ВСТУП

Актуальність теми. Конституція України у ст. 24 гарантує громадянам право на захист від дискримінації за ознаками “раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками”, розвитком цієї норми виступає ст.

Про необхідність наукового пошуку в межах предмета дослідження свідчить стан розробки проблеми. Досліджуване явище не було предметом окремого вивчення, а більшість аспектів, пов’язаних з проблемою злочинності на релігійному ґрунті в різні історичні періоди, висвітлено переважно у філософсько- правовому, релігійно-етичному, політико-ідеологічному та психолого- соціальному аспектах, зокрема в працях вітчизняних та зарубіжних учених: В. А. Бачиніна, Ч. Беккаріа, Р. Белла, А. Бергсона, Д. О. Вовка, Б. В. Волженкіна, В. А. Виговського, М. Газзанига, Р. Р. Галіакбарова, Т. Гоббса, Е. Дюркгейма,

A.

B. І. Лубського, А. Ф. Мінекаєвої, А. Т. Москаленка, М. А. Придворова, О. Ранка,

0. Р. Ратінова, Т. Рібо, Б. А. Садурського, О. Б. Сахарова, О. В. Тихонової, Ю. В. Тихонравова, Д. М. Узнадзе, Л. Фестінгера, Л. Фейєрбаха, В. Фокса, Д. Фрезера, З. Фрейда, Е. Фромма, Л. Х’єлла, Р. Хаббарда, С. Хассена, А. І. Хвиля- Олінтера, Х. Хекхаузена, Е. Хоффера, Л. Ендрюс, К. Юнга та ін.

Науковим підґрунтям до вивчення проблеми злочинності на релігійному ґрунті в дорадянський період та за часів колишнього СРСР є роботи Л. С. Білогриць-Котляревського («Преступления против религии в важнейших государствах Запада», 1886, «Мифологичесое значение некоторых преступлений, совершаемых по суеверию»,1888), В. В. Єсипова («Грех и преступление, святотатство и кража», 1894), К. К. Арсеньєва («Свобода совести и

веротерпимость», 1905), С. В. Познишева («Религиозные преступления с точки зрения религиозной свободы», 1906), В. М. Ширяєва («Религиозные

преступления. Историко-догматические очерки», 1909), М. М. Шеймана

(«Религиозность и преступность», 1927), В. В. Джуня («Уголовная

ответственность за нарушение права свободы совести (на материалах УССР)», 1989).

Пошук шляхів удосконалення загальних проблем злочинності був предметом активних дискусій зарубіжних учених-кримінологів, зокрема Ю. М. Антоняна, О. І. Бойко, Я. І. Гілінського, А. І. Долгової, В. М. Кудрявцева, Н. Ф. Кузнєцової, В. В. Лунєєва та ін. Безпосередньо проблемою злочинності на релігійному ґрунті на монографічному рівні займалися К. М. Шевкопляс (1999), Н. Б. Вагіна (2000), А. А. Тер-Акопов (2000), Л. Д. Башкатов (2001), Г. Л. Касторський (2001), Н. С. Федосова (2003), О. В. Старков (2004), В. О. Бурковська (2006) та М. М. Василенко (2006).

В Україні концептуальні погляди на природу злочинності висвітлено такими вченими-кримінологами, як О. М. Бандурка, В. В. Василевич, В. О. Глушков, В. В. Голіна, Б.М. Головкін, В. К. Грищук, Н.

1. М. Даньшин, С. Ф. Денисов, О. М. Джужа, В. М. Дрьомін, О. О. Дудоров, В. П. Ємельянов, А. П. Закалюк, І. О. Зінченко, О. Г. Кальман, М. В. Костицький, О. М. Костенко, О. Г. Кулик, О. М. Литвинов, С. Я. Лихова, К. Б. Марисюк,

О. А. Мартиненко, П. П. Михайленко, С. І. Нежурбіда, А. В. Савченко, В. Я. Тацій, В. П. Тихий, В. О. Туляков, І. К. Туркевич, М. І. Хавронюк, В. І. Шакун,

Н. М. Ярмиттт та ін.

