється виключно після завершення мит­ного оформлення та пропуску товарів через митний кордон України.

Рис. 4. Порядок застосування першого (основного) методу в Україні

Попередньою статтею (ст. 57) встановлено метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), як основний. Проте основний метод використовується, якщо немає обмежень, визначених Кодексом.

Це означає, що цей метод застосовується в усіх випадках, крім шести визначених підстав:

1) відсутність продажу на експорт в Україну (ч.

2) наявність обмеження прав покупця на розпорядження товарами (ч. 1 ст. 58);

3) наявність умов, що унеможливлюють визначення вартості товарів (ч. 1 ст. 58);

4) якщо частина виручки від подальшого розпорядження надходить продавцю (ч. 1 ст. 58);

5) якщо покупець та продавець пов'язані між собою і ці відносини вплинули на ціну товарів (ч. 1 ст. 58);

6) якщо використані декларантом відомості (ч. 2 ст. 58):

- не підтверджені документально;

- не є визначеними кількісно;

- не є достовірними;

- немає хоча б однієї зі складових митної вартості.

Проте пп. “а”, “б”, “в” ч. 1 ст. 58 встановлено випадки, коли метод ви­значення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, може використовуватися за наявності обмежень. Відпо­відно до пп. “в” п. 1 ч. 1 ст. 58 ціна, фактично сплачена, або ціна, що під­лягає сплаті, вважається прийнятною за наявності обмежень, які суттєво не впливають на вартість товарів. Прикладом таких обмежень є випадок, коли продавець вимагає від покупця автомобілів не продавати чи вистав­ляти їх до зафіксованої дати, яка становить початок модельного року.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ціна, фактично сплачена, або ціна, що підлягає сплаті, вважається неприйнятною за наявності домовленостей або певних умов, вплив яких неможливо врахувати. Прикладами таких випадків є такі:

а) коли продавець встановлює ціну на імпортні товари за умови, що по­купець також купить інші товари в зазначених кількостях;

б) коли ціна імпортних товарів залежить від ціни або цін, за якими по­купець імпортних товарів продає інші товари продавцеві цих това­рів;

в) коли ціна встановлюється на основі форми платежу, яка не стосуєть­ся імпортних товарів, наприклад, якщо імпортні товари - це напів­фабрикати, які надаються продавцем за умови, що продавець одер­жить конкретну кількість готової продукції.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 58 ціна, фактично сплачена, або ціна, що під­лягає сплаті, вважається прийнятною за наявності домовленостей або певних умов, що стосуються виробництва або збуту імпортних товарів. Наприклад, той факт, що покупець надає продавцеві техніку та плани, ви­конані в країні ввезення, не повинен призводити до неприйняття вартості операції для цілей ст. 58. Також, якщо покупець вчинює за власний раху­нок, навіть за угодою з продавцем, дії, що стосуються збуту імпортованих товарів, то вартість цих дій не є частиною митної вартості і такі дії не по­винні призводити до неприйняття вартості операції.

Відповідно до ч. 5 ст. 58 ціна, фактично сплачена або яка підлягає сплаті за товари, що імпортуються за призначенням в Україну, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або мали бути здійснені покупцем оці­нюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/ або на пов'язаних з продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платіж необов'язково повинен набувати форми переказу грошей (зокрема, але не виключно). Платіж може здійснюватися шляхом акредитива або ін­шими фінансовими документами (вексель, цінні документи тощо). Платіж може бути здійснений прямо або опосередковано. Прикладом опосередко­ваного платежу є врегулювання покупцем повністю або частково боргових зобов'язань, які мають бути сплачені продавцем.

Діяльність, здійснювана покупцем за власний рахунок, крім зазначеної в п. 4-7 ч. 10 ст. 58, не розглядається як опосередкований платіж продавце­ві, хоча вона і може вважатися вигідною для продавця. Таким чином, вар­тість цієї діяльності не додається до ціни, яка фактично сплачена або під­лягає сплаті при визначенні митної вартості.

