<<
>>

§ 2. Основні методологічні принципи побудови СНР

  1. Продуктивною є будь-яка економічна діяльність, що приносить доход суб’єктам цієї діяльності. Тобто критерієм продуктивності праці є одержання доходу.
  2. В основі СНР лежить концепція про тотожність між витратами на виробництво сукупного продукту і доходом, одержаним від його продажу.
  3. Інституційні одиниці групуються у сектори економіки.
  4. Має місце розмежування між рухом товарів та послуг та потоками доходів (заробітна плата, рентні та процентні доходи, прибуток).
  5. Розмежовуються потоки і запаси.

Потоки — показники, які дають кількісну характеристику виробництва, закупівель, виплат тощо.

Запаси — показники, що характеризують наявність ресурсів на ту чи іншу дату. Наприклад, наявність основного капіталу на кінець року.

Взаємозв’язок між цими показниками проявляється в тому, що величина запасу на кінець періоду дорівнює величині запасу на початок періоду плюс потік, що характеризує надходження даного ресурсу в запаси мінус вилучення цього ресурсу із запасів:

Запас Запас Надходження Вилучення
ресурсу на = ресурсу на + ресурсу в ресурсу із
кінець року початок запас запасу
  1. Розмежовується кінцева і проміжна продукція. Це розмежування необхідне для визначення результатів економічної діяльності без повторного рахунку. Розмежування продукції на кінцеву і проміжну здійснюється не на основі фізичного змісту продукції, а на основі способу використання. Наприклад, борошно, яке домогосподарка купила для випічки пирогів для своєї родини — кінцевий продукт.
    Борошно, яке купує хлібокомбінат для випічки хліба — проміжний. Кінцева продукція — продукція, призначена для кінцевого споживання, інвестицій або експорту. Проміжна продукція — продукція, яка використовується для виробничого споживання.
  2. Розмежування між доходами, отриманими від виробництва та реалізації товарів і послуг, тобто первинними доходами, та доходами, отриманими від перерозподілу. Цей принцип важливий також для уникнення подвійного рахунку.
  3. Розмежування доходів та витрат на поточні та капітальні і відображення їх у різних рахунках. Додавати чи віднімати ці види затрат неправомірно.

Поточні доходи — отримання заробітної плати, прибутку, трансфертів (пенсії, стипендії, допомоги тощо). Поточні витрати — затрати на купівлю споживчих товарів, перерозподільні поточні платежі (сплата податків, внесків тощо). Капітальні доходи — це трансферти одноразового характеру, які фінансують витрати на придбання основного і оборотного капіталу та заощадження. Капітальні витрати — витрати, пов’язані з придбанням основного капіталу та приростом запасів.

  1. Розмежовуються податки на продукти та податки на виробництво.

Податки на продукти встановлюють пропорційно вартості або обсягу виробленої і

реалізованої продукції (це ПДВ, акцизи, податок з продажу і т. ін.).

Інші податки на виробництво встановлюють пропорційно факторам виробництва (податок на землю, будівлі, основний капітал, фонди заробітної плати). СНР розглядає субсидії як від’ємні податки, їх також поділяють на субсидії на продукти та інші субсидії на виробництво.

Субсидії на продукти встановлюють пропорційно обсягам вироблених і розподілених продуктів. Інші субсидії на виробництво розподіляють прямо пропорційно факторам виробництва, використання яких субсидують.

1, 2 — чисті податки; 3, 4 — товари та послуги

 Модель колопотоку у закритій змішаній економіці

Рис.

19. 2. Модель колопотоку у закритій змішаній економіці

СНР виходить із того, що економіка знаходиться в постійному кругообігу, а кругообіг — це безперервний потік «витрати-доходи». Традиційно виділяють три моделі.

Двосекторна модель колопотоку у закритій приватній економіці

Рис. 19.1. Двосекторна модель колопотоку у закритій приватній економіці Модель колопотоку у відкритій змішаній економіці

Рис. 19.3. Модель колопотоку у відкритій змішаній економіці.

