ПИТАННЯ 55. Криміналістична класифікація ознак писемної мови \\
У криміналістиці під ознаками писемної мови розуміються особливості вираження думок у письмовій формі, які виявляються у змісті документа, його лексиці, граматиці та стилі, що у сукупності дають уявлення про групову належність автора та індивідуалізують його писемну мову.
Отже, ознаки писемної мови можуть використовуватися: для визначення приблизних рис автора документа, тобто його групових характеристик (віку, освіти, статі, професії тощо) з метою встановлення кола осіб, котрі перевіряються, і серед яких необхідно шукати цю людину, та для встановлення тотожності певного автора декількох документів або ж конкретної особи.Ознаки писемної мови у криміналістиці прийнято поділяти на визначені групи: лексичні, граматичні та стилістичні.
Лексичні ознаки. Під лексичними ознаками писемної мови розуміється сукупність мовних засобів особи, яка пише, та особливості (манера) їх використання для висловлення своїх думок. До лексичних ознак належать: загальний мовний запас автора, який може бути за обсягом невеликим, середнім, великим і дуже великим; наявність у мові професіоналізмів, діалектизмів, архаїзмів, а також використання приказок, прислів\'їв, фразеологізмів та інших засобів мови (порівнянь, метафор, епітетів), які роблять мову автора індивідуальною.
Граматичні ознаки. У кожної людини відповідно до її загальноосвітнього і культурного рівня внаслідок практики письма виробляється свій рівень грамотності. У письмі він знаходить своє відображення у манері побудови речень, відхиленнях від граматичних норм, які, будучи стійкими, можуть розглядатися як ознаки. Тобто, граматичні ознаки писемної мови - це звичні
120
для автора способи побудови речень, а також усталені синтаксичні, орфографічні та пунктуаційні помилки, яких він припускає на письмі.
У синтаксисі закріплено способи висловлення особою власних думок і способи мислення.
Саме ці ознаки відіграють важливу роль у встановленні авторства, тому що вони менш за все піддаються навмисному викривленню, що зумовлено тісним зв\'язком синтаксису та способу мислення. Навіть коли автор турбується про маскування власних звичних лексико-фразео-логічних, орфографічних і стилістичних засобів, він, звичайно, зберігає незмінною структуру складних речень, принципи розбивання тексту на абзаци, звичку до застосування певних мовних конструкцій (зворотів, риторичних запитань).Стилістичні ознаки. Стилі - це основні різновиди літературної мови, які використовуються за різних обставин спілкування. Під стилем мови розуміється сукупність прийомів використання засобів мови для висловлювання думок, тобто це є своєрідною манерою письма автора. Стиль характеризує притаманні певному автору особливості способу мислення, підбору слів і фразеологічних зворотів мови, у архітектоніці - викладення думок. Такі усталені навички характерні для кожної людини.
Сучасна українська мова має розгалужену систему стилів, серед яких: розмовний, художній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий та конфесійний.
Мовні навички, які проявляються у писемній мові, поділяються на загальні (лексико-фразеологічні, синтаксичні, стилістичні, орфографічні, пунктуаційні) та окремі (усталені порушення норм писемного мовлення, використання визначених мовних засобів).