Поняття юридичного захисту у сфері конститу­ційного, адміністративного, кримінально-процесуально­го права

У конституційному праві проблема захисту прав люди­ни знаходить своє відображення, зокрема, у юрисдикційній діяльності органу конституційного контролю - Конституцій­ного суду [422, 374].

В адміністративному праві правовий захист розгляда­ється у досить широкому значенні через призму правового статусу людини у відносинах з органами публічної влади. У таких відносинах правовий захист може проявлятись у де­кількох відносно самостійних напрямках. По-перше, уповно­важена законом особа вправі вимагати від державних органів і посадових осіб виконання щодо неї певних обов’язків (на­приклад, надавати медичну допомогу, призначити пенсію). По-друге, коли громадянин виступає зобов’язаною сторо­ною, відповідні державні органи слідкують за виконанням цих обов’язків (скажімо, контроль за виконанням обов’язку нести військову службу, застосування цими органами адмі­ністративних стягнень). По-третє, якщо орган виконавчої влади чи його посадова особа не виконують своїх обов’язків і цим порушують права чи свободи людини, вона повинна мати реальну можливість скористатись правовим механізмом судового чи адміністративного оскарження таких рішень чи дій [155, с.278-328; 174].

Кримінальний процес використовує поняття правово­го захисту принаймні у таких площинах. По-перше, йдеться про захист людини від злочину (зокрема, шляхом притяг­нення винних до кримінальної відповідальності, захисту її майнових прав, порушених злочином [153]), що є основопо­ложним призначенням цього юридичного процесу. По-друге, використовується поняття захисту від кримінального пере­слідування (право на захисника у такому переслідуванні).

І в без того популярних дебатах щодо різних проблем захисту у вузькому кримінально-процесуальному значенні (тобто захисту від обвинувачення) [385, 388, 26, 384], нова хвиля висловлювань з’явилася після відомого рішення Кон­ституційного Суду України щодо права вільного вибору за­хисника [201].

Не занурюючись у проблему вузького кримінально-про­цесуального розуміння захисту, зазначимо, що воно все ж таки не зводиться лише до питання, хто може бути захисни­ком. Не менш важливим є, наприклад, те, що право на захист від обвинувачення включає в себе також і відшкодування шкоди, заподіяної особі, щодо якої здійснювалося необгрун­товане кримінальне переслідування. Так, у справі за позовом громадянина, який протягом певного строку безпідставно утримувався під вартою, районний суд присудив компенса­цію моральної шкоди за такі неправомірні дії органів досу- дового слідства [175].

1.2.2.