2. Проблеми нормативного регулювання та процедури здійснення адміністративних послуг
Згідно із ст. 1 Закону України «Про адміністративні послуги» адміністративна послуга – результат здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи відповідно до закону.
Суб’єкт звернення визначається як фізична особа, юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг. Поряд з цим орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги, є суб’єктами надання адміністративних послугЗрозуміло, що для побудови сервісної держави слід удосконалювати і рівень самого «сервісу», тобто надаваних послуг. Власне підвищення якості кожної послуги має відображатися в удосконаленні таких її складових, як оперативність, строки задоволення послуги, доступність для всіх груп населення; ясність і прозорість процесу надання послуги; забезпечення прав користувачів; персональний підхід до клієнтів; послідовність політики надання послуги, можливість без обмежень одержати доступ до потрібної достовірної інформації; надійність (передбачуваність, рівень інформованості про зміни, обґрунтованість прийнятих рішень); якість культури обслуговування, загальнолюдська культура тощо.
На теперішній час більшість процедурних елементів відносин органів влади з громадянами в Україні або не регулюються законодавством взагалі, або регулюються підзаконними НПА. Винятки становить лише той сегмент цих відносин, що регулюється нині чинними законами «Про звернення громадян» та «Про адміністративні послуги».
Після сплину майже 20 років з моменту обрання курсу на розробку та прийняття закону про загальну адміністративну процедуру, влада так і не спромоглася забезпечити його ухвалення. Основними причинами неприйняття в Україні закону про загальну адміністративну процедуру є: 1) загальні проблеми у розвитку адміністративно-правової науки та освіти (передусім, в контексті викладання адміністративного права); 2) відсутність суспільно-політичного запиту на відповідне законодавство, що обумовлено інформаційним вакуумом в цій сфері.
Еще по теме 2. Проблеми нормативного регулювання та процедури здійснення адміністративних послуг:
- Процедура надання адміністративних послуг
- Проблеми децентралізації у контексті надання адміністративних послуг
- Розділ VI ЗАП присвячений регулюванню процедури адміністративного оскарження, тобто оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в адміністративному (несудовому) порядку.
- Проблемні питання законодавчого регулювання адміністративних процедур у справах, пов'язаних з порушенням законодавства про захист об'єктів довкілля
- Поняття і значення кадрових процедур в Національній поліції України як об’єкта адміністративно-правового регулювання
- Правові засади кадрових процедур в Національній поліції України та місце серед них адміністративно-правового регулювання
- Порядок надання адміністративних послуг
- Порядок надання адміністративних послуг
- Банківське регулювання і банківський нагляд. Державне регулювання ринків небанківських послуг.
- § 3. Державне регулювання ринку фінансових послуг
- Поняття, ознаки та види адміністративних послуг
- Обстеження фінансово-матеріальної бази адміністративно-територіальних одиниць усіх рівнів, стану фінансового забезпечення надання місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування адміністративних і громадських послуг населенню
- Стаття 20. Мова здійснення адміністративного провадження
- Угода про процедури ліцензування імпорту та інші міжнародні Угоди щодо здійснення ЗЕД.
- Розділ VIII присвячено виконанню адміністративних актів, які приймаються адміністративними органами в їх відносинах з фізичними або юридичними особами в рамках передбаченої адміністративної процедури.