Ключові поняття методології СНР:

  • повна вартість (валовий випуск) — частина валового внутрішнього продукту, що остаточно виходить за межі поточного виробництва, кінцеві товари і послуги, які купують для споживання, нагромадження, експорту, заміщення витрачених засобів виробництва.
  • проміжне споживання — товари та послуги, які використовуються для подальшого оброблення чи перероблення, тобто для виробництва інших товарів чи для перепродажу.
  • додана вартість — характеризує внесок конкретної сукупності факторів виробництва у створення вартості в масштабах економіки в цілому. Додана вартість як внесок кожного окремого виробника розглядається в СНР стосовно виробника, а не продукту. Визначається як різниця повної вартості та проміжного споживання.

§ 3. Основні макроекономічні показники у СНР

  1. Валовий внутрішній продукт (ВВП) — це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у межах економічної території країни протягом певного період часу, — як правило, року.
  2. Валовий національний продукт (ВНП) — це ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених за певний проміжок часу, — як правило, за рік, за допомогою факторів виробництва, що належать резидентам певної країни, незалежно від того, де використовувались ці фактори — в країні чи за кордоном.
    Відмінність між ВВП та ВНП полягає у так званих іноземних факторних доходах:

Надходження              Платежі

внп = ВВП + за фактори              — за фактори

з-за кордону              решті світу

  1. Чистий внутрішній продукт (ЧВП) — це валовий внутрішній продукт, скори- гований на суму амортизаційних відрахувань: ЧВП = ВВП — Амортизація
  2. Національний доход (НД) — це весь дохід, зароблений продовж року власниками ресурсів, що є резидентами певної держави, незалежно від того, де ці ресурси використовуються — власній країні чи за кордоном: НД = ВНП — Амортизація — Непрямі податки;

НД = З + Р + в + п,

де: З — заробітна плата;

Р — рента; в — відсоток;

п — прибуток.

  1. Особистий доход — показує скільки грошей надходить на цілі особистого споживання населення, і як такий відображає перерозподільні процеси в рухові національного доходу:

ОД = НД — ПП — НПр — СС + ТП,

де: ПП — податки на прибутки корпорацій;

НПр — нерозподілений прибуток корпорацій;

СС — відрахування на соціальне страхування;

ТП — трансфертні платежі.

  1. Наявний доход (НДн) — доход, який населення може витрачати на свій розсуд:

НДн = ОД — ПН, де: ПН — об’єм податків, які виплачує населення.

  1. Національне багатство (НБ) — сукупність матеріальних благ, які накопичені в країні на даний момент часу. НБ поповнюється і оновлюється щорічно за рахунок створюваного продукту. Разом з тим, воно може і зменшуватись в певні періоди часу, якщо вибуваючи елементи НБ більші від елементів його приросту.

Методи обчислення ВВП.

  1. Як сума видатків покупців на придбання товарів і послуг (за видатками — метод кінцевого використання):

ВВП = C + I + G + X ,

n 7

де: С — особисті споживчі видатки, які охоплюють видатки домашніх господарств на товари тривалого користування, видатки на предмети поточного вжитку і видатки споживачів на послуги;

І — інвестиційні видатки ділових фірм країни на закупівлю машин, устаткування, будівництво, зміни у запасах;

G — державні закупівлі товарів і послуг, які охоплюють усі державні видатки на кінцеві продукти підприємств і наймання в державний сектор працівників (крім трансфертних платежів);

Xn — чистий експорт, який розраховується як сума експорту та імпорту, при чому імпорт записується із знаком мінус.

