Лоїзіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey), No 15318/89 (по­передні заперечення), 23 березня 1995 року[119]

Ця справа стала першою, яку Суд розглянув внаслідок вторгнення Туреччини на територію Кіпру, що відбулося в 1974 році та призве­ло до окупації північної частини острова та переміщення приблизно двохсот тисяч кіпріотів із їхніх домівок та втрати власності^[120].

Факти. Заявниця пані Лоїзіду скаржилася, зокрема, на те, що її право власності було порушено турецькими військовими силами, які окупували і продовжували контролювати північну частину Кіпру і які неодноразово перешкоджали її доступу до будинку та іншого майна, що знаходиться в даному регіоні. Вона стверджувала, що дані дії були триваючим порушенням її власності, таким, що суперечить стат­ті 1 Першого протоколу до Конвенції, а також триваючим порушен­ням її права на повагу житла відповідно до статті 8 Конвенції.

Туреччина визнала, що паніЛоїзіду втратила контроль над своєю власністю в результаті окупації північної частини Кіпру турецькими військами і створення в цьому регіоні «Турецької Республіки Північно­го Кіпру». Туреччина здійснює ефективний загальний контроль над Північним Кіпром за допомогою своєї військової присутності в цьому регіоні, в результаті чого її відповідальність за Конвенцією поширю­ється на політику і дії влади Турецької Республіки Північного Кіпру («ТРПК»). Отже, дії влади «ТРПК», підтримувані турецькими військами, підпадають під юрисдикцію Туреччини^[121].

Витяг з рішення

Загальні питання виконання позитивних зобов'язань у сфе­рі прав людини (питання юрисдикції). «59. Стаття 1 Конвенції про­голошує: “Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто пере­буває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I [цієї] Конвенції”».

«62. Щодо цього Суд нагадує, що хоча Стаття 1 встановлює рам­ки для Конвенції, поняття “юрисдикції” відповідно до цього поло­ження не обмежується національною територією Високих Договір­них Сторін...

З урахуванням предмета та мети Конвенції відповідальність Договірної Сторони також може виникати, коли внаслідок військо­вих дій - як законних, так і незаконних - вона здійснює фактичний контроль за районом поза її національною територією. Зобов'язання щодо захисту в цьому районі прав і свобод, встановлених Конвен­цією, випливає з факту такого контролю, незалежно від того, чи здійснюється він безпосередньо через збройні сили, чи через під­порядковану місцеву адміністрацію.

63. У зв'язку з цим Уряд-відповідач визнав, що втрата заявницею контролю над своєю власністю виникла внаслідок окупації північної частини Кіпру турецькими військами і встановлення там “ТРПК”. Крім того, не заперечувалось те, що заявниця була позбавлена турецьки­ми військами можливості отримати доступ до своєї власності.

64. З цього випливає, що такі дії можуть підпадати під турецьку “юрисдикцію” в сенсі Статті 1 (ст. 1) Конвенції. Таким чином, Суд, на етапі розгляду справи по суті має вирішити питання щодо того, чи може предмет скарги бути поставлений у провину Туреччині і слу­жити підставою для встановлення відповідальності Держави».

Лоїзіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey), No 15318/89 (міркування по суті), 18 грудня 1996 року^[122]

Загальні питання виконання позитивних зобов'язань у сфері прав людини (питання юрисдикції). «54. У вирішенні Судом питання, на кого лягає відповідальність, важливо, що влада Туреччини визнає, що втрата заявницею контролю над своєю власністю є наслідком окупації північної частини Кіпру турецькими військами й утворен­ня там "ТРПК"... Окрім того, не заперечується і той факт, що турецькі війська неодноразово перешкоджали заявниці отримати доступ до її власності...

Однак протягом усього судового розгляду влада Туреччини від­мовлялася від того, щоб нести відповідальність у випадках, які за­значалися у скарзі, стверджуючи, що її збройні сили діють виключно в тісній взаємодії і від імені нібито незалежної та автономної влади "ТРПК"...»

«56. Немає необхідності визначати, як це запропонували заявниця і влада Кіпру, чи насправді Туреччина здійснює всеосяжний контроль над політикою і діями влади "ТРПК". Той факт, що у північній частині Кіпру несуть дійсну службу її численні підрозділи... з усією очевидністю випливає, що армія Туреччини здійснює ефективний і повний конт­роль над цією частиною острова. Такий контроль, як свідчать відпо­відні перевірки і з'ясування обставин справи, тягне за собою її від­повідальність за політику і дії "ТРПК"... Ті ж, на кого поширюється ця політика або дії, підпадають, таким чином, під "юрисдикцію" Туреччи­ни в контексті статті 1 Конвенції. Її зобов'язання щодо забезпечення заявниці прав і свобод, перелічених у Конвенції, таким чином поши­рюються на північну частину Кіпру».