<<
>>

ГРОШОВИЙ РИНОК

У ринковій економіці найважливішою центральною ланкою і водночас її механізмом є ринок. У найзагальнішому визначенні він є всією сукупністю економічних відносин, які виникають у процесі купівлі-продажу.

Серед цих найбільш узагальнених структурних елементів ринку виокремлюють грошовий ринок.

З погляду сутності грошовий ринок — це сукупність економічних відносин, які складаються з приводу купівлі-продажу специфічного товару — грошей, де формується попит, пропозиція і ціна на цей товар. Саме вони є на цьому ринку його об’єктом. На грошовому ринку власник грошей хоче передати їх у чуже розпорядження прямо, а не в обмін на реальне благо, а покупець хоче отримати їх у своє розпорядження на таких самих засадах. Тому на цьому ринку цінність переміщується між його суб’єктами лише в грошовій формі, в односторонньому порядку, з поверненням до власника. Мета такого переміщення грошей — одержання додаткового доходу: покупцем (від розширення виробничої чи комерційної діяльності) та продавцем (процентний дохід як плата за тимчасове надання вільних коштів у розпорядження іншій особі).

Що ж стосується суб’єктів грошового ринку, то на ньому діють усі суб’єкти ринку. Суб’єктами цього ринку є юридичні та фізичні особи, які здійснюють операції купівлі-продажу грошей. Усі операції можна розділити на три групи: з продажу грошей, з купівлі грошей і посередницькі. Серед цих суб’єктів слід виокремити: домашні господарства (населення), фірми, структури державного управління, фінансових посередників. Особливістю грошового ринку є й те, що тут надзвичайно важливу роль відіграють фінансові посередники. Саме вони забезпечують рух грошей і операції купівлі-продажу. Серед фінансових посередників можна назвати такі установи, як банки, страхові компанії, інвестиційні та фінансові компанії, пенсійні фонди, кредитні товариства, а також технічні посередники — брокери та дилери.

Особливість грошового ринку — продаж грошей у формі пере- дання цих грошей їх власниками своїм контрагентам у тимчасове користування в обмін на такі інструменти, які надають їм можливість зберегти право власності на ці гроші, відновити право розпорядження ними та одержати процентний дохід. Ці інструменти прийнято називати фінансовими.

Залежно від виду зобов’язань фінансові інструменти поділяють на боргові (депозитні зобов’язання, позичкові зобов’язання) та не- боргові (акції, деривативні інструменти, інші функціональні угоди). За зовнішніми ознаками інструменти грошового ринку розподіляють на такі групи: кредитні угоди, цінні папери, валютні цінності.

Головна функція грошового ринку полягає в тому, щоб акумулювати тимчасово вільні кошти і надавати їх на певних умовах тим, хто має в них потребу.

Грошовий ринок — це сукупність економічних відносин, що складаються у процесі руху грошей. Таке визначення цього ринку розкриває його суть. У вужчому розумінні грошовий ринок — це сукупність фінансово-кредитних інститутів, які опосередковують рух грошей від їх власників до позичальників, і в зворотному напрямку.

Під час вивчення цієї теми слід приділити увагу механізму фінансування, навчитися розрізняти пряме й опосередковане фінансування.

За прямого фінансування продавці й покупці зустрічаються безпосередньо й передають гроші з рук у руки. Між ними можуть бути технічні посередники, які зводять продавця та покупця.

За опосередкованого (непрямого) фінансування між покупцем і продавцем є фінансовий посередник — юридична особа, яка сама купує гроші у продавців, а потім продає їх покупцям від свого імені. Посередниками при цьому є банки і небанківські фінансово- кредитні установи.

Для вивчення механізму функціонування грошового ринку важливе значення має його структуризація за видами інструментів, що застосовуються для переміщення грошей від продавців до покупців (ринок кредитних угод, ринок цінних паперів, валютний ринок); за інституційними ознаками грошових потоків (фондовий ринок, ринок банківських кредитів, ринок послуг небанківських фінансово- кредитних установ); за призначенням грошових коштів, що купуються на ринку (ринок грошей, ринок капіталів).

Студентам потрібно навчитися розрізняти поняття «ринок грошей» і «грошовий ринок». «Ринок грошей» є сектором, частиною грошового ринку, на якому продаються і купуються гроші на короткий строк. Інша частина грошового ринку залежно від терміну проведення операцій — « ринок капіталу.»

Ринок грошей характерний тим, що він дуже чутливий до будь- яких змін в економіці та у фінансовій сфері. Тому попит і пропозиція тут надто мінливі, а процент як ціна грошей часто змінюється під їх впливом. Через це він є найбільш реальним індикатором кон’юнктури грошового ринку загалом і слугує базою формування процентної політики в країні. Це дає підстави розглядати механізм формування попиту і пропозиції на грошовому ринку тільки на підставі ринку грошей.