  1. Як сума грошових доходів, отриманих від виробництва продукції у цьому році (за доходами — розподільний метод):

ВВП = Z + R + K + P + A + Nb,

де: Z — заробітна плата найманих працівників, яку фірми й уряд виплачують тим, хто пропонує праці; враховують також низку доповнень до зарплати, які підприємства вносять у різні фонди;

R — рента, тобто доходи, які отримують домогосподарства і фірми від нерухомого майна, в тому числі приписану ренту за проживання у власній оселі;

K — процент, що являє собою виплати грошового доходу постачальникам грошового капіталу (виплата процентів домогосподарствам за вклади, за облігації підприємств);

P — прибуток. Він має два різновиди — доходи некорпоративного сектора (доходи підприємств, що перебувають в одноосібній власності) та прибуток акціонерних підприємств;

A — непрямі податки на бізнес (податок на додану вартість, акцизний збір, ліцензійні платежі, мито та ін.);

Nb — амортизаційні відрахування (показують обсяг капіталу, спожитого у процесі виробництва впродовж року).

  1. Як сума доданої вартості, створеної на всіх стадіях виробництва товарів і послуг (за галузями — виробничий метод):

ВВП = Е(ВВ — МВ) + (ПП — С),

де: ВВ — валовий випуск окремих галузей;

МВ — матеріальні витрати окремих галузей;

ПП — продуктові податки;

С — субсидії.

Номінальний ВВП (ВВПн) — це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в поточних цінах, тобто у фактичних цінах даного року.

Реальний ВВП (ВВПр) — це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в постійних цінах, тобто в цінах року, який приймається за базу. Такий рік називається базовим. Реальний ВВП не враховує змін рівня цін.

Темп зростання:

ВВП поточного року

Тз =              р              —- • 100.

з              ВВПрбазового року

Темп приросту:

ВВПру поточному році - ВВПру попередньому році

Індекс споживчих цін підраховується за типом індексу Ласпейреса (РЕ) тобто індексу цін з базисними вагами («споживчий кошик» фіксується за базисним роком):

ІР•QO

D _ J—

ГЬ~ n              •

І ро •QІ

i=1

де: Р° — ціна і-го блага в базисному році;

Р- — ціна і-го блага в поточному році;

Q — кількість і-го блага в базисному році.

Недоліком цього індексу є те, що він не враховує зміни в структурі споживання в поточному періоді, беручи за основу споживчий кошик базисного року.

Індекс цін, що використовується для усунення впливу інфляції на величину ВВП, називають дефлятором. Дефлятор визначається як середня зважена ціна всіх товарів та послуг у ВВП, а вага кожного товару дорівнює його частці у сумарному ВВП поточного року. Дефлятор ВВП (ВНП) розраховується за типом індексу Пааше (Р ), в якому вагами виступає набір благ поточного року:

Р              ір\' Q

„              ,              п^т-гч              номінальний              ВВП поточного року 4-1 [2]

Р (дефлятор ВВП) =              =              —              ,

реальний ВВП поточного року Ц р„ qt

i=1

де: Qit — кількість і-го блага в поточному періоді.

Недолік індексу Пааше аналогічний індексу Ласпейреса, тобто, не враховуються зміни в структурі валового продукту, але за основу аналізу береться товарна структура виробництва поточного року.

Індекс Фішера (PF) — частково усуває недоліки індексів Ласпейреса та Пааше, усереднюючи їх значення:

РР-ЇРУРР.

Процес коригування номінального ВВП здійснюється за допомогою дефлятора ВВП. Найточнішим методом інфліювання або дефліювання номінального ВВП даного року є ділення номінального ВВП на індекс цін ВВП (дефлятор ВВП) і помноження одержаного результату на 100, тобто:

ВВП =              •              100.

р              Іц

Для порівняння рівня життя чи добробуту в різних країнах використовуються показники ВНП (ВВП) на душу населення або національного доходу на душу населення.

<< | >>
Источник: Андрющенко А. М., Бурляй А. П., Костюк В. С. та ін.. Економічна теорія: Навч. посіб. — К.: Центр учбової літератури,2009. — 520 с.. 2009

Еще по теме § 2. Основні методологічні принципи побудови СНР:

  1. § 2. Основні методологічні принципи побудови СНР
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -