§ 4. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру

Згідно із ст. 1 Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 8 червня 2000 р. № 1809 [2] захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру — це система організаційних, технічних, медико-біологічних, фінансово- економічних та інших заходів щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру і лікві­дації їх наслідків, що реалізуються центральними і місцевими орга­нами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відпо­відними силами та засобами підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і господарювання, добровільними формуваннями і спрямовані на захист населення і територій, а та­кож матеріальних і культурних цінностей та довкілля.

Захист населення і територій від надзвичайних екологічних ситу­ацій здійснюється на принципах:

- пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров’я людей і довкілля;

- безумовного надання переваги раціональній та превентивній безпеці;

- вільного доступу населення до інформації щодо захисту і тери­торій від надзвичайних екологічних ситуацій;

- особистої відповідальності і піклування громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки та дій у над­звичайних ситуаціях;

- обов’язковості завчасної реалізації заходів, спрямованих на за­побігання виникненню надзвичайних ситуацій та мінімізацію їх не­гативних психосоціальних наслідків;

- урахування економічних, природних та інших особливостей те­риторій і ступеня реальної небезпеки виникнення надзвичайних ситу­ацій техногенного та природного характеру та інших принципах.

Громадяни України у зазначеній сфері мають права на: 1) отри­мання інформації про надзвичайні екологічні ситуації, що виникли або можуть виникнути, та про заходи необхідної безпеки; 2) забез­печення та використання засобів колективного й індивідуального захисту, які призначені для захисту населення від надзвичайних ситуацій; 3) звернення до місцевих органів виконавчої влади та орга­нів місцевого самоврядування з питань такого захисту; 4) відшкоду­вання згідно із законом шкоди, заподіяної їх здоров’ю і майну вна­слідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; 5) компенсацію за роботу у зонах надзвичайних ситуацій; 6) соціально- психологічну підтримку та медичну допомогу, на медико- реабілітаційне відновлення у разі отримання тяжких фізичних та психологічних травм.

Основні заходи у сфері захисту населення і територій від над­звичайних ситуацій техногенного та природного характеру перед­бачають:

- інформування та оповіщення населення про надзвичайні ситуа­ції, що прогнозуються або виникли, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також способи та методи реагування на них;

- спостереження і контроль, що здійснюються шляхом органі­зації збирання, опрацювання і передавання інформації про стан до­вкілля, забруднення харчових продуктів, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами, мікроорганіз­мами та іншими біологічними агентами;

- створення фонду захисних споруд шляхом комплексного осво­єння, обстеження та взяття на облік підземного простору міст і на­селених пунктів для розміщення в ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого і господарського призначення з урахуванням необхідності пристосування і використання їх для укриття населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій;

- евакуаційні заходи і розміщення населення у зонах, які є без­печними для проживання людей і тварин. Евакуації підлягає населен­ня, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах мож­ливого катастрофічного затоплення, можливого небезпечного радіо­активного забруднення, хімічного ураження, у районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня за­гроза життю та здоров’ю людей). У сфері захисту населення і тери­торій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного харак­теру евакуація населення планується на випадок: а) аварії на атомній електростанції з можливим забрудненням території; б) усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин; в) загрози ката­строфічного затоплення місцевості; г) лісових і торф’яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам;

- інженерний захист, заходи якого обов’язково розробляються і здійснюються під час проектування і експлуатації споруд та інших об’єктів господарювання, наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на безпеку населення та довкілля;

- медичний захист, який здійснюється шляхом запобігання або зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання медичної

допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах надзвичайних ситуацій;

- біологічний захист, що включає своєчасне виявлення чинників біологічного зараження, залежно від їх виду і ступеня ураження, про­ведення комплексу адміністративно-господарських, режимно- обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів;

- радіаційний і хімічний захист, що включає заходи щодо вияв­лення та оцінки радіаційної і хімічної обстановки, організацію та здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення типо­вих режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивіду­ального і колективного захисту, організацію та проведення спеціаль­ної обробки та інші заходи.

Підготовка населення до дій у надзвичайних ситуаціях техноген­ного та природного характеру здійснюється на підприємствах, в уста­новах та організаціях незалежно від форм власності і господарювання, а також за місцем проживання за спеціально розробленою системою заходів захисту населення від надзвичайних екологічних ситуацій.

Громадяни України в цій сфері зобов’язані: 1) дотримуватися за­ходів безпеки, не допускати порушень виробничої дисципліни, вимог екологічної безпеки; 2) вивчати основні засоби захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, надання першої медичної допомоги потерпілим, правила користування засобами за­хисту; 3) дотримуватись відповідних вимог у разі виникнення над­звичайних ситуацій техногенного та природного характеру.