ПИТАННЯ 50. Окремі ознаки почерку та їх криміналістичне значення
Окремими ознаками почерку в криміналістиці називають сталі особливості, які виявляються в будові частин і елементів письмових знаків та їх з\'єднань.
Окремі ознаки почерку відображають сталі особливості письмово-рухових навичок конкретної людини, які розкриваються у процесі виконання та з\'єднання письмових знаків і їх елементів.
Це відхилення від прописів, але на відміну від загальних ознак вони пов\'язані з характеристикою окремих знаків та їх елементів. Ці ознаки мають великий ступінь стійкості до різних факторів об\'єктивного та суб\'єктивного характеру. Сукупність особливостей руху дає змогу встановити виконавця рукопису.У процесі вивчення окремих ознак почерку необхідно, насамперед, звертати увагу на своєрідне відхилення рухів під час виконання елементів письмових знаків від загальноприйнятих прописів. Для аналізу цих відхилень необхідно знати, з яких елементів складаються письмові знаки, що передбачені прописом.
Усі окремі ознаки почерку аналізуються з погляду їх складності, форми, напрямку, протяжності рухів, кількості елементів, Що становлять письмовий знак, послідовності рухів у виконанні цих елементів, ступеня безперервності рухів під час написання і зв\'язування букв.
115
Інформативність ознак почерку визначається частотою їх появи у рукописах різних осіб. Що менше будь-яка ознака трапляється в різних осіб, котрі пишуть, тим вища її ідентифікаційна значущість.
Для завдань діагностичного характеру інформативними будуть ті ознаки, які часто трапляються у представників будь-якої однієї групи осіб і рідко у представників іншої (протилежної) групи. Наприклад, "чоловічі" ознаки у почерках жінок.
Загалом комплекс ознак, що притаманні почерку окремої особи, неповторний. Отже, ідентифікація виконавця рукопису можлива на підставі збігу ознак, що утворюють індивідуальну сукупність, тобто сукупність, яка є неповторною у почерках інших осіб.
Індивідуальна сукупність ознак почерку, яка дає підстави для встановлення виконавця рукопису, в почеркознавстві називається ідентифікаційною сукупністю.
Обсяг ознак, що мають ідентифікаційне значення, може бути у кожному конкретному випадку різним і залежить від частоти їх наявності в почерках різних людей. Чим менший збіг ознак, тим таких ознак у ідентифікаційній сукупності може бути менше. І навпаки, чим частіше трапляються ознаки, які входять у ідентифікаційну сукупність, тим більше їх повинно бути за кількістю.