Питання 1. Поняття інвестиційної діяльності та джерела її регулювання.

Закон України «Про інвестиційну діяльність» дає легальне визначення інвестицій: «Інвестиціями є всі види майнових і інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект».

Окрім поняття «інвестиції», виділяється поняття «інвестиційна діяльність». Це поняття визначається Законом України «Про інвестиційну діяльність» як сукупності практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Різницю між цими поняттями вдало визначає М.П. Денисенко. Він вважає, що «інвестиційна діяльність — це комплекс заходів і дій фізичних і юридичних осіб, які вкладають свої ресурси з ціллю отримання прибутку». Тоді як інвестиційний процес є спільною направленою діяльністю «всіх учасників суспільного відтворення, метою якої є створення основних фондів, призначених для виробництва кінцевого продукту на заданому рівні. Він характеризується рухом вартісної і натуральної форм».

Отже, інвестиції слід розглядати як процес вкладення капіталу і отримання результату від цих вкладень, але, у свою чергу, вони є результатом експлуатації капіталу. Ці процеси нерозривні, взаємозалежні і взаємообумовлені.

Вінник О.М. визначає інвестиційну діяльність як систематичні дії організаційно-майнового характеру, направлені на вкладення інвестицій на довготривалій або постійній основі з метою досягнення визначеного соціально-економічного ефекту, в першу чергу, отримання прибутку. При цьому, інвестування визначене як різновид або елемент господарської діяльності, змістом якого є сукупність практичних дій учасників інвестування (інвесторів, виконавців, посередників, держави, територіальної громади) щодо організації, вкладення інвестицій або здобуття запланованого соціально-економічного ефекту.

Інвестиційна діяльність спрямовується на вирішення багатьох важливих завдань розвитку економіки підприємства, зокрема, забезпечення формування необхідних обсягів та оптимальної структури інвестиційних ресурсів з урахуванням потреб на довготермінову перспективу; забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства; підтримання фінансової стійкості та платоспроможності підприємства у процесі здійснення інвестиційної діяльності та забезпечення оптимальної ліквідності інвестицій та можливостей швидкого реінвестування капіталу тощо.

Відповідно до характеру участі в інвестуванні виділяються прямі і непрямі інвестиції. Під прямими інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестування. Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками). У цьому направленні виділяють ще портфельні інвестиції — інвестиції в цінні папери, що формуються у вигляді портфеля цінних паперів. Портфельні інвестиції є пасивним володінням цінними паперами, наприклад акціями компаній, облігаціями і ін., і не передбачають з боку інвестора участі в оперативному управлінні підприємством, що випустило цінні папери.

Відповідно до періоду інвестування розрізняють короткострокові і довгострокові інвестиції. Під короткостроковими інвестиціями розглядають як вкладення капіталу на період, не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів і т. ін.). Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період більше одного року. У практиці великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиції деталізують таким чином: до 2 років; від 2 до 4 років; від З до 5 років; понад 5 років.

За регіональною ознакою виділяють інвестиції усередині країни і за кордоном. Під внутрішніми інвестиціями розуміють вкладення коштів в об'єкти інвестування, розміщені в межах даної країни. Під іноземними інвестиціями розуміють вкладення засобів в об'єкти інвестування, розміщені за межами даної країни.

Як підгалузь господарського законодавства інвестиційне законодавство базується на положеннях кодексів: Цивільного кодексу України; Господарського кодексу України, зокрема щодо правового регулювання інноваційної діяльності (глава 34), іноземних інвестицій (глава 38), спеціальних (вільних) економічних зон (глава 39), концесії (глава 40) тощо; Господарського процесуального кодексу щодо вирішення господарських спорів; Кодексу законів про адміністративні правопорушення України щодо адміністративної відповідальності; Земельного кодексу України щодо використання земельних ділянок під забудову (ст. 62,68, 69) та ін.;

- положеннях законів України «Про інвестиційну діяльність», «Про інноваційну діяльність», «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», «Про концесії», «Про наукову і науково-технічну діяльність» та ін.;

- положеннях підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють окремі питання здійснення інвестиційної діяльності.