Кримінально-правові та кримінологічні аспекти злочинності на релігійному ґрунті висвітлено на монографічному рівні в працях А. В. Тарасенка (1995), М. В. Палія (2002), В. М. Панькевич (2007), І. Г. Швидченко (2009), В. І. Маркіна (2012), О. В. Білаша (2013), О. С. Островського (2014), Є. Л. Стрельцова (2014).

Результати, отримані зазначеними авторами, становлять теоретичну основу для розуміння та подальшого дослідження феномена злочинності на релігійному ґрунті. Разом з тим, у їх працях не розглянуто ряд проблем сучасного стану, вирішення яких необхідно для запобігання таким злочинам. У зв’язку із цим постає нагальна потреба комплексного дослідження злочинності на релігійному ґрунті з урахуванням теоретичних поглядів, викладених у сучасній кримінології, філософії, соціології, кримінальному праві, юридичній, загальній психології та релігієзнавстві. Результати такого дослідження можуть стати основою для поглиблення розуміння сутності та природи злочинності на релігійному ґрунті; удосконалення методики її дослідження й прогнозування; розробки стратегічних та оперативних управлінських рішень щодо запобігання злочинності органами державної влади й управління, судовими та правоохоронними органами, міжнародними організаціями, громадськими об’єднаннями й окремими громадянами; визначення напрямів ефективного запобігання злочинності в сучасному суспільстві. Усе зазначене вище зумовлює актуальність обраної теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах науково-дослідної роботи Класичного приватного університету “Кримінально-правове, кримінологічне та кримінально-виконавче забезпечення механізму реалізації прав і свобод людини і громадянина” (державний реєстраційний номер 0110U003958).

Тему дисертації затверджено (протокол № 10 від 24.12.2009 р.) вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ та уточнено (протокол № 1 від 25.09.2013 р.) вченою радою Класичного приватного університету.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження - на основі комплексного кримінологічного аналізу злочинності на релігійному ґрунті розкрити її феномен, визначити тенденції й закономірності, стан та динаміку, детермінацію, особливості формування особистісної й групової мотивації, визначити основні напрями запобігання злочинності на релігійному ґрунті в Україні з урахуванням світового досвіду.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

- проаналізувати сучасний стан наукових досліджень злочинності на релігійному ґрунті, відзначити найбільш вагомі теоретичні та методичні здобутки;

- сформулювати методологічний інструментарій дослідження злочинності на релігійному ґрунті;

- з’ясувати значення феномена релігії та релігійності як засобів впливу на злочинність;

- виокремити в системі “релігійних відносин” відносини, пов’язані зі злочинністю на релігійному ґрунті, як самостійний об’єкт кримінологічного дослідження;

- провести порівняльний аналіз відображення суспільно небезпечної поведінки особи у світових релігіях;

- надати кримінально-правову характеристику злочинам, вчиненим на релігійному ґрунті, та проаналізувати проблеми кваліфікації злочинів, що вчиняються з мотиву релігійної ненависті або ворожнечі;

- визначити кількісно-якісні показники злочинності на релігійному ґрунті;

- виявити основні причини латентності злочинності на релігійному ґрунті;

- дослідити проблеми детермінації злочинності на релігійному ґрунті;

- розкрити значення психологічних чинників, що спричиняють девіантну поведінку особи, та роль віктимологічних і ситуаційних чинників у механізмі злочинної поведінки й формуванні рішення про вчинення злочину з мотиву релігійної ненависті або ворожнечі;

- надати кримінологічну та кримінально-правову характеристику особи злочинця, що вчинила злочин з мотиву релігійної ненависті або ворожнечі;

- проаналізувати поняття та зміст мотиву релігійної ненависті або ворожнечі як особистісної мотивації злочинних дій;

- визначити структуру та типологію злочинців, що вчинили злочин на релігійному ґрунті;

- встановити сутність релігійного конфлікту та його соціально-правові наслідки, виявити особливості групової мотивації злочинних дій, вчинених на релігійному ґрунті, на прикладі груп екстремістської та терористичної спрямованості як особливо небезпечних форм групової девіації, а також охарактеризувати тоталітарну секту та деструктивні культи як структурну основу поширення релігійного екстремізму;

- визначити основні напрями запобігання злочинності на релігійному ґрунті в Україні на підставі світового досвіду запобігання злочинам “ненависті”, до яких належать злочини, що вчиняються з мотиву релігійної ненависті або ворожнечі;

- проаналізувати правові засади та особливості діяльності суб’єктів запобігання злочинності на релігійному ґрунті, визначити їх систему та повноваження;

- з’ясувати особливості загальносоціального, спеціально-кримінологічного та індивідуального запобігання злочинності на релігійному ґрунті й значення релігійної культури та освіти (просвіти) у запобіганні злочинності на релігійному ґрунті.

Об’єкт дослідження - злочинність на релігійному ґрунті як соціально- правове явище.

Предмет дослідження - злочинність на релігійному ґрунті: феномен, детермінація, запобігання.

Методи дослідження. Провідним методологічним інструментарієм дисертаційного дослідження є діалектичний, феноменологічний, синергетичний та системний підходи наукового пізнання. У ході дослідження використано

діалектичний підхід - для дослідження злочинності на релігійному ґрунті як соціального явища в розвитку, виявлення притаманних їй зв’язків та закономірностей (усі розділи роботи); феноменологічний підхід - для розгляду злочинності на релігійному ґрунті як об’єктивно існуючого явища, де об’єктивність пізнання феномена гарантує те, що він очевидний та орієнтований на дослідження злочинності на релігійному ґрунті як соціально-правової реальності (усі розділи роботи); синергетичний підхід - для пізнання детермінації феномена злочинності на релігійному ґрунті крізь призму соціокультурних, політичних, психологічних та випадкових чинників впливу на формування мотивації й мотиву релігійної ненависті або ворожнечі, таким чином, у межах предмета науки кримінології відкривши істинні причини та умови виникнення й поширення злочинності на релігійному ґрунті (підрозділи 3.2, 4.2); системний підхід - для розкриття принципів динамічної системи, взаємодії та взаємозалежності елементів, комплексності, цілісності та ієрархічності, а також вивчення злочинності на релігійному ґрунті як цілісної єдності, з пізнанням ступеня й характеру взаємозв’язку елементів (підсистем), що входять до системного утворення (усі розділи роботи); історичний метод - для дослідження відображення суспільно небезпечної поведінки особи у світових релігіях (підрозділ 1.2), аналізу сучасного стану наукових досліджень теоретико-правових проблем злочинності на релігійному ґрунті (підрозділ 1.3); логіко-семантичний метод - для аналізу терміна “мотив релігійної ненависті або ворожнечі” як такого, що повністю розкриває суспільну небезпеку злочинів, які посягають на свободу совісті та свободу віросповідання особи (підрозділ 4.2), а також при розгляді концепцій сутності, природи й ознак злочинності як соціально-правового явища та злочинності на релігійному ґрунті як самостійного об’ єкта кримінологічного дослідження (підрозділ 1.5); структурно-функціональний

метод - для аналізу детермінації злочинності на релігійному ґрунті (підрозділ 3.1, 3.2); компаративістський метод - для оцінювання рівня злочинності на релігійному ґрунті в Україні в різні періоди й з’ясування її динаміки (підрозділ 2.2), аналізу поглядів світових релігій на поняття добра й зла

(підрозділ 1.2), аналізу типології злочинців (підрозділ 4.4); порівняння визначення злочинної поведінки в джерелах світових релігій та порівняння кримінально- правових категорій: “ненависть”, “ворожнеча”, “розбрат”, “нетерпимість” (підрозділ 4.2); аксіоматичний метод - для всебічної раціоналізації побудови й організації наукової теорії, наукового знання загалом, у дослідженні злочинності на релігійному ґрунті за аксіому взято поняття, розроблені науковцями в галузі кримінології, кримінального права та юридичної психології, наприклад поняття злочинності (підрозділ 1.5), релігійного конфлікту (підрозділ 5.1), особи злочинця (підрозділ 4.1) тощо; герменевтичний метод - для аналізу підходів до розуміння феномена злочинності на релігійному ґрунті (усі розділи роботи), релігійних джерел світових релігій через їх співвідношення з досвідом сучасного кримінального права й кримінології (підрозділ 1.2); догматичний (формально- логічний) метод - для аналізу та тлумачення положень кримінального права й законодавства про кримінальну відповідальність при характеристиці злочинів, що вчиняються на релігійному ґрунті, виявлення особливостей і проблем їх кваліфікації (підрозділ 2.1); статистичний метод - для аналізу зібраних емпіричних даних, а також узагальнення офіційної статистичної звітності (усі розділи роботи); соціологічний метод (анкетування, інтерв ’ювання,

спостереження) - під час опитування населення та практичних працівників ОВС, прокуратури, суду, адвокатури (підрозділ 2.3).

Емпіричну базу дослідження становлять:

- статистичні дані щодо зареєстрованої злочинності в Україні, які містяться у формах державної статистичної звітності за 2003-2012 рр.; дані Департаменту інформаційних технологій МВС України за 2012-2014 рр. (форма № 1-СЛМ, затверджена ГП, СБ, ДПС від 17.05.2013 р. щодо внесення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань у 2012-2014 рр. повідомлень про злочини в межах ст.ст. 161, 178, 179,180,181 КК), а також експрес-інформація про стан злочинності на релігійному ґрунті в Україні за 2003-2014 рр.; дані Державного департаменту у справах релігій та національностей (форма 1) щодо кількості релігійних організацій в Україні в період 01.01.2006 р. - 01.01.2015 р.;

відомості щодо стану релігійності в Україні та європейських країнах за даними опитування в межах Європейського соціального дослідження (ESS) за програмою міжнародного соціального дослідження (ISSP - International Social Survey Programme); результати щорічних опитувань громадської думки населення України щодо питань, які стосуються різних сфер життєдіяльності суспільства, проведених Інститутом соціології НАН України у 2003-2014 рр. (1800 осіб); результати вибіркового анонімного опитування (інтерв’ювання) експертів - співробітників ОВС, прокуратури, суду в Запорізькій, Дніпропетровській, Чернігівській, Одеській, Харківській, Київській, Львівській областях у 20132015 рр. (900 осіб) та співробітників Державної пенітенціарної служби у Запорізькій та Чернігівській областях (270 осіб); результати вибіркового опитування громадської думки населення України щодо питань, які стосуються їх ставлення до реалізації в державі права на свободу совісті та свободу віросповідання (1500 осіб); контент-аналіз 600 повідомлень у друкованих ЗМІ та інформаційних інтернет-порталах за 2004-2015 роки;

- 750 постанов про відмову в порушенні кримінальних справ на підставі п. 1, 2 ст. 6 КПК України, винесених у 2004-2012 рр. в Запорізькій, Чернівецькій та Івано-Франківській областях щодо порушень права громадян на свободу совісті та свободу віросповідання; 1200 кримінальних проваджень (справ) за період 20042014 років, порушених у зв’язку із вчиненням злочинів, вчинених проти життя та здоров’ я особи, проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, проти громадського порядку та моральності, проти громадської безпеки; злочинів, що порушують законодавство про релігії; злочинів, пов’язаних з релігією, тобто тих, що можуть зачіпати релігійні інтереси, але не завжди з мотиву особистої релігійної ненависті або ворожнечі, а з інших причин, з них 22 кримінальних провадження, інформація про які була внесена до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань у межах ст.ст. 161, 178, 179, 180, 181 КК України (2012-2014 рр.) в Миколаївській, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Львівській, Хмельницькій, Тернопільській,

Херсонській, Полтавській, Черкаській областях та в м. Києві, а також 650 матеріалів про адміністративні правопорушення, які стосуються проблематики дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням феномена злочинності на релігійному ґрунті як соціально-правового явища, в якому на основі опрацьованих даних, що відбивають досягнення теорії і практики, особисто здобувачем висунуто ряд концептуальних у теоретичному та прикладному аспектах для юридичної практики положень і висновків, які розкривають детермінацію цього явища та визначають особливості запобігання їй.