Термін “ціна фактично сплачена або ціна, що підлягає сплаті”, що ви­користовується в ч. 4 ст. 58, стосується тільки оцінюваних товарів. Потік дивідендів або інших платежів від покупця до продавця, які не стосуються імпортних товарів, не є частиною митної вартості цих товарів.

Частина вісімнадцята ст. 58 передбачає різні засоби встановлення при­йнятності вартості, а саме, якщо покупець і продавець є пов'язаними між собою особами, то мають бути вивчені обставини навколо продажу, а вар­тість операції приймається як митна вартість за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Не передбачається вивчення обставин у всіх випадках, коли продавець і покупець пов'язані між собою. Таке вивчення потрібне тільки тоді, коли є сумніви стосовно прийнятності ціни. Якщо митний орган не має таких сумнівів, то вона повинна бути прийнята без запиту подаль­шої інформації від декларанта. Наприклад, митний орган раніше вивчав ці відносини або він має детальну інформацію стосовно покупця та продавця і може бути впевненим у результаті такого вивчення, що ці відносини не вплинули на ціну товару, який ввозиться на митну територію України.

Якщо митний орган не в змозі прийняти вартість операції без додатко­вого уточнення, то він повинен надати декларанту можливість представи­ти таку додаткову детальну інформацію для того, щоб вивчити обставини щодо продажу.

У зв'язку з цим митний орган повинен бути готовим до вивчення умов організації торговельних відносин між покупцем і продавцем та умов уста­новлення ціни, щоб визначити, чи вплинули ці відносини на ціну.

Якщо покупець і продавець, як пов'язані між собою особи, відповідно до положень ст. 15 Угоди про застосування ст. VII FATT здійснюють купів­лю та продаж один одному так, ніби вони не є взаємозалежними, це вважа­ється підтвердженням того, що такі відносини не вплинули на ціну. Напри­клад, якщо ціна встановлена у спосіб, сумісний зі звичайною практикою ціноутворення в галузі, що розглядається, або у спосіб, у який продавець встановлює ціни для продажу покупцям, котрі не є взаємозалежними з продавцем, це підтвердить, що відносини не вплинули на ціну. Інший при­клад: якщо доведено, що ціна є прийнятною для забезпечення відшкоду­вання всіх витрат плюс прибуток, звичайний для загальних прибутків фір­ми, отриманих за певний період часу (наприклад, рік) від продажу товарів того ж класу або типу, - це підтвердить, що на ціну не вплинула взаємоза­лежність.

Для цілей ст. 58 термін “особи” включає, якщо це доречно, юридичних осіб. Одна особа вважатиметься такою, що контролює іншу, якщо перша в правовому або оперативному аспекті може застосовувати обмеження до останньої або керувати нею.

Згідно з ч. 20 ст. 58 декларант за власною ініціативою має можливість довести, що вартість операції максимально наближається до вартості, яка раніше була перевірена та прийнята митними органами, а тому є прийнят­ною відповідно до положень ст. 58. Якщо в результаті перевірки встанов­лено, що вартість операції відповідає вартості операції ідентичних това­рів, то немає потреби вивчати питання впливу на ціну товару того факту, що продавець та покупець є пов'язаними між собою особами відповідно до Угоди. Якщо митний орган уже має достатньо інформації для того, щоб упевнитися, що одне з порівнянь, передбачених ч. 18 ст. 58, проведено, не­має причин вимагати від декларанта демонстрації проведення таких по­рівнянь.

Відповідно до ч. 18 ст. 58 для визнання вартості операції “максималь­но наближеною” до іншої вартості має братися до уваги низка факторів. Ці фактори охоплюють характер імпортних товарів, характер самої галу­зі, сезон, коли товари імпортуються, і те, чи різниця у вартостях є комер­ційно значущою. Оскільки ці фактори можуть відрізнятися, то неможливо застосувати однаковий стандарт (підхід), наприклад, фіксований відсоток, у кожному випадку. Скажімо, невелика різниця у вартості одного виду то­варів може бути неприйнятною, тоді як велика різниця у вартості іншого типу товарів - прийнятною при визнанні операції “максимально наближе­ною” до раніше перевірених вартостей, про які йдеться в ч. 18 ст. 58.

