Стаття 3. Основні принципи протидіїторгівлі людьми

1. Діяльність, спрямована на протидію торгівлі людьми, ґрунтується на таких принципах:

1) забезпечення прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на повагу до гідності, особисте життя, правову допомогу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди у встановленому законом порядку;

2) поваги і неупередженого ставлення до осіб, які постраждали від торгівлі людьми;

3) конфіденційності інформації про осіб, які постраждали від торгівлі людьми;

4) добровільності отримання допомоги особами, які постраждали від торгівлі людьми, та їх недискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

5) взаємодії органів виконавчої влади між собою, з відповідними органами досудового слідства та з громадськими і міжнародними організаціями.

2. Уразі якщо особи, які постраждали від торгівлі людьми або стали свідками торгівлі людьми, є дітьми, усі дії, що застосовуються до них, базуються на принципах, зазначених у Конвенції про права дитини та Факультативному протоколі до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії.

3. У разі якщо вік особи не визначений і є підстави вважати, що ця особа — дитина, вона вважається дитиною і їй надається спеціальний захист до встановлення її віку.

Дана стаття Закону визначає основні принципи протидії торгівлі людьми виходячи з міжнародних документів, Конституції України, законів України.

Частина 1 ст. 3 Закону України «Про протидію торгівлі людьми» встановлює, що діяльність, спрямована на протидію торгівлі людьми, базується на основоположних принципах прав людини, визначених Конституцією України. А саме: права на повагу до гідності, особистого життя, гарантії надання правової допомоги, відшкодування матеріальної та моральної шкоди у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 3 Конституції України честь та гідність людини визнаються вищими соціальними цінностями. Як зазначено в ст. 28 Конституції України, «кожен має право на повагу до його гідності». Це право належить до особистих невід’ємних прав людини. Держава має не лише утримуватися від посягання на гідність особи, а й зобов’язана забезпечити дієвий захист всім особам від таких посягань з боку третіх осіб.

Гідність людини — це її цінність як такої, самої по собі, тобто незалежно від будь-яких її індивідуальних — чи то біологічних, чи то соціальних властивостей. Окрім того, ст. 297 Цивільного кодексу України закріплює за фізичними особами право на повагу до їх гідності та честі, встановлює, що гідність та честь фізичної особи є недоторканними, та закріплює право на звернення до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Право на особисте життя — особисте немайнове право, яке полягає в можливості вчиняти на власний розсуд будь-які не заборонені законом дії, що належать до приватної сфери життя особи, при цьому маючи гарантії нерозголошення такої інформації стороннім особам всупереч її волі. Це право гарантується Конституцією України та статтею 301 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя.

Право зберігати в таємниці обставини свого особистого життя означає, що фізична особа має можливість не розголошувати обставини свого особистого життя самостійно, а також вимагати такого нерозголошення від інших осіб, які володіють такою інформацією. Можливість поширення інформації про особисте життя фізичної особи всупереч її волі можливе лише на підставах та в порядку, визначених законом, наприклад, коли обставини особистого життя фізичної особи містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду. Право на особисте життя охороняється також ст.182 Кримінального кодексу України.

Принцип конфіденційності інформації про осіб, які постраждали від торгівлі людьми, також відповідає принципу забезпечення конфіденційності суб’єктами, що надають соціальні послуги; та дотримання суб’єктами, що надають соціальні послуги, державних стандартів соціальних послуг, етичних норм і правил, викладених у ст.

Можливість поширення інформації про особисте життя фізичної особи всупереч її волі чітко визначене законом, наприклад, коли обставини особистого життя фізичної особи містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, або ж у випадку, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 302 ЦК.

Відшкодування моральної та матеріальної шкоди особі, яка потерпіла від торгівлі людьми, передбачено цим Законом, Цивільним кодексом України, Кримінальним кодексом.

При цьому Законом передбачено, що будь-яка допомога особам, які постраждали від торгівлі людьми, надається за згодою самої особи, що також відповідає одному з основних принципів надання соціальних послуг відповідно до ст. 3 Закону України «Про соціальні послуги» — добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг. Також важливо відмітити, що відповідно до п. 6 ст. 16 Закону України «Про протидію торгівлі людьми», надання допомоги особі, яка постраждала від торгівлі людьми, не залежить від звернення такої особи до правоохоронних органів, її участі в кримінальному процесі або наявності в такої особи документа, що посвідчує особу.

Основоположним положенням національного права України, яке закріплює принцип рівності та недискримінації, є ст. 24 Конституції України, яка передбачає, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. У ч. 1 ст. 3 коментованого тут закону, як і в зазначеній статті Конституції України, вказується на те, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Цією ж статтею (ч.1 п. 5) Закону передбачено принцип взаємодії органів виконавчої влади між собою, з відповідними органами досудового слідства та з громадськими і міжнародними організаціями. Це знайшло своє відображення в статтях Закону та Порядку взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми.

Частина 2 статті передбачає, що у випадках, коли постраждалою від торгівлі людьми є дитина або дитина є свідком, усі дії, що застосовуються до неї, в тому числі і передбачені кримінальним законодавством, базуються на принципах, зазначених у Конвенції про права дитини та Факультативному протоколі до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії. При цьому ч. 3 ст. 3 Закону передбачає, що в разі, коли вік особи не визначений і є підстави вважати, що ця особа — дитина, вона вважається дитиною і їй надається спеціальний захист до встановлення її віку. Такий захист передбачено Кримінально-процесуальним кодексом України, Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

Використані джерела:

1. Конституція України — К., 1996 р.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV;

3. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III