Основні положення, що містять елементи новизни, полягають у такому:

уперше:

- здійснено дослідження злочинності на релігійному ґрунті на підставі органічного поєднання онтологічного, гносеологічного та методологічного підходів, що дало змогу осмислити її феномен як соціально-правового явища;

- визначено стан наукової розробленості теоретико-правових проблем

дослідження злочинності на релігійному ґрунті та надано авторську групифікацію праць дослідників у цій галузі: 1) праці античних, середньовічних та мислителів Нового часу, в яких розкрито проблеми співвідношення моралі, духовності та релігії; 2) праці вітчизняних учених дорадянського періоду, які на

монографічному рівні досліджували проблему посягання на “релігійні відносини” в межах кримінального права, кримінології та соціології, а також результати досліджень науковців колишнього СРСР у галузі кримінального права, кримінології, загальної та юридичної психології; 3) праці провідних сучасних зарубіжних учених, які зробили вагомий внесок у розуміння та вирішення проблеми злочинного й релігійного в кримінології, філософії, загальній та юридичній психології, психології релігії й релігієзнавстві; 4) дослідження кримінально-правового та кримінологічного аспектів злочинності на релігійному ґрунті сучасних українських науковців, здійснені на монографічному рівні, а також у межах власних наукових інтересів;

- визначено методологічний інструментарій дослідження феномена злочинності на релігійному ґрунті та обґрунтовано вибір феноменологічного, діалектичного, синергетичного й системного підходів як провідних;

- сформульовано авторське бачення змісту мотиву релігійної ненависті або ворожнечі, який може мати дві форми: “уявний або удаваний” мотив релігійної ненависті або ворожнечі та “істинний” мотив релігійної ненависті або ворожнечі;

- запропоновано авторську класифікацію злочинів на релігійному ґрунті на підставі аналізу сучасних поглядів на проблему систематизації злочинів цього виду за такими критеріями: за основним безпосереднім об’єктом; за особливостями складу злочину; за ступенем тяжкості; за суб’єктом злочину;

- доведено, що КК України містить значну кількість норм, на підставі яких здійснюється кримінально-правова оцінка злочинів, вчинених з мотиву релігійної ненависті або ворожнечі, й у зв’язку із чим виникають проблеми при їх кваліфікації, на цій підставі проаналізовано проблеми кримінально-правової оцінки таких діянь та визначено напрями їх подолання. Обґрунтовано коректність застосування узагальнення понять “злочин, вчинений на релігійному ґрунті”, “злочинність на релігійному ґрунті” як універсальних у теорії кримінального права та кримінології, до змісту яких входять поняття “релігійна ненависть”, “релігійна ворожнеча”, “релігійний розбрат”, “релігійна нетерпимість”;

- обґрунтовано, що вивчення психологічних чинників, які діють на особу злочинця й впливають на виникнення мотивації, що реалізується в мотиві релігійної ненависті або ворожнечі, не виходить за межі предмета кримінології, а лише ґрунтовно, за допомогою синергетичного підходу розкриває психологічні детермінанти структури особи злочинця, що спонукають особу до вчинення злочину на релігійному ґрунті, та доведено, що на виникнення аномалії релігійної ненависті або ворожнечі, на її становлення й розвиток впливають такі чинники: соціальні відхилення (девіантна поведінка) та психічні процеси особистості (пам’ять, мислення, інтелект, воля тощо);

- розмежовано розуміння релігійності як соціального відхилення в межах медичних, соціальних, кримінально-правових та кримінологічних норм і зроблено висновок, що релігійність особи не варто ототожнювати з психічним захворюванням або патологічним станом, хоча вона може поєднуватися з останнім;

- установлено, що злочинність на релігійному ґрунті має тенденцію до зростання кількості вчинення таких злочинів, причому чітко простежується зростання числа не тільки вчинених злочинів, а й осіб, щодо яких відкрито кримінальне провадження;

- визначено рівень та обчислено коефіцієнт латентності злочинності на релігійному ґрунті, де коефіцієнт латентності - число, яке виражає приблизне відношення фактичної кількості злочинів до кількості зареєстрованих злочинів;

- запропоновано авторське бачення класифікації суб’єктів запобігання злочинності на релігійному ґрунті в Україні за підставами їх правового статусу й спеціалізації;

удосконалено:

- систему поглядів на поняття: “свобода світогляду”, “свобода совісті”, “свобода віросповідання” як конституційне право громадян, яке є безпосереднім об’ єктом посягань з мотиву релігійної ненависті або ворожнечі;

