2. Джерела правового регулювання ЗЕД.

Джерелами правового регулювання ЗЕДє насамперед Конституція України.

Це, наприклад, ст. 18, що закріплює принцип взаємовигідного співробітництва із членами міжнародного співтовариства.

У ст. 92 Конституції України вказується, що основи ЗЕД визначаються винятково законами України. Господарський кодексУкраїни займає тут місце основного акта законодавства, регулюючи відносини у ЗЕД у розділі VII “Зовнішньоекономічна діяльність”. Серед спеціальних законів треба насамперед відзначити Закон від 16.04.91 р. “Про зовнішньоекономічну діяльність”, а також низку інших законів, зокрема “Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі ЗЕД” від 23.12.98 р.,“Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” від 22.12.98 р. У законодавство про ЗЕД входять і закони, що регулюють суміжні з ЗЕД відносини, наприклад, Митний кодекс України від 13.03.2012 р., Закон “Про режим іноземного інвестування” від 19.03.96 р. та ін. При вивченні матеріалу необхідно враховувати, що система нормативних джерел правового регулювання ЗЕД не обмежується законодавчими актами, а включає також Укази Президента України, нормативні акти Кабінету Міністрів України, Державної фіскальної служби України, Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства тощо.

Особливістю є також широке застосування такого джерела правового регулювання, як міжнародні договори України, а також специфічної групи норм, іменованої lех mercatoria (міжнародне комерційне право) й інших міжнародних норм рекомендаційного характеру. Важливим джерелом права тут виступає також практика міжнародного комерційного арбітражу. Нарешті, джерелом права тут може слугувати зарубіжне законодавство й зарубіжна судова практика, оскільки права та обов’язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв’язок із правочином (ст.

32, 44 Закону «Про міжнародне приватне право»).

Істотне значення в регулюванні ЗЕД надається звичаю. Суб’єкти ЗЕД при складанні тексту зовнішньоекономічного договору мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів і організацій, якщо це не заборонено прямо або у винятковій формі законами України (ч. 1 ст. 6 Закону “Про ЗЕД”).

А відповідно до п. 4 ст. 28 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” у всіх випадках третейський суд приймає рішення відповідно до умов договору й з урахуванням торговельних звичаїв, які стосуються даної угоди.

На застосування звичаю як джерела правового регулювання ЗЕД також орієнтують положення ст. 9 Віденської конвенції 1980 року “Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів”. Суб’єкти ЗЕД зазвичай використовують письменні зведення звичаїв із певних питань, серед яких “ІНКОТЕРМС 2010”,

Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів 2007 року, Уніфіковані правила з інкасо 1995 р. – Міжнародної торговельної палати; Принципи міжнародних комерційних договорів 1994 року, розроблені УНІДРУА (міжнародним інститутом уніфікації приватного права).

До джерел також належать: судова практика, ділова практика, кодекси поведінки, рекомендаційні документи міжнародних організацій, праці видатних юристів та ін.

<< | >>

↑

Источник: Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності: навчально-методичний посібник (для студентів денної та заочної форми навчання) / Подцерковний О. П., Зятіна Д. В. Бойченко Е. Г., Попелюк В. П. – Одеса : НУ «ОЮА»,2021. – 166 с.. 2021

Еще по теме 2. Джерела правового регулювання ЗЕД.:

- Господарче право України -