Якщо немає обмежень, визначених ч. 1 ст. 58, або за умови достатніх підстав вважати, що взаємовідносини покупця та продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті.

Відповідно до ч. 11 ст. 58 митна вартість не включає такі витрати або кошти за умови, що вони виділені від фактично сплаченої ціни або такої, що підлягає сплаті за імпортні товари:

а) плату за будівництво, спорудження, складання, технічне обслугову­вання або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

б) транспортні витрати після ввезення;

в) податки, які сплачуються в Україні.

Для цілей пп. “а” п. 1 ч. 10 ст. 58 термін “комісійні за закупівлю” означає плату, сплачену покупцем своєму агенту за послугу щодо представництва його інтересів за кордоном для придбання товарів, які оцінюються.

Зазвичай комісія (комісійні), яку агент отримує за свої послуги, обчис­люється як відсоток від ціни продажу товарів, проте термін “комісійні за закупівлю” охоплює також інші домовленості щодо компенсації, напри­клад, розмір винагороди може грунтуватися на витраченому часі агента та/або взятих ним на себе фінансових витратах з метою забезпечення за­купівлі оцінюваних товарів.

Сплачені покупцем гонорари своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі товарів, не додаються до митної вартості оцінюваних товарів. Водночас, якщо гонорар виплачений агенту продавця або незалежній третій стороні, то його сума входить до митної вартості оцінюваних товарів.

Агент покупця - це той, хто діє від імені й насамперед на користь по­купця. Головна ознака, що відрізняє агента-покупця, - це право покупця контролювати дії агента, особливо в переговорному та купівельному про­цесах.

Визначення, чи має покупець право контролю над агентом, цілком за­лежить від конкретних факторів та обставин кожної операції.

Оформлення комісійних та брокерських для цілей митної оцінки зале­жить від конкретного характеру послуг, наданих посередником. Якщо по­середник діє за власний рахунок та/або має право власності на товар, він не може вважатися агентом із закупівлі.

Іноді контракти або документи не досить чітко відображають характер діяльності так званого агента. За таких обставин важливо встановити дій­сні факти.

Якщо агент є взаємозалежним з продавцем або особою, залежною від продавця, митні органи зобов'язані, незважаючи на наявність агентської угоди, розглянути всі обставини, щоб встановити, чи справді він діє від імені покупця, а не за рахунок продавця, або навіть за власний рахунок.

Експортні палати або так звані незалежні агенти, які провадять подібну діяльність, але на відміну від агентів із закупівлі мають право власності на товар і контролюють комерційну угоду або ціну, сплачену імпортером, не можуть вважатися агентами із закупівлі.

При розподілі елементів, зазначених у пп. “б” п. 2 ч. 10 ст. 58, щодо ім­портних товарів застосовуються два фактори - вартість самого елемента та спосіб, у який ця вартість має розподілятися відносно імпортних това­рів. Розподіл цих елементів повинен здійснюватися в раціональний спосіб відповідно до обставин і згідно із загальноприйнятими принципами бух­галтерського обліку.

Якщо покупець закуповує елемент від продавця, не пов'язаного з по­купцем, то вартістю цього елемента є ціна закупівлі.

Коли елемент був вироблений покупцем або особою, пов'язаною з по­купцем, його вартість становитимуть витрати на його виробництво.

Якщо елемент раніше використовувався покупцем незалежно від того, чи він купувався або вироблявся таким покупцем, початкова вартість по­купки або виробництва має бути скоригована в бік зниження з метою відо­браження його використання для того, щоб визначити вартість цього еле­мента.

У разі, якщо вартість елемента визначено, необхідно розподілити цю вар­тість на імпортні товари. Для цього є різноманітні можливості. Наприклад, ця вартість може бути розподілена на першу поставку, якщо покупець бажає сплатити мито з усієї вартості за один раз. Інший приклад полягає в тому, що покупець може вимагати, щоб вартість була розподілена на певну кількість одиниць, вироблених до моменту першої поставки. Ще одним прикладом є ситуація, коли покупець може вимагати, щоб вартість була розподілена на все передбачуване виробництво, якщо для такого виробництва укладено контракти або існують чіткі зобов'язання. Метод розподілу, який викорис­товуватиметься, залежатиме від документації, наданої покупцем.

