Тема 8. ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

1. Загальні засади та форми припинення діяльності

акціонерних товариств.

2. Порядок припинення акціонерних товариств шляхом

ліквідації (добровільної та примусової). За-

безпечення захисту прав кредиторів у процесі ліквіда-

ції акціонерних товариств.

3. Особливості припинення акціонерних товариств

шляхом реорганізації.

1. Загальні засади та форми припинення діяльності

акціонерних товариств

Припинення діяльності акціонерного товариства - одне

з юридичних понять господарського права. Це специфічна

правова робота. До змісту поняття "припинення" входять

-140-

юридичні підстави ("умови"), акти та процесуально-

правові дії щодо припинення діяльності

підприємства як суб\'єкта права. Ці підстави, акти та

дії передбачені законодавством про господарські

товариства.

Загальні підстави припинення підприємницької

діяльності визначені статтею 11 Закону України "Про

підприємництво", згідно з якою діяльність

підприємця припиняється:

з власної ініціативи підприємця;

на підставі рішення суду або арбітражного суду у ви-

падках, передбачених законодавством України;

у разі закінчення строку дії ліцензії або її

анулювання;

на інших підставах, передбачених законодавчими актами

України.

На нашу думку, слід розрізняти поняття "припинення

підприємницької діяльності" і "припинення

суб\'єкта підприємницької діяльності", які схожі

за назвою, проте мають різний зміст і правові

наслідки.

Припинення підприємницької діяльності не завжди

тягне за собою припинення суб\'єкта підприємницької

діяльності (суб\'єкт підприємництва у зв\'язку з певними

обставинами може тимчасово не здійснювати

підприємницьку діяльність), тоді як наслідком

припинення суб\'єкта підприємницької діяльності

завжди є і припинення його підприємницької діяль-

ності.

(нелегальним, тіньовим) підприємництвом, що карається

законом.

Порівняльний аналіз правових інститутів

ліквідації і реорганізації підприємства (ст. ст.

34-36 Закону "Про підприємства в Україні"), як

основної організаційної ланки народного господарства

України, і припинення діяльності акціонерного

товариства (ст. ст. 19-22 Закону України "Про господарські

товариства"), як одного з видів підприємства, свідчить

про певні розбіжності у назвах зазначених інститутів,

хоча за змістом ці правові інститути дуже схожі.

Досить зазначити, що припинення діяльності акціонерного

товариства відбувається шляхом його реорганізації

або ліквідації (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про

господарські товариства").

Загальний процесуальний (процедурний) порядок і форми

припинення діяльності акціонерного товариства регулює

Закон "Про підприємства в Україні" (ст. 34-36). У

разі банкрутства акціонерного товариства правовідносини

припинення регулюються Законом України від 14 травня

1992 р. (у редакції від 30 червня 1999 р.) "Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання

його банкру-том", який поширюється на підприємства

всіх видів (у тому числі і на акціонерні товариства).

-141-

Особливі підстави і форми припинення діяльності

акціонерних товариств установлені Законом України

"Про господарські товариства" (ст. ст. 19-22).

Аналіз правових норм, що регулюють припинення під-

приємств і господарських товариств, дозволяє виділити

дві правові форми припинення діяльності

акціонерного товариства: ліквідацію і

реорганізацію (ст. 34 Закону "Про підприємства в

Україні", ст. 19 Закону України "Про господарські

товариства").

У випадку ліквідації акціонерне товариство

припиняється як суб\'єкт права без правонаступництва.

Реорганізація передбачає виникнення на основі

діючого акціонерного товариства одного або більше нових

товариств як суб\'єктів права.

акціонерного товариства вся сукупність прав та обов\'язків

товариства переходять до його правонаступників.

2. Порядок припинення акціонерних товариств шляхом

ліквідації (добровільної та примусової).

Забезпечення захисту прав кредиторів у процесі

ліквідації акціонерних товариств

У залежності від юридичних підстав можна виділити

два види припинення акціонерних товариств: добровільне

і примусове.

Юридичними підставами добровільного припинення ак-

ціонерного товариства є рішення (ініціатива)

загальних зборів товариства або передбачені законом чи

установчими документами обставини. Мотиви ініціативи

загальних зборів закон не регулює. Це можуть бути: зміна

профілю діяльності, конкуренція, затоварення тощо.

