Митно-тарифне регулювання ЗЕД
Найбільш поширеною серед науковців-теоретиків та практиків є думка про те, що сукупність інструментів тарифного регулювання складають: мито, митний тариф, митна вартість, кодування товарів та визначення країни походження.
Існує також тенденція до спрощення структури тарифного регулювання, зокрема, до рівня застосування митного тарифу чи мита.Митний тариф – це систематизований перелік ставок мита. Під митом розуміють податок на імпорт або експорт товарів у момент перетинання ними митного кордону держави. Таким чином, введення імпортних мит, з одного боку, сприяє скороченню внутрішнього споживання, а з другого – захисту національних товаровиробників.
Для детального розуміння сутності митно-тарифного регулювання необхідно звернутися до відповідних положень Митного кодексу України, що регламентує різновиди мит та порядок їх сплати при здійсненні ЗЕД, спеціальних Законів «Про митний тариф України» від 19.09.2013 р., «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» від 04.11.1999 р. й іншими нормативно-правовими актами.
Можна визначити наступні види мит:адвалорні, або вартісні, мита нараховуються у процентах до митної вартості товару. Застосування адвалорних мит веде до збільшення митних зборів при зростанні світових цін на високотехнологічну, з великим ступенем обробки продукції. Позитивною стороною адвалорних мит є те, що вони підтримують однаковий рівень захисту внутрішнього ринку незалежно від коливання цін на товар, змінюються лише доходи бюджету. Специфічні мита нараховуються у встановленому розмірі з якої-небудь фізичної характеристики товару, наприклад з обсягу, одиниці товару. Перевага специфічних мит перед адвалорними полягає у тому, що вони не залишають місця для зловживань. Змішані мита поєднують два попередніх види – адвалорний та специфічний. Одночасно збирається мито, нараховане у вигляді процента від митної вартості і з одиниці фізичної міри товару.
Імпортні мита накладаються на імпортні товари під час їх завезення у країну. Мета – захист національних виробників від іноземної конкуренції. Експортні мита – накладаються на експортні товари під час їх вивезення за межі митної території держави. Транзитні мита – накладаються на товари, що перевозяться транзитом через територію країни. Також виділяють сезонні мита – діють у визначену пору року або у різні пори року, мають різну величину. Їх застосовують у рамках митного тарифу. Зазвичай строк їх дії не може перевищувати декількох місяців на рік і на цей період дія звичайного митного тарифу щодо цих товарів припиняється. Антидемпінгові мита застосовуються, якщо на територію країни товари ввозяться за демпінговою ціною, тобто за ціною більш низькою, ніж їх нормальна ціна в країні-експортері, якщо такий імпорт завдає шкоди місцевим виробникам аналогічних товарів або перешкоджає організації та розширенню національного виробництва таких товарів. Ці мита збираються у додаток до звичайних мит. Антидемпінгові мита застосовуються лише тоді, коли в результаті антидемпінгового розслідування встановлено факт демпінгу, завдання матеріального збитку (загрози, завдання матеріального збитку) і наявність причинно-наслідкового зв'язку між ними. Компенсаційні мита накладаються на імпорт тих товарів, під час виробництва яких прямо чи непрямо використовувалися субсидії, якщо їх імпорт завдає шкоди національним товаровиробникам аналогічних товарів. Автономні мита встановлюються на основі односторонніх рішень державної влади країни поза залежністю від існуючих договорів і угод та інших міжнародних зобов'язань.1.