§ 5. Правовий статус осіб, які постраждали внаслідок дії надзвичайних екологічних ситуацій

Правове регулювання екологічної безпеки населення базується й на встановленні правового статусу осіб, які постраждали внаслідок дії надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лю­того 1991 р. [13] та іншими нормативними актами.

Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від надзвичайних екологічних ситуацій та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на загальних принципах, що діють для потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме:

- пріоритету життя та здоров’я людей, які потерпіли від надзви­чайних екологічних ситуацій, повної відповідальності держави за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

- комплексного розв’язання завдань охорони здоров’я, соціальної політики і використання забруднених територій на основі державних цільових програм з цих питань та урахування інших напрямів еконо­мічної та соціальної політики, досягнень у галузі науки та охорони навколишнього середовища;

- соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди осо­бам, які постраждали внаслідок надзвичайної екологічної ситуації;

- використання економічних методів поліпшення життя шляхом проведення політики пільгового оподаткування постраждалих гро­мадян;

- здійснення заходів щодо професійної переорієнтації та підви­щення кваліфікації постраждалого населення;

- забезпечення координації діяльності державних органів, уста­нов, організацій та об’єднань громадян, що вирішують різні пробле­ми соціального захисту постраждалого населення, а також співробіт­ництва і проведення консультацій між державними органами і по- страждалими (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень із соціального захисту на місцевому та державному рівнях;

- міжнародного співробітництва в галузях охорони здоров’я, со­ціального захисту, охорони праці, використання світового досвіду організації роботи з цих питань.

Законодавство розрізняє категорії осіб, які одержують певний правовий статус унаслідок надзвичайної екологічної ситуації. Так, юридичні та фізичні особи, яким заподіяно шкоду внаслідок виник­нення надзвичайної екологічної ситуації або проведення робіт з лік­відації її наслідків, визнаються потерпілими або постраждалими від надзвичайної екологічної ситуації. Постраждалі — це особи, яким унаслідок дії уражаючих чинників джерела надзвичайної ситуації завдано тілесне ушкодження, або які захворіли, що призвело до втра­ти працездатності, засвідченої в установленому порядку. Законодав­ством також виділяється категорія громадян, як таких, що зазнали порушення нормальних умов життєдіяльності, а саме: відсутності питного водопостачання, водовідведення, електро-, газо- і теплопо­стачання, зміна технічного стану житлового будинку (приміщення), внаслідок якої він став аварійним або непридатним до експлуатації.

Окремою категорією є учасники ліквідації наслідків надзвичайної екологічної ситуації (громадяни, які безпосередню брали участь у будь-яких роботах, пов’язаних з усуненням аварії чи катастрофи або ліквідації їх наслідків). їх статус визначається Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» [13]. Громадяни, які брали участь у лік­відації ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із за­стосуванням ядерної зброї, прирівнюються за статусом до категорій 1,2, 3 ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи і мають від­повідні соціальні пільги. Порядок визначення таких категорій осіб встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Залежно від ступеня екологічного ураження території громадянам надаються відповідні юридичні і соціальні можливості у сфері за­хисту їх права на екологічну безпеку. Так, у разі радіаційного забруд­нення території населення, яке проживає у зоні безумовного (обов’язкового) відселення, підлягає обов’язковому відселенню з ви­платою компенсації за втрачене нерухоме майно.

Кожен громадянин, який проживає у зоні гарантованого добро­вільного відселення, має право на підставі наданої йому об’єктивної інформації про радіаційну обстановку, дози опромінення і можливі їх наслідки для здоров’я самостійно приймати рішення про подальше проживання на цій території чи відселення.

Громадянам, які прийняли рішення про виїзд із зони гарантова­ного добровільного відселення, створюються умови для відселення.

Громадяни України мають право на отримання повної, своєчасної та достовірної інформації про стан довкілля на уражених територіях, рівні забруднення радіоактивними та іншими шкідливими речовина­ми місцевостей, на яких вони проживають або працюють, про ступінь забрудненості радіонуклідами продуктів харчування та майна, про всі вимоги та умови додержання режиму забезпечення екологічної безпеки.

Одним із найважливіших заходів подолання наслідків надзвичайних екологічних ситуацій є право громадян на соціальний захист. Його необхідність постає особливо гостро у зв’язку з тим, що результатом таких ситуацій є негативні якісні зміни у стані здоров’я людей, зрос­тання захворюваності та смертності громадян. Тому основним завдан­ням соціального захисту є ліквідація або пом’якшення негативних наслідків аварій, катастроф та інших надзвичайних екологічних ситу­ацій у сфері їх впливу на життя і здоров’я людини шляхом відшкоду­вання завданої моральної та матеріальної шкоди, наданням певних пільг та компенсацій, забезпечення належного життєвого рівня тощо.

Відшкодування шкоди особам, які постраждали від надзвичайної екологічної ситуації, та громадянам, залученим до виконання заходів з ліквідації її наслідків, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених на зазначені цілі, резервного фонду Кабінету Міністрів України, а також інших, не заборонених законом джерел.