ПЕРЕДМОВА

В Україні відбуваються глибинні процеси утвердження демократії, правової держави. У ході правових реформ у 2005 р. було прийнято Кодекс адміністративного судо­чинства України, який визначив початок роботи спеці­алізованої підсистеми судів адміністративної юрисдик­ції в Україні.

Застосуванням у нормах КАС України (ч. 1 ст. 2; пп. 6, 8, 11 ч. 1 ст. 3; ч. 1 і ч. 2 ст. 6; ч. 3 ст. 8; ч. 1 ст. 12; ч. 2 і ч. 3 ст. 99 та ін.) категорії «права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин» законодавець, по-перше, відзначив об’єктну спрямова­ність (завдання) правозахисної діяльності адміністра­тивних судів як сучасної та найбільш ефективної фор­ми забезпечення верховенства права та законності в діяльності апарату влади, а по-друге, фактично окрес­лив «кордони» (межі) їхньої юрисдикції в національній системі правосуддя, виключні повноваження цих судів на відміну від судів насамперед господарської і цивіль­ної загальної юрисдикцій. Тобто це поняття фактично вказує на процесуальний закон, на основі якого має здійснюватися захист гарантій правових можливостей приватних осіб. Іншим критерієм відмежування компе­тенції адміністративних від інших судів, що функціону­ють на основі позовної процесуальної форми, є суб’єк­тний склад учасників спірних правовідносин. Іншими словами, ознакою справи адміністративної юрисдикції є завжди наявність у ній як однієї зі сторін суб’єкта владних повноважень (згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС Укра­їни ним є орган державної влади, орган місцевого са­моврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання деле­гованих повноважень).

З огляду на вищенаведене в монографії проводить­ся доктринальне опрацювання нової адміністратив­но-правової категорії «права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин», складові об’єк­та індивідуального правового захисту в національному адміністративному судочинстві, що є ще недостатньо повно та комплексно усвідомленими й опрацьованими у вітчизняній юридичній науці.

Метою пропонованого дослідження автор обрав фор­мування теорії найбільш ефективного судового захисту різноманітних гарантованих законодавством України прав, свобод й інтересів фізичних та юридичних осіб, які обмежуються чи порушуються в діяльності апарату публічної влади, створення системної наукової основи для приведення національного механізму адміністра­тивного судочинства до європейських стандартів.

Задля реалізації означеного в монографії проводиться аналіз основних існуючих у світі моделей юрисдикцій- ного захисту прав, свобод та законних інтересів при­ватних осіб у відносинах з публічною адміністрацією, а також в судовій системі ЄС та за конвенційною систе­мою Ради Європи. Автор досліджує понятійні й видові особливості суб’єктивних прав, свобод та інтересів, які можуть захищатися в адміністративному судочинстві в Україні, ґрунтуючи свої висновки на основі положень юридичної науки і наявної судової практики.

У монографії також опрацьовуються питання механіз­му процесуального забезпечення права приватних осіб на доступ до правосуддя в адміністративних справах, становлення і розвитку інституту адміністративного позову, його поняття, елементи та види, інші засоби забезпечення права на судовий захист, в тому числі і на стадіях прийняття та перегляду судових рішень в ад­міністративних справах, їх виконання органами і поса­довими особами апарату публічної влади.

Особливу увагу у монографії приділено питанням удосконалення застосування інститутів апеляції, касації та перегляду адміністративних справ Верховним Судом України з метою утвердження європейських стандартів судового захисту прав приватних осіб у відносинах з ор­ганами, посадовими особами влади, забезпечення ефек­тивного і в розумний строк вирішення адміністративних справ національними адміністративними судами.

Монографія може бути корисною для студентів, ас­пірантів, викладачів вищих юридичних навчальних за­кладів, наукових працівників, суддів адміністративних судів України, практикуючих юристів. Запропонований у ній матеріал передбачає аналіз практики вирішення публічно-правових спорів (у тому числі за участю юри­дичних осіб у відносинах з контролюючими органами) Верховним Судом України та іншими національними судами адміністративної юрисдикції, захисту основних прав і свобод людини в адміністративно-правовій сфері Європейським судом з прав людини.

Публікуючи пропонований науковий матеріал автор намагається сприяти формуванню якісного судового правозастосування в Українській державі, утвердженню верховенства права і законності в діяльності вітчизня­ного апарату публічної влади, забезпеченню його від­повідальності перед громадянським суспільством.

Автор висловлює щиру подяку за надані слушні ре­комендації, пропозиції та настанови при написанні монографії своєму науковому консультанту — пер­шому проректору Національного юридичного універ­ситету імені Ярослава Мудрого, академіку НАПрНУ, доктору юридичних наук, професору Ю.П. Битя- ку, кафедрі адміністративного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, а також рецензентам — президенту юридичної фірми «Салком», доктору юридичних наук, професору, чле- ну-кореспонденту НАПрНУ Є.Б. Кубку та професору кафедри адміністративного права Київського націо­нального університету імені Тараса Шевченка, докто­ру юридичних наук, професору Р.С. Мельнику.