Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування

Відповідно до чинного законодавства місцеве самоврядуван­ня - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної гроліади - жителів села чи добровільного об’єднання у сільську гроліаду жителів кількох сіл, селища, лііста - салюстійно або під відповідальність органів та по­садових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання ліісцевого значення у ліежах Конституції і законів України.

Особливість адлііністративно-правового статусу органів міс­цевого самоврядування визначається тим, що вони одночасно здійс­нюють публічне адміністрування у межах делегованих органами державної виконавчої влади повноважень.

Правові засади діяльності органів місцевого самоврядування міс­тяться у Конституції України та в Законі України «Про місцеве са­моврядування в Україні» від 21 травня 1997 р.

Адміністративно-правовий статус органів місцевою самовряду­вання характеризується тим, що:

1) вони не належать до системи органів державної влади і взаємо­діють з ними на підставі норм права: органи державної виконав­чої влади не мають права втручатися в законну діяльність органів місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені чинним законодавством до повноважень останніх, крім випадків ви­конання делегованих повноважень; у разі розгляду місцевими дер­жавними адміністраціями питань, які зачіпають інтереси місцевого самоврядування, вона повинна повідомити про це відповідні органи та посадових осіб органів місцевого самоврядування:

2) вони можуть наділятися делегованими повноваженнями, що надані органам місцевого самоврядування законом¹, а також можуть делегувати повноваження місцевим державним адміністраціям.

За загальним правилом, органи місцевого самоврядування не­суть відповідальність за свою діяльність перед територіальною гро­мадою у разі виконання власних повноважень, перед державою - у разі порушення ними Конституції або законів України. З питань здійснення ними делегованих повноважень органи місцевого само­врядування є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Важливою складовою адміністративно-правового статусу орга­нів місцевого самоврядування є наділення їх державними конт­рольними повноваженнями. Вони здійснюють контроль за: а) до­триманням цін і тарифів, дотриманням законодавства щодо захисту грав споживачів; б) станом квартирного обліку та дотриманням житлового законодавства; в) забезпеченням надійності та безпеч­ності будинків і споруд незалежно від форм власності; г) дотриман­ням земельного та природоохоронного законодавства тощо.

Адлііністративна правосуб’єктність органів місцевого само­врядування має прояв у тому, що сільська, селищна, міська рада у межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти управ­ління у формі рішень. Рішення приймаються відкритим (у т.ч. по­іменним) або таємним голосуванням на її пленарних засіданнях; у разі незгоди рішення може бути зупинено сільським, селищним, міським головою у п’ятиденний строк з моменту його прийняття з представленням обґрунтованого зауваження^{[243] [244].}

Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чин­ності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановле­но більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Акти управління органів місцевого самоврядування, прийняті у межах наданих повноважень, є обов’язковими для виконання усіма розташованими на відповідній території органами виконавчої вла­ди, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організа­ціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. За невиконання ви­щеназваних рішень передбачено юридичну відповідальність.

До системи органів місцевого самоврядування належать сіль­ський, селищний, міський голова, що характеризується такими статусними ознаками: а) його повноваження починаються з мо­менту складення ним присяги відповідно до Закону «Про служ­бу в органах місцевого самоврядування» на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповід­ною територіальною виборчою комісією було оголошено рішення щодо його обрання та реєстрації; б) він несе персональну відпо­відальність за здійснення наданих йому законом повноважень; сільський, селищний, міський голова підзвітний, підконтрольний і відповідальний за здійснення наданих йому повноважень перед територіальною громадою, відповідальний - перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради делего­ваних повноважень - підконтрольний перед відповідними органа­ми виконавчої влади.

Сільський, селищний, міський голова, голова районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Новим суб’єктом у системі органів місцевого самоврядуван­ня є староста, який є виборною посадовою особою місцевого самоврядування і є членом виконавчого комітету сільської, се­лищної, міської ради за посадою. Староста обирається жителями села, селища (сіл, селищ), розташованого на території відповід­ного старостинського округу, на основі загального, рівного, пря­мого виборчого права шляхом таємного голосування у порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постій­ній основі. Староста представляє інтереси жителів відповідного села, селища у виконавчих органах сільської, селищної, міської ради. При здійсненні наданих повноважень староста є підзвіт­ним, підконтрольним і відповідальним перед жителями відповід­ного села, селища, відповідальним - перед сільською, селищною, міською радою.

8.9.