§ 4. Інститут Уповноваженого Ради Європи з прав людини

Важливим новим утворенням у структурі Ради Європи і запровадженій нею системі захисту прав людини є інститут Уповноваженого Ради Європи з прав людини. Вперше пропозицію заснування цього інституту висловив 14 січня 1996 року у своєму виступі на сесії Парламентської асамблеї РЄ Президент Фінляндії М.

Вирішальне значення для створення інституту Уповноваженого РЄ з прав людини мав Другий саміт глав держав та урядів країн-членів Ради Європи, що відбувся у Страсбурзі 10~11 листопада 1997 року. В ухваленому ним Плані дій щодо зміцнення демократичної стабільності у державах- членах прямо зазначалося: “Глави держав та урядів вітають пропозицію створити інститут Уповноваженого з прав людини, покликаний сприяти повазі до прав людини у державах-членах, та доручають Комітету Міністрів вивчити умови реалізації цієї пропозиції з належним урахуванням компетенції єдиного Суду”^{[29] [30].}

Підготовлений Комітетом Міністрів проект документа щодо засад діяльності Уповноваженого РЄ з прав людини був поданий на розгляд Асамблеї і у січні 1999 року, після опрацювання питання Комітетом ПАРЄ з юридичних питань та прав людини^[31], одержав позитивний висновок парламентського органу Ради^[32].

7 травня 1999 року під час 104-го засідання Комітету Міністрів РЄ була схвалена Резолюція (99) 50 про Уповноваженого Ради Європи з прав людини.

Згідно з вищезазначеною Резолюцією Комітет Міністрів вирішив заснувати інститут Уповноваженого з прав людини, який, на відміну від Європейського суду з прав людини, не передбачатиме юридичних функцій, а буде “сприяти вивченню, усвідомленню та повазі до прав людини, втілених у право- захисних інструментах Ради Європи” (стаття 1.1 Резолюції).

Уповноважений має право, на свій розсуд і у межах своїх повноважень, вчиняти дії за будь-якою інформацією, що він отримає від будь-яких органів або осіб. Він готує, рекомендації, висновки та доповіді, у тому числі подає щорічну доповідь Комітету Міністрів та Парламентській асамблеї. До його компетенції належить прямий контакт з урядами держав-членів РЄ.

Уповноважений, згідно з Резолюцією (99)50, обирається Парламентською асамблеєю на шестирічний термін без права переобрання зі списку трьох кандидатів, відібраних Комітетом Міністрів з кандидатур, офіційно поданих державами-членами Генеральному секретареві Ради Європи. При цьому кандидати повинні бути громадянами (підданими) держав-членів РЄ, мати високі моральні якості, визнаний досвід у галузі прав людини, мати особисті досягнення у служінні цінностям Ради Європи та необхідний авторитет для ефективного виконання своєї місії (статті 9 та 10 Резолюції).

Після проходження відповідних процедур Уповноваженим Ради Європи з прав людини на вересневій частині сесії ПАРЄ 21 вересня 1999 року був обраний представник Іспанії Альваро Роблез¹, а вже 15 жовтня того ж року він приступив до виконання своїх обов’язків.

Серед перших важливих кроків Уповноваженого РЄ з прав людини слід відзначити здійснення ним ознайомчого візиту до Російської Федерації, включаючи регіон Північного Кавказу. Відповідну доповідь Уповноважений подав на розгляд Комітету Міністрів та Парламентської асамблеї, що знайшло відображення в рішенні засідання заступників міністрів від 15 грудня 1999 року^{[33] [34]} та у Заяві Бюро ПАРЄ від 13 грудня 1999 року щодо ситуації в Чечні.

Отже, головне завдання інституту Уповноваженого Ради Європи з прав людини — політичними методами забезпечувати повну і ефективну повагу в усіх державах-членах до вимог правозахисних інструментів Ради Європи (конвенцій, хартій, рекомендацій, резолюцій і т. ін.).