Приклад. Покупець надає виробникові шаблон для використання під час виробництва імпортних товарів та укладає контракт із виробником на закупівлю 10 тис. од. На час прибуття першої поставки (1000 од.) виробник уже виробив 4000 од. Декларант може вимагати від митного органу розпо­ділити вартість шаблону на 1000, 4000 або 10000 од.

Доповнення до елементів, визначених у пп. “г” п. 2 ч. 10 ст. 58, повинні базуватися на об'єктивних даних і таких, що піддаються обчисленню. Для того щоб звести до мінімуму тягар як для декларанта, так і для митного органу щодо визначення вартостей, котрі мають бути додані, якщо тільки можливо, мають використовуватися дані, безпосередньо наявні в системі комерційного обліку покупця.

Для елементів, поставлених покупцем, які були ним придбані або взяті в оренду, доповненням буде вартість покупки або оренди. Не повинні ро­битися доповнення для тих елементів, що перебувають у державній влас­ності, крім витрат на отримання їхніх копій.

Легкість, з якою можна обчислювати вартості, що мають додаватися, залежатиме від структури конкретної фірми та практики управління, а та­кож від методів ведення нею бухгалтерського обліку.

Скажімо, фірма, яка імпортує різноманітні товари з кількох країн, веде облік діяльності свого дизайнерського центру за межами країни імпорту в такий спосіб, щоб можна було точно показати витрати, які відносять до конкретного товару. У таких випадках може бути відповідно зроблене пря­ме коригування (додавання) згідно з положеннями ст. 58.

В іншому випадку фірма здійснює витрати на утримання дизайнерсько­го центру за межами України у вигляді загальних накладних витрат із роз­поділом на конкретні товари. У такому разі здійснюється відповідне ко­ригування згідно з положеннями ст. 58 щодо імпортних товарів шляхом розподілу витрат дизайнерського центру на все виробництво, яке одержує вигоди від дизайнерського центру, та додавання до імпорту такої розподі­леної вартості для кожної одиниці.

Відмінності у наведених обставинах, звичайно, вимагатимуть врахуван­ня різних факторів при визначенні належного методу розподілу.

Так, коли елемент виробляють у кількох країнах певний період часу, це коригування здійснюється на вартість, фактично додану до вартості цього елемента за межами України.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплаче­на або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до такої ціни, зокрема:

- роялті та ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умо­ву продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Ці платежі можуть містити платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав;

- відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній терито­рії України, яка прямо чи опосередковано надходить на користь про­давця (далі - частина виручки).

Для декларування товарів і транспортних засобів використовується митна декларація, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450.

При переміщенні через митний кордон України товарів як носіїв ре­зультатів виконаних робіт у графі зазначаються відомості про такі носії, а також про інформацію, що на них розміщена.

Під час декларування товарів із застосуванням вантажної митної де­кларації зазначається повний опис товару, за яким його можна відрізнити від іншого товару.

Відповідно до Угоди про застосування ст. VII ГАТТ та приміток до неї роялті та ліцензійні платежі включаються до митної вартості товарів.

Відповідно до Національного стандарту № 4 “Оцінка майнових прав ін­телектуальної власності”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1185, ліцензійний платіж - це плата за надання прав на використання об'єкта права інтелектуальної власності, що є пред­метом ліцензійного договору. До ліцензійних платежів належать паушаль- ний платіж, роялті та комбінований платіж.

Роялті - ліцензійний платіж у вигляді сум, які сплачуються періодично, залежно від обсягів виробництва або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об'єкта права інтелектуальної власності.

Паушальний платіж - одноразовий платіж, який становить фіксовану суму і не залежить від обсягів виробництва (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об'єкта права інтелектуальної власності.

Комбінований платіж - ліцензійний платіж, що містить роялті та пау- шальний платіж.

Практика укладання ліцензійних договорів свідчить про те, що ліцен­зійний договір переважно укладається окремо від договору (контракту), за яким товар ввозиться на митну територію України.