- класифікацію злочинів, що посягають на “релігійні відносини” та вчиняються на релігійному ґрунті: 1) злочини проти релігії й церкви; 2) порушення законодавства про релігію, що вчиняються як на релігійному ґрунті, так і без мотиву релігійної ненависті або ворожнечі; 3) загальнокримінальні злочини, вчинені на релігійному ґрунті; 4) загальнокримінальні злочини, що вчиняються (можуть бути вчинені) під виглядом слідування релігійним обрядам; 5) інші злочини, пов’язані з релігією або такі, що зачіпають релігійні інтереси;

- визначення поняття злочинності на релігійному ґрунті як суспільно небезпечного, історично мінливого явища (феномена), що посягає на свободу совісті та свободу віросповідання, вчинене з мотиву релігійної ненависті або ворожнечі, має фізичні, духовні, матеріальні та політичні наслідки, виражене в сукупності злочинів, вчинених на певній території за певний проміжок часу, і піддається кількісній інтерпретації;

- теоретичні погляди на проблему групової мотивації злочинних дій, що вчинюються на релігійному ґрунті, на прикладі релігійних конфліктів, злочинної діяльності угруповань терористичної й екстремістської спрямованості, а також тоталітарних сект та деструктивних культів як особливо суспільно небезпечних форм групової девіації;

- теоретичні та методичні положення щодо особливостей заходів загальносоціального, спеціально-кримінологічного та індивідуального запобігання злочинності на релігійному ґрунті;

дістало подальшого розвитку:

- ідея, згідно з якою, враховуючи тенденцію глобалізації людської діяльності, яка поширюється не тільки на духовні засади релігії, а й на світовий порядок, у кримінологічній науці доцільно відокремити такий напрям, як дослідження релігійності та її впливу на злочинність;

- унормування термінологічного ряду: “релігійна ненависть”, “релігійна ворожнеча”, “релігійний розбрат”, “релігійна нетерпимість”;

- ідея, що, крім чинників, зумовлених зовнішнім середовищем - соціумом,

серед причин злочинності на релігійному ґрунті особливе місце посідає особистість, природу якої розглядають у межах різних соціально-психологічних підходів: теорії особистісних рис, когнітивного, психодинамічного,

гуманістичного, системно-діяльнісного, історико-еволюційного тощо;

- теорія мотивації та мотиву вчинення злочину на релігійному ґрунті, де складовими мотивації злочину виступають ідеали, потреби, цінності, установки, емоції, мотив релігійної ненависті, що, у свою чергу, формується й реалізується в особистості під впливом навколишнього середовища, її мікросередовища, її потреб, інтересів, віктимологічних або ситуаційних чинників;

- положення про структуру особи злочинця, яка вчинила злочин на релігійному ґрунті, у межах соціально-демографічних, кримінально-правових, статусно-рольових та морально-психологічних ознак та положення про типологізацію злочинців, що вчинили злочин на релігійному ґрунті;

- положення, що до соціально-правових умов вчинення злочинів на релігійному ґрунті належать також недоліки державної діяльності в галузі вирішення міжконфесійних та етнічних суперечностей; погіршення соціально- економічного стану в країні; ідеологічна й духовна криза; цілеспрямоване збудження релігійної ненависті в окремих релігійних установах з боку духовних наставників; наявність соціально-політичних суперечностей чи конфліктів, що не знайшли конструктивного вирішення на ранніх стадіях; недосконалість чинного кримінального законодавства України з приводу контролю за діяльністю частини релігійних організацій та відсутності кримінальної відповідальності за нелегальну діяльність заборонених деструктивних сект;

- віктимологічний аспект кримінологічного дослідження проблеми тоталітарного сектантства, яка полягає в тому, що в результаті діяльності тоталітарних сект жертвою є як член цього об’єднання, так і його сім’я; індивід часто одночасно є і жертвою, і злочинцем;

- оцінювання світового досвіду запобігання так званим злочинам “ненависті”, міжнародних конвенцій і міжнародних договорів, ратифікованих Україною, а також діяльності правоохоронних органів зарубіжних країн щодо профілактики та протидії цим злочинам.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в роботі висновки та пропозиції можуть бути використані в:

- законотворчій діяльності (акт впровадження результатів дослідження в правотворчу діяльність Верховної Ради України № 229/13-5 від 08.04.2015 р.), на підставі пропозицій автора зареєстрований законопроект “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення кваліфікації злочинів за ознаками національної, расової чи релігійної ненависті або ворожнечі” (№ 2314а від 08.07.2015 р.);

- правозастосовній діяльності (акт впровадження результатів дослідження в діяльність Генеральної прокуратури України № 04/2-1562 вих-15 від 29.07.2015 р.; акт впровадження результатів дослідження в діяльність Головного управління МВС України в Запорізькій області № 6/6802 від 17.07.2015 р.);

- навчальному процесі - під час занять з кримінального права, кримінології та юридичної психології в профільних вищих навчальних закладах і на юридичних факультетах, а також підготовки підручників та навчальних посібників (акти про впровадження наукових розробок дисертації у навчальний процес Інституту права імені І. Малиновського Національного університету “Острозька академія” від 20.07.2015 р.; Чернівецького юридичного інституту НУ “Одеська юридична академія” від 20.06.2015 р.; Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького від 20.06.2015 р.; Приватного вищого навчального закладу “Буковинський університет” від 15.05.2015 р.; довідка про впровадження результатів дослідження в навчальний процес Інституту права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету від 10.06.2015 р.);

- науково-дослідній сфері - при подальшому дослідженні проблем, пов’язаних з кримінально-правовим аналізом злочинів, вчинених з мотиву релігійної ненависті або ворожнечі, та кримінологічним дослідженням проблем щодо детермінації й запобігання злочинності на релігійному ґрунті.

Особистий внесок здобувана. Положення, які викладені в дисертації та виносяться на захист, розроблені автором особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам, у дисертації не використовувались. Висновки й положення дисертації мають самостійний характер.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідались та обговорювались на 16 науково-практичних конференціях, конгресах, круглих столах, науково-практичних семінарах, а саме: “Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (м. Запоріжжя, 2009 р.); “Духовне життя суспільства та злочинність. Сьомі юридичні читання” (м. Одеса, 2009 р.); “Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики” (м. Одеса, 2010 р.); “Актуальні проблеми розкриття та

розслідування злочинів у сучасних умовах” (м. Запоріжжя, 2010 р.); “Теоретичні та прикладні проблеми кримінального права України” (м. Луганськ, 2011 р.); “Актуальні питання публічного права” (м. Запоріжжя, 2011 р.); “Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи” (м. Київ, 2011 р.); “Актуальні питання публічного права” (м. Запоріжжя, Тбілісі, Варшава, 2011 р.); “Inter university international scientific practical conference. Criminology development perspectives in Georgia” (м. Тбілісі, 2011 р.); “Заходи кримінального впливу і проблеми нормативної регламентації та ефективності застосування” (м. Одеса,

2014 р.); “Актуальні сучасні проблеми кримінального права та кримінології у світлі реформування кримінальної юстиції” (м. Харків, 2014 р.); “Актуальні проблеми юридичної психології” (м. Київ, 2014 р.); “Актуальні проблеми адміністративного та кримінального права і процесу” (м. Донецьк, 2014 р.); “Актуальні проблеми публічного і приватного права” (м. Запоріжжя, 2014 р.); “Нові завдання та напрями розвитку юридичної науки у ХХІ столітті” (м. Одеса,

2015 р.); “Юридична психологія в Україні: здобутки та перспективи” (м. Київ, 2015 р.).

Публікації. Основні результати дослідження викладено в 39 наукових публікаціях, з яких: 1 - монографія, 1 - навчальний посібник, 16 - статті в наукових фахових виданнях України, 5 - статті в іноземних фахових виданнях, 16 - тези конференцій, науково-практичних семінарів та конгресів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, що включають 21 підрозділ, висновків, додатків і списку використаних джерел (574 найменування). Повний обсяг дисертації становить 538 сторінок, з яких основний текст - 405 сторінок, додатки - 80 сторінок, список використаних джерел - 53 сторінки.