7.3. Форми еколого-правового виховання і критерії її ефективності

Завданням еколого-правового виховання є цілеспрямоване формування необхідних екологічних, правових і моральних поглядів на природу та місце в ній людини, правової поведінки у природному середовищі й активної екологічної позиції.

Еколого-правове виховання є складовою державної екологічної політики як цілеспрямованого впливу на екологічну свідомість, заснованої на гармонійному співіснуванні людини і суспільства з природним середовищем та нерозривному взаємозв’язку і взаємозалежності. Об’єктом еколого-правового виховання, насамперед, є особистість. У процесі свого становлення особистість засвоює соціальні, у тому числі еколого-правові, норми поводження із довкіллям.

Еколого-правові норми впливають на свідомість і поведінку людини, стимулюючи правомірне поводження з природним оточенням, або стримуючи мотиви, що ведуть до скоєння екологічних правопорушень. У праві закладені величезні виховні засади впливу на свідомість і поведінку особистості. Однак для їх реалізації необхідна відповідна організація виховного процесу. Таким чином, екологічне право виконує цінносно-нормативну функцію, що полягає у впливі еколого-правових норм на переконання людини, її орієнтири, установки, почуття й емоції.

Одним з найважливіших вимог еколого-правового виховання людини є врахування її соціально-психологічних особливостей. Еколого-правове виховання має бути адресовано до конкретних соціальних груп та категорій населення. При цьому необхідно враховувати як соціальні (спеціальність, освіту, сферу зайнятості, місце проживання), так і психологічні характеристики об’єкта виховання (рівень еколого-правової свідомості, ставлення до природного оточення, оцінку ним рішень, що приймаються).

Еколого-правове виховання молоді повинно носити активний, практично діючий характер. Сфера діяльності молоді у сфері охорони навколишнього природного середовища може бути досить широкою: оперативна робота (рейди-перевірки щодо дотримання природоохоронного законодавства, попередження екологічних правопорушень); наукова творчість (написання рефератів, виконання науково-дослідних робіт); поширення природоохоронних знань і пропаганда природоохоронного законодавства серед населення (виступи з інформаціями, проведення бесід). Формуванню цілісної екологічної й еколого-правової свідомості молоді сприяє інтеграція навчальної, науково-дослідної та громадської діяльності.

Однією з важливих форм еколого-правового виховання є залучення до природоохоронної діяльності широких верств населення. З цією метою необхідним є створення організаційних і правових умов для діяльності громадських екологічних об’єднань і рухів, забезпечення реальної можливості їхньої участі в підготовці та прийнятті екологічно значущих соціальних, економічних, політичних і правових рішень.

Завдяки діяльності громадських екологічних об’єднань і рухів формується активна позиція громадян відносно їх участі у підготовці, прийнятті, реалізації та контролю за виконанням екологічних рішень. Тому громадські екологічні організації невід’ємною складовою цивільного суспільства. Проведення ними презентацій природоохоронних програм та їх рекламування у засобах масової інформації, організація і проведення екологічних мітингів, ініціювання референдумів щодо охорони довкілля та використання природних ресурсів, їх діяльність стосовно захисту прав і інтересів населення у сфері охорони навколишнього природного середовища формує суспільну екологічну свідомість, що впливає на екологічну політику держави та засоби її реалізації.

Еколого-правове виховання вимагає комплексного підходу до процесу його реалізації.

Вдосконалювання форм екологічного й еколого-правового виховання припускає створення моделі такого виховання, наприклад, на території міста чи мікрорайону, у курортній чи сільській місцевості, на базі особливо охоронюваних природних територій та об’єктів. Це може відбуватися у формі організації екологічних лекторіїв, відкритих університетів, еколого-просвітницьких полігонів для проведення літніх екологічних практикумів учнів і студентів, а також організації та проведення еколого-просвітницької роботи в місцях масового відпочинку населення.

Еколого-правове виховання є невід’ємним елементом підвищення ефективності еколого-правового механізму охорони навколишнього природного середовища. Його реалізація має відбуватися на усіх юрисдикціонних стадіях – правотворчої, правоохоронної та правозастосовної, й охоплювати всіх суб’єктів цього процесу в особі структур законодавчої, виконавчої та судової влади.

Критеріями ефективності еколого-правового виховання на відповідних стадіях його здійснення мають бути певні результати. На першій стадії еколого-правове виховання формується на рівні природоохоронних законопроектів з відповідними експертизами, а також на якості прийнятих правотворчим органом законодавчих актів. На другій стадії – стадії виконавчо-розпорядчій діяльності – еколого-правове виховання проявляється у забезпеченні посадових осіб відповідними текстами природоохоронних нормативно-правових актів та підвищенні їхньої відповідальності за невиконання еколого-правових норм. На третій стадії про результативність еколого-правового виховання можна судити за кількістю та якістю узагальнень та роз’яснень судових інстанцій з питань застосування законодавства про охорону навколишнього природного середовища, організації навчання суддів і поглиблення їхньої екологічної спеціалізації.

На всіх стадіях еколого-правового виховання варто забезпечити: повну відкритість екологічної інформації, що передбачає комплекс заходів її доведення до населення; навчання громадян поводженню з наданою екологічною інформацією; державну підтримку засобів масової інформації, які сприяють еколого-правовому вихованню; масовий випуск літератури з природоохоронної тематики. Замовлення та випуск екологічної літератури й еколого-правових видань має відбуватися за державною підтримкою.

Основними напрямами у виданні відповідної літератури можуть бути: створення системи вивчення споживчого попиту на видання екологічної літератури; видання навчальних матеріалів для відповідних рівнів екологічної освіти населення, а також видання довідкової літератури щодо стану довкілля; підтримка видавництв, що випускають літературу з найбільш актуальних екологічних проблем, а також підтримка періодичних екологічних видань, тиражування аудіоматеріалів та відеоматеріалів, комп’ютерних програм та гральних засобів екологічної спрямованості. Актуальним у даний час є видання науково-практичних коментарів основних екологічних законів.

Сучасний стан навколишнього природного середовища в Україні у певній мірі детермінований ступенем загального екологічного виховання та рівнем еколого-правової культури населення^[109]. Їх постійне вдосконалення та поступальний розвиток на основі екологічного й еколого-правового виховання, спрямованого на гармонізацію взаємодії людини і суспільства з природним оточенням можуть забезпечити збереження національних природних багатств та стійке функціонування природного середовища в інтересах теперішніх і майбутніх поколінь людей.