До передбачених законом чи установчими документами

обставин належать:

а) закінчення строку, на який створювалося акціонерне

товариство;

б) досягнення мети, поставленої засновниками при

створенні акціонерного товариства (ст. 19 Закону "Про гос-

подарські товариства"). Установчі документи

акціонерних товариств можуть включати й інші підстави

цього виду. Рішення про припинення діяльності

акціонерного товариства з цих підстав приймає його вищий

орган - загальні збори товариства (ст. 41 Закону "Про

господарські товарист-

-142-

ва"). Прийняття рішення про припинення діяльності

акціонерного товариства належить до виключної

компетенції загальних зборів акціонерів. Це

повноваження не може бути передане іншим органам

товариства.

Види юридичних підстав примусового припинення діяль-

ності акціонерного товариства визначені в законодавстві

у вигляді примірного переліку (ст. 34 Закону "Про

підприємства в Україні", ст. 19 Закону "Про

господарські товариства").

Примусово акціонерні товариства припиняються:

по-перше, на підставі рішень суду (арбітражного суду)

про визнання недійсними установчих документів акціонер-

ного товариства (невідповідність їх чинному

законодавству).

Відповідно до п. 2 ст. 34 Закону України "Про підпри-

ємства в Україні" підприємство ліквідується у

випадку, якщо рішенням суду будуть визнані недійсними

установчі документи і рішення про створення

підприємства. Зазначене правило поширюється і на

акціонерні товариства як на один із видів

підприємства.

У цих випадках арбітражним судом вирішується спір

не про ліквідацію акціонерного товариства, а про

визнання недійсними його установчих документів.

Відповідний позов може бути поданий державним ор-

ганом, що згідно з чинним законодавством здійснює конт-

роль за діяльністю товариства, прокурором, органом, що

здійснює державну реєстрацію, а також будь-яким

підприємством чи організацією, яка вважає

порушеними свої права чи охоронювані законом інтереси

у зв\'язку із створенням (державною реєстрацією)

відповідного акціонерного товариства, тоді як позов про

ліквідацію акціонерного товариства може бути поданий

лише у випадках, прямо передбачених законом.

Підставами для визнання недійсними установчих доку-

ментів акціонерного товариства можуть бути, зокрема,

вчинені при оформленні цих документів порушення чинно-

го законодавства, які позбавляють їх юридичної сили; не-

відповідність фактичним обставинам вміщених в

установчих документах відомостей щодо виду товариства,

форми власності, на якій воно засновано;

по-друге, на підставі рішення суду або арбітражного

су-ду за поданням органів, що контролюють діяльність

акціонерного товариства, у разі систематичного або грубого

по-рушення ним законодавства (підпункт "в" ч. 4 ст. 19

Закону України "Про господарські товариства").

При вирішенні спорів, пов\'язаних із застосуванням за-

значеної норми, арбітражні суди з\'ясовують, чи

віднесене

-143-

чинним законодавством до компетенції органу, що подає

позов, здійснення контролю за діяльністю відповідача.

Як зазначив Вищий арбітражний суд України в

роз\'ясненні від 12 вересня 1996 р.

питання практики вирішення спорів, пов\'язаних із створен-

ням, реорганізацією та ліквідацією

підприємств", такими що систематично порушують

законодавство, слід вважати господарські товариства, які

раніше двічі допускали порушення законодавства і

вчинили його знову, незалежно від того, чи притягалися вони

до відповідальності за попередні порушення. Як виняток

з урахуванням конкретних обставин, пов\'язаних із характером

вчиненого порушення законодавства, причин його здійснення,

тривалості у часі та наслідків систематичним може бути

визнане і повторне порушення законодавства.

Грубим може вважатися одноразове порушення законо-

давства, яке свідчить про явне і умисне нехтування його

вимогами з боку товариства (наприклад, здійснення без

спеціального дозволу (ліцензії) підприємницької

діяльності, щодо якої чинним законодавством

встановлено обмеження) та/або потягло наслідки у вигляді

значної шкоди, завданої державі, юридичним чи

фізичним особам;