Оскільки використання об'єктів права інтелектуальної власності без дозволу їхніх власників вважається порушенням прав інтелектуальної власності, за яке встановлена відповідальність Митним, Цивільним, Гос­подарським, Кримінальним кодексами України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, наявність ліцензійного договору з вста­новленими ліцензійними платежами свідчить про те, що умовою викорис­тання об'єкта права інтелектуальної власності є сплата таких платежів. При цьому відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 267 МК України з усього різноманіт­тя способів використання об'єктів права інтелектуальної власності звіль­няє від включення у митну вартість тільки витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні. Тобто ліцензійні платежі, що сплачуються за право будь-якого іншого використання об'єктів права інте­лектуальної власності, мають входити до митної вартості оцінюваних то­варів, якщо не були включені у ціну товару.

Крім того, поставки товарів можуть здійснюватися від іншої особи, ніж власник прав на об'єкт права інтелектуальної власності. Здебільшого особу, яка постачатиме товар, визначає власник прав на об'єкт права ін­телектуальної власності або обумовлює необхідність узгодження з ним такої особи в ліцензійному договорі або іншому договорі розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Навіть за відсутності та­ких положень за власником прав на об'єкт права інтелектуальної власності залишається право здійснення контролю за якістю товарів, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, яка не може буде нижчою від якості товарів власника. Тому особа, яка поставляє товари, пов'язана з власником прав на об'єкт права інтелектуальної власності та контролюється ним.

Отже, роялті та ліцензійні платежі входять до митної вартості товарів, якщо вони не були включені до їх ціни, коли:

- вони стосуються винаходів, корисних моделей, промислових зразків, сортів рослин, порід тварин, торговельних марок (знаків для товарів і послуг), авторського права;

- товари, які ввозяться на митну територію України та декларуються митному органу, вироблені (виготовлені), марковані, містять або ма­ють інші ознаки використання зазначених об'єктів права інтелекту­альної власності;

- ліцензійним договором або іншим договором розпорядження майно­вими правами інтелектуальної власності передбачена сплата ліцен­зійних платежів за право використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім права використання шляхом відтворення, тиражуван­ня, виробництва товарів на митній території України;

- виконані інші умови, передбачені Кодексом.

Порядок включення роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, при ви­значенні їх митної вартості визначено постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 446.

Якщо на момент митного оформлення товарів декларант або уповнова­жена ним особа має відомості про суму роялті та інших ліцензійних плате­жів, вони зобов'язані при визначенні митної вартості оцінюваних товарів додати цю суму до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Розрахунок сум роялті та інших ліцензійних платежів, які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, при визначенні їх митної вартості здійснюється відповідно до умов ліцен­зійного договору або іншого договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Якщо на момент митного оформлення сума роялті та інших ліцензій­них платежів невідома, то під час визначення митної вартості оцінюваних товарів декларант або уповноважена ним особа здійснює орієнтовний роз­рахунок сум роялті та інших ліцензійних платежів, на підставі якого додає таку суму до митної вартості оцінюваних товарів при поданні митної де­кларації.

Орієнтовний розрахунок сум роялті та ліцензійних платежів здійсню­ється:

- на основі прайс-листа, прейскуранта або іншого документа, що діє на момент митного оформлення оцінюваних товарів, за які сплачуються роялті та інші ліцензійні платежі, яким встановлена ціна одиниці то­вару, з якої вираховується сума роялті та інших ліцензійних платежів залежно від обсягів продажу;

- за запланованими показниками, які можуть базуватися на сумі роялті та інших ліцензійних платежів, сплаченої за ідентичний товар у попе­редньому періоді, якщо ліцензійним договором або іншим договором щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності обумовлено визначення суми роялті та інших ліцензійних платежів відповідно до отриманого прибутку;

- за прогнозними показниками бази роялті або інших ліцензійних пла­тежів, яка використовується для визначення розміру роялті або ін­ших ліцензійних платежів.

Роялті та інші ліцензійні платежі, розраховані відповідно до поперед­нього пункту, зазначаються у декларації митної вартості та обгрунтову­ються орієнтовним розрахунком та документами, що його підтверджують.

За результатами фактичної сплати роялті та інших ліцензійних плате­жів декларант або уповноважена ним особа подає в строки, передбачені ч. 2 ст. 261 Кодексу, додаткову декларацію з уточненням митної вартості оцінюваних товарів.

Додаткова декларація подається водночас з уточненим розрахунком сум роялті та інших ліцензійних платежів, у якому зазначені суми розпо­ділені між товарами (у розрізі артикулів, кодів тощо), та документами, що підтверджують суму фактичної сплати роялті та інших ліцензійних плате­жів.

Коли одна додаткова декларація подається до кількох митних деклара­цій, оформлених одним митним органом у межах одного зовнішньоеконо­мічного договору, уточнювальний розрахунок сум роялті та інших ліцен­зійних платежів подається, зокрема, у розрізі митних декларацій.

Якщо сума роялті та інших ліцензійних платежів у строки, передбачені абзацом першим цього пункту залишається невідомою, декларант або упо­вноважена ним особа здійснює заходи, передбачені ст. 50 ПК України.

У разі наявності надмірно сплачених сум роялті та ліцензійних плате­жів вони повертаються декларанту у порядку, визначеному МКУ.

Якщо сума роялті та ліцензійних платежів виявилася більшою, ніж по­передньо розрахована, декларанту або уповноваженій ним особі необхідно здійснити заходи щодо доплати сум митних платежів у порядку, визначе­ному МКУ.

Контроль за своєчасністю, достовірністю та повнотою включення сум роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що була фактично сплаче­на або підлягає сплаті за оцінювані товари, при визначенні їх митної вар­тості під час та після завершення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України, здійснюється мит­ними органами в порядку, передбаченому МКУ.

Документи, що підтверджують суму фактичної сплати роялті та інших ліцензійних платежів, а також уточнені розрахунки зберігаються, у тому числі в електронному вигляді, декларантом або уповноваженою ним осо­бою протягом 1095 днів з дня подання митної декларації.

Якщо немає об'єктивних даних і таких, що піддаються обчисленню, про витрати, наведені в п. 3 ч. 10 ст. 58, вартість операції не можна визначити відповідно до методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Прикладом цього є сплата роялті на підставі ціни під час продажу до країни-імпортера одного літра конкретного товару, ім­портованого у кілограмах, а після ввезення перетвореного на розчин. Якщо роялті частково базується на імпортних товарах, а частково на інших фак­торах, які не мають нічого спільного з імпортними товарами (наприклад, коли імпортні товари перемішуються з вітчизняними інгредієнтами і більше не можуть бути окремо визначені, або якщо роялті не можна відрізнити від особливих фінансових домовленостей між покупцем і продавцем), недореч­но намагатися зробити доповнення до роялті. Однак якщо сума цього роялті базується лише на імпортних товарах і легко обчислюється, може бути зро­блений додаток до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

Посадова особа митного органу, яка здійснює контроль за правильніс­тю визначення митної вартості, враховує особливості визначення митної вартості носіїв інформації, що містять програмне забезпечення для облад­нання з обробки даних.

При визначенні митної вартості носіїв інформації, які імпортуються, що містять програмне забезпечення для обладнання з обробки даних, врахо­вується лише вартість носія інформації за умови виокремлення з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, вартості програмного забезпечення та/або вартості носія. Відомості щодо вартос­ті програмного забезпечення та/або вартості носія повинні базуватися на документально підтверджених даних.

Водночас слід зауважити таке.

1. Термін “носій інформації” не стосується інтегральних мікросхем, на­півпровідників та інших подібних пристроїв чи виробів, у які інкорпорова­ні такі інтегральні мікросхеми чи пристрої.

2. Термін “програмне забезпечення” не стосується звукових, кіно- та ві- деозаписів.

Уповноважені економічні оператори мають право на його автоматичне застосування (ч. 22 ст. 58) за умови надання:

- договору;

- інвойсу;

- банківських платіжних документів та підтверджень витрат на пере­везення та страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів, що вво­зяться уповноваженими економічними операторами, здійснюється ви­ключно після випуску товарів у вільний обіг.