Стаття 19. Антикорупційні програми

1. Антикорупційні програми приймаються в:

Адміністрації Президента України, Апараті Верховної Ради України, Секретаріаті Кабінету Міністрів України, Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Генеральній прокуратурі України, Службі безпеки України, міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, державних цільових фондах - шляхом затвердження їх керівниками;

Апараті Ради національної безпеки і оборони України - шляхом затвердження Секретарем Ради національної безпеки і оборони України;

Національному банку України - шляхом затвердження Правлінням банку;

Рахунковій палаті, Центральній виборчій комісії, Вищій раді правосуддя, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласних радах, Київській та Севастопольській міських радах, Раді міністрів Автономної Республіки Крим - шляхом затвердження їх рішеннями.

Антикорупційні програми підлягають погодженню Національним агентством.

2. Антикорупційні програми повинні передбачати:

визначення засад загальної відомчої політики щодо запобігання та протидії корупції у відповідній сфері, заходи з їх реалізації, а також з виконання антикорупційної стратегії та державної антикорупційної програми;

оцінку корупційних ризиків у діяльності органу, установи, організації, причини, що їх породжують та умови, що їм сприяють;

заходи щодо усунення виявлених корупційних ризиків, осіб, відповідальних за їх виконання, строки та необхідні ресурси;

навчання та заходи з поширення інформації щодо програм антикорупційного спрямування; процедури щодо моніторингу, оцінки виконання та періодичного перегляду програм;

інші спрямовані на запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням заходи.

1.

У розвиток цієї статті НАЗК затвердило Методичні рекомендації щодо підго­товки антикорупційних програм органів влади (Рішення від 19 січня 2017 р. №31).

2. Загалом антикорупційні програми повинні бути прийняті в:

1) державних органах, передбачених в ч. 1 ст. 19 (про поняття «державний орган» див. ст. 1 і коментар до неї);

2) державних цільових фондах (зокрема, Фонді соціального страхування, Фонді соціального захисту інвалідів тощо);

3) органах місцевого самоврядування, передбачених в абз. 5 ч. 1 ст. 19 (Київській та Севастопольській міських радах, обласних радах).

4) державних, комунальних підприємствах, господарських товариствах та інших юридичних особах, передбачених в ч. 2 ст. 62 Закону.

Органи місцевого самоврядування (сільські, селищні і міські ради, крім Київ­ської та Севастопольської міських рад, та їх виконавчі комітети) можуть приймати власні антикорупційні програми в порядку, передбаченому статтями 62, 63 Закону.

3. Антикорупційні заходи щодо підприємств, установ, організацій, які не підпадають під ознаки, передбачені ч. 2 ст. 62 Закону, можуть визначатися як складова частина антикорупційних програм зазначених державних органів і органів місцевого самоврядування, в підпорядкуванні яких перебувають ці установи і організації.

На підтвердження цієї позиції у абз. 3 ч. 2 ст. 19 вказано, що одним із пунктів антикорупційної програми є оцінка «корупційних ризиків у діяльності органу, установи, організації».

4. Неприйняття антикорупційної програми або несвоєчасне її прийняття (у випадку закінчення строку дії попередньої програми) може стати лише підставою для політичної відповідальності (відставка, звільнення) для міністрів, керівників органів місцевого самоврядування та інших осіб, які обіймають політичні посади, або ж дисциплінарної відповідальності, передбаченої Законом «Про державну службу» чи законодавством про працю.

5. У абз. шостому ч. 1 ст. 19 зазначено, що антикорупційні програми підлягають погодженню НАЗК. Однак законодавство, в тому числі Розділ ZV Методичних рекомендацій НАЗК щодо підготовки антикорупційних програм органів влади не передбачає порядку, строків здійснення відповідного погодження і відповідальності за відмову погодження програми в НАЗК.

6. Антикорупційні програми органів влади оформлюються у вигляді норматив­но-правових актів, які підлягають державній реєстрації в МЮ, оскільки містять положення, що зачіпають права, свободи та інтереси громадян. Реєстрація здійс­нюється на підставі Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затв. постановою КМ від 28 грудня 1992 р. №731.

Погодження в НАЗК антикорупційної програми слід здійснити до моменту її державної реєстрації в МЮ.

Строк дії антикорупційної програми відповідного органу влади доцільно пов’язувати зі строком дії Державної антикорупційної програми.

7. Основними структурними елементами антикорупційних програм визначені:

1) засади запобігання корупції у відповідній сфері, де функціонує орган влади¹. Ця частина програми повинна включати заходи, передбачені Антикорупційною стратегію та Державною програмою на її виконання, відповідальність за здійснення яких несе орган влади;

2) способи виявлення і подолання корупційних ризиків в діяльності органу влади. Методологія оцінювання корупційних ризиків в діяльності органів влади, затв. Рішенням НАЗК від 2 грудня 2016 р. №126, передбачає проведення оцінки ймовірності виникнення ризиків, наслідків корупційних правопорушень і пріо­ритетності ризиків;

3) просвітницькі заходи в антикорупційній сфері;

4) механізм моніторингу та перегляд виконання програми. ^[168]