по-третє, на підставі рішення суду (арбітражного

суду) у разі несвоєчасного повідомлення акціонерним

товариством про зміну свого місцезнаходження (при

зміні місцезнаходження товариство повинно в семиденний

термін повідомити про це реєструючий орган). Позивачами

у справах по спорах, пов\'язаних із несвоєчасним

сповіщенням акціонерним товариством про зміну свого

місцезнаходження, відповідно до частини п\'ятої статті

8 Закону України "Про підприємництво" можуть бути

органи, що здійснюють державну реєстрацію суб\'єктів

підприємницької діяльності. При цьому заявник

повинен подати докази того, що акціонерне товариство

фактично змінило своє місцезнаходження. Такими

доказами можуть бути відповідні акти, складені праців-

никами органів, що здійснюють контроль за діяльністю

цих суб\'єктів, довідки органів управління житлово-

комунальним господарством або орендодавців за договором

оренди державного майна про фактичну відсутність

акціонерного товариства за його місцезнаходженням тощо,

у сукупності з іншими доказами, які підтверджують його

фактичне місцезнаходження - довідками та квитанціями

відділень зв\'язку, рекламними оголошеннями,

транспортними накладними, платіжними документами та ін.

При цьому необхідно врахувати, що саме лише припи-

-144-

нення підприємницької діяльності за відсутності

доказів зміни акціонерним товариством свого

місцезнаходження без своєчасного сповіщення про це

реєструючого органу не є підставою для прийняття

рішення про скасування державної реєстрації.

Якщо акціонерне товариство приховує своє фактичне

місцезнаходження, заява про скасування державної

реєстрації підлягає розгляду арбітражним судом по

суті, з дотриманням вимог розділів VI, УІІІ-ХІ

Арбітражного процесуального кодексу України. Всю

відповідальність за можливі у зв\'язку з цим наслідки

повинно нести акціонерне товариство, яке не дотримало

вимог чинного законодавства;

по-четверте, на підставі рішення арбітражного суду

про визнання акціонерного товариства банкрутом. Порядок

такого припинення визначає Закон "Про відновлення пла-

тоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

по-п\'яте, з інших підстав, передбачених законодавчими

актами України та установчими документами (наприклад, у

разі неподання протягом року до органів державної подат-

кової служби податкових декларацій, документів бухгал-

терської звітності згідно із законодавством;

провадження діяльності, що суперечить установчим

документам та законодавству; несвоєчасного повідомлення

акціонерним товариством про зміну його назви тощо).

Відповідно до чинного законодавства (ст. 34 Закону

України "Про підприємства в Україні", ст. 19 Закону

України "Про господарські товариства") реорганізація

і ліквідація (припинення діяльності) підприємств

та господарських товариств здійснюється з додержанням

вимог ан-тимонопольного законодавства.

За відсутності згоди Антимонопольного комітету

України чи його органу на реорганізацію чи

ліквідацію суб\'єкта підприємницької діяльності

відповідно до Положення про контроль за економічною

концентрацією, затвердженого розпорядженням

Антимонопольного комітету України від 25.05.1998 р.

№134-р, рішення про реорганізацію чи ліквідацію

акціонерного товариства визнається недійсним.

У разі прийняття рішення щодо добровільного чи при-

мусового припинення діяльності акціонерного товариства

здійснюється скасування державної реєстрації

суб\'єкта підприємницької діяльності органом

державної реєстрації.

Коли для скасування державної реєстрації

акціонерного товариства не встановлено судового порядку,

рішення про скасування державної реєстрації може

бути визнане недійсним у порядку, передбаченому

законодавством.

-145-

Ліквідація акціонерного товариства вважається завер-

шеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність,

з моменту внесення запису про це до державного реєстру,

Позбавленню акціонерного товариства статусу суб\'єкта

права і юридичної особи передує здійснення щодо нього

заходів, які є ліквідаційним процесом, врегульованим

законом. Зокрема, це такі заходи:

1. Ліквідація акціонерного товариства

ліквідаційною комісією, що призначається

загальними зборами товариства чи судом (арбітражним

судом) - у випадках припинення діяльності товариства за

рішенням цих органів. З дня призначення

ліквідаційної комісії до неї переходять повнова-

ження по управлінню справами товариства.

2. Виконання ліквідаційною комісією своїх

обов\'язків, які полягають в тому, що вона публікує у

триденний строк з моменту її призначення інформацію

товариства в одному з офіційних (республіканському і

місцевому) органів преси із зазначенням строку подачі

заяв кредиторами своїх претензій, оцінює наявне майно

товариства, виявляє його дебіторів і кредиторів та

розраховується з ними, вживає заходів до оплати боргів

товариства третім особам, а також його учасникам, складає

ліквідаційний баланс та подає його вищому органу

товариства або органу, що призначив ліквідаційну

комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного

балансу повинні бути підтверджені аудитором

(аудиторською фірмою), за винятком товариств з річним

господарським оборотом менш як двісті п\'ятдесят

неоподатковуваних мінімумів.

Кредитори та інші юридичні й фізичні особи, що

мають угоди з акціонерним товариством, повідомляються

про ліквідацію письмово.

У період роботи ліквідаційної комісії

акціонерне товариство, яке ліквідується, не втрачає

статусу юридичної особи. Водночас ліквідаційна

комісія не є юридичною особою. Тому якщо

організація-кредитор вважає, що ліквідаційна

комісія необгрунтоване відхилила її вимогу до това-

риства, що ліквідується, вона вправі до виключення

останнього з державного реєстру України звернутися в уста-

новленому порядку з позовом до цього товариства.

Претензії та позовні заяви, не пред\'явлені (не

подані) до виключення товариства з державного реєстру,

хоча по них і не закінчився строк позовної давності,

задоволенню не підлягають.

Те саме стосується позовів, поданих до арбітражного

суду з пропуском, передбаченого п. 3 ст. 36 Закону України

"Про підприємства в Україні" місячного строку від

дня

-146-

одержання повідомлення про повне або часткове невизнан-

ня претензії кредитора до товариства, що ліквідується.

Арбітражні суди на підставі п. З ст. 62 Арбітражного

Процесуального кодексу України відмовляють у прийнятті

позовної заяви, поданої до ліквідованого товариства, а у

разі, якщо після порушення провадження у справі буде

встановлено, що товариство-відповідач ліквідоване,-

припиняють провадження у справі відповідно до п. 6 ст. 80

АПК України.

У разі незгоди акціонерного товариства з рішенням про

його реорганізацію чи ліквідацію воно має право

звернутися до арбітражного суду з заявою про визнання

такого рішення недійсним також до моменту виключення

його з державного реєстру.

При цьому арбітражний суд вправі в порядку, встанов-

леному розділом Х АПК України, вжити заходів до забез-

печення позову у вигляді заборони виключення з державного

реєстру товариства, що звернулося з позовом до прийняття

рішення зі спору.

3. Здійснення ліквідаційною комісією згідно з

встановленим законом порядком: інвентаризації та

оцінки майна організації, реалізації майна,

розрахунків з кредиторами і членами трудового колективу,

складання ліквідаційного балансу і подання його

судовому органу, який призначив ліквідаційну комісію,

або вищому органу товариства.

Майнові претензії кредиторів до акціонерного

товариства, що ліквідується, задовольняються з його

майна. При цьому законодавець припускає, що

відповідного майна для задоволення претензій всіх

кредиторів може не вистачити (презумпція недостатності

майна). Тому в законодавстві діє загальне правило

черговості задоволення боргів товариством-боржником, що

ліквідується.

Залежно від підстав ліквідації акціонерного

товариства встановлено два види черговості. Якщо

акціонерне товариство ліквідується у звичайному

порядку, діє порядок розподілу коштів, установлений ст.

21 Закону "Про господарські товариства", та черговість,

установлена ст. 36 Закону "Про підприємства в

Україні". Вони мають бути конкретизовані установчими

документами товариства.

Якщо акціонерне товариство оголошене банкрутом, діє

черговість, визначена ст. 31 Закону "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Звичайна черговість - це першочергові та інші борги

"Товариства-боржника. Першочерговими є борги:

перед бюджетом;

-147-

витрати на відновлення природного середовища, якому

завдано шкоди ліквідованим підприємством;

розрахунки з оплати згідно з трудовими договорами

(контрактами) ліквідованого підприємства;

вимоги кредиторів, забезпечені заставою. Черговість

задоволення інших боргів має бути встановлена у статуті

(установчому договорі). Вона повинна визначатися згідно з

ч. 2, 4, 5 ст. 36 Закону "Про підприємства в Україні", а

саме:

за вимогами органів державного соціального страхування

та соціального забезпечення. В межах цієї черги здій-

снюється капіталізація платежів, належних з

підприємства у зв\'язку із заподіянням каліцтва,

іншого ушкодження здоров\'я громадянина або у зв\'язку з його

смертю;

своєчасно виявлені і заявлені вимоги кредиторів, не

забезпечені заставою;

повернення внесків членів трудового колективу до ста-

тутного фонду підприємства і виплати по акціях

трудового колективу;

претензії, виявлені і заявлені після закінчення

строку. встановленого для їх заявлення, а також будь-які

інші вимоги.

Суть черговості полягає у тому, що вимоги кожної на-

ступної черги виконуються після повного задоволення вимог

попередньої черги. Якщо в межах однієї черги майна для

повного погашення боргів не вистачає, воно розподіля-

ється між кредиторами пропорційно до заявлених ними і

визначених ліквідаційною комісією сум.

При ліквідації акціонерного товариства

застосовується категорія так званих погашених претензій

(ч. З ст. 36 Закону "Про підприємства в Україні").

Погашеними згідно з законом визначаються претензії:

а) не задоволені за браком майна;

б) не визнані ліквідаційною комісією.

Останні можуть бути оскаржені до суду або

арбітражного суду кредиторами. Позови про задоволення

їхніх вимог мають бути подані кредиторами протягом

місяця від дня отримання повідомлення про повне або

часткове невизнання претензії.

Грошові кошти, що належать акціонерному товариству,

включаючи виручку від розпродажу його майна при

ліквідації, після здійснення зазначених вище

розрахунків, розподіляються між учасниками товариства

(акціонерами) у порядку і на умовах, передбачених Законом

"Про господарські товариства" та установчими

документами, у шестимісячний строк після опублікування

інформації про його ліквідацію (ч. 1 ст. 21 Закону

"Про господарські товариства").

-148-

Майно, передане акціонерному товариству акціонерами у

користування, повертається у натуральній формі без

винагороди.

Важливою гарантією захисту майнових прав кредиторів

при ліквідації акціонерного товариства є положення

ч. З ст. 21 Закону "Про господарські товариства", згідно з

якими у разі виникнення спорів щодо виплати

заборгованості товариства його грошові кошти не

підлягають розподілу між акціонерами до вирішення

цього спору або до одержання кредиторами відповідних

гарантій.

3. Особливості припинення акціонерних товариств

шляхом реорганізації

З відомих законодавству п\'яти правових способів реор-

ганізації акціонерного товариства чотири тягнуть за

собою припинення його діяльності: злиття, приєднання,

поділ та перетворення. З юридичної точки зору ці способи

розрізняються залежно від того, до якого суб\'єкта права

переходять всі майнові права та обов\'язки акціонерного

товариства, що реорганізується.

Злиття двох і більше акціонерних товариств в одне

означає перехід прав і обов\'язків кожного з них до

товариства, що виникло внаслідок правового акта злиття. У

цьому випадку виникає нове акціонерне товариство,

Приєднання одного акціонерного товариства до іншого

означає, що до нього переходять права і обов\'язки приєд-

наного товариства. Нове товариство внаслідок такої реор-

ганізації не виникає.

Поділ акціонерного товариства є створенням на базі

одного існуючого товариства двох і більше товариств як

суб\'єктів права. За таких умов відбувається поділ

усього майна акціонерного товариства. Такий спосіб

реорганізації передбачає затвердження власником

(уповноваженим органом) роздільного акта (балансу). Згідно

з цим актом частини майна та відповідні права і

обов\'язки реорганізованого акціонерного товариства

переходять до товариств, створених унаслідок поділу.

Перетворення акціонерного товариства як спосіб реор-

ганізації означає перетворення однієї форми

власності в іншу (наприклад, державної в колективну при

приватизації Майна державного акціонерного товариства).

Законодавством (ч. 2 ст.25 Закону "Про господарські

товариства") встановлено, що закрите акціонерне товарист-

во може бути реорганізовано у відкрите шляхом

реєстрації

-149-

його акцій у порядку, передбаченому законодавством про

цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до

статуту товариства. Оскільки закон не містить будь-яких

заборон, уявляється, що і відкрите акціонерне

товариство може бути реорганізовано (перетворено) у

закрите. Так само закрите акціонерне товариство може бути

перетворено, наприклад, у товариство з обмеженою чи

додатковою відповідальністю, що має місце на

практиці із-за небажання невеликих за кількістю

акціонерів закритих акціонерних товариств підлягати

контролю з боку Державної комісії з цінних паперів

та фондового ринку і її органів.

При перетворенні до товариства, яке щойно виникло, пере-

ходять права і обов\'язки колишнього акціонерного

товариства.

-150-