Характерною особливістю ринку капіталів є те, що попит і пропозиція тут менш рухливі, рівень процентної ставки залишається більш стабільним, не так чутливо реагує на зміну кон’юнктури, як на ринку грошей. Це повинні враховувати банки у своїй процентній політиці, щоб створити сприятливі умови для інвестування економіки.

Розмежування грошового ринку на ринок грошей і ринок капіталів має досить умовний характер.

Треба усвідомити, що визначальну роль у механізмі грошового ринку відіграє попит на гроші, під яким розуміється бажання економічних суб’єктів мати у своєму розпорядженні на певний момент деякий запас грошей у різних формах. Це явище залишку і має об’єктивний характер, оскільки визначається під впливом факторів, що діють у реальній економіці, — обсяг ВНП, рівень цін, швидкість обігу грошей, рівень відсотка тощо. Студентам необхідно проаналізувати мотиви сукупного попиту на гроші.

Виокремлюють три групи мотивів попиту на гроші з боку економічних суб’єктів.

Трансакційний мотив полягає в тому, що економічні суб’єкти постійно відчувають потребу в певному запасі грошей для здійснення поточних платежів, щоб підтримати на належному рівні своє особисте та виробниче споживання.

Мотив завбачливості зводиться до того, що юридичні і фізичні особи прагнуть мати запас грошей як ресурс купівельної спроможності, щоб мати в будь-який час можливість задовольнити свої непередбачені потреби.

Спекулятивний мотив полягає в тому, що економічні суб’єкти прагнуть мати в своєму розпорядження певний запас грошей, для того, щоб за сприятливих умов перетворити їх у високодохідні фінансові інструменти, а за погіршення цих умов у грошову форму, яка хоч і малодохідна, але безризикова.

Попит на гроші тісно пов’язаний зі швидкістю обігу грошей обернено пропорційною залежністю: у міру зростання попиту на гроші кожна грошова одиниця, що є в обороті, довше перебуватиме в розпорядженні окремого економічного суб’єкта, повільнішим буде її обіг, і навпаки. З цієї залежності випливають висновки, що мають важливе практичне значення:

— оскільки попит на гроші — явище динамічне, то і швидкість обігу грошей не може бути постійною;

— зростання швидкості обігу грошей унаслідок падіння попиту на гроші може компенсувати дефіцит платіжних засобів при зниженні рівня монетизації ВВП і послабити кризу неплатежів;

— падіння швидкості обігу грошей через зростання попиту на них послаблює вплив збільшення маси грошей в обороті на кон’юнктуру ринків, гальмує його інфляційні наслідки;

— у парі «попит — швидкість» визначальним є попит на гроші, а похідним — швидкість їх обігу. Тому чинники зміни попиту на гроші об’єктивно впливають і на швидкість їх обігу. Проте це не виключає зворотного впливу зміни швидкості обігу грошей на динаміку їх попиту. Наприклад, якщо суто організаційними заходами (збільшення частоти виплат доходів, удосконалення системи розрахунків тощо) забезпечується прискорення обігу грошей, то це вплине і на формування попиту на них, особливо на його трансак- ційну складову.

Після Дж. М. Кейнса його ідея спекулятивного попиту на гроші набула неабиякого розвитку в працях Д. Тобіна, У. Баумола та інших економістів. Зокрема, вони довели, що спекулятивний мотив впливає на весь обсяг попиту на гроші, тобто і на трансакційну, і на завбачливу його складові. Новим є визнання фінансового ризику як мотиваційного чинника впливу на попит на гроші. Воно помітно послабило роль процента, оскільки зростання процентного доходу супроводжується зростанням ризику його одержання.

Тому інтерес економічних суб’єктів до одержання доходів може нейтралізуватися зростаючою загрозою втрат від ризику і вони можуть надати перевагу накопиченню грошей навіть при зростанні доходу від альтернативних активів.

Нові висновки помітно послабили значення виокремлення трьох мотивів у дослідженні механізму попиту на гроші загалом і спекулятивного мотиву зокрема. М. Фрідман, досліджуючи попит на гроші, відмовився від урахування зазначених мотивів, а зосередив своє дослідження виключно на грошах як одному з цілого ряду дохідних активів, до якого він зарахував і звичайні товари. Попит на гроші окремих індивідів він мотивує виключно відношенням очікуваного доходу на гроші до очікуваних доходів на інші активи. Очікуваний дохід на гроші він трактує не тільки як певні зручності від наявності запасу грошей, але і як певний рівень процентного доходу, що тепер виплачується за поточними вкладами.

Представники всіх сучасних теорій грошей визнають альтернативну вартість зберігання грошей (у готівці та на поточних рахунках), її вплив на бажання мати такий запас грошей і на попит на гроші в цілому. У цьому мотиві суттєво послаблений спекулятивний аспект і посилений аспект дохідності активів загалом. Тому цей мотив краще назвати мотивом капіталізації. У міру зростання процента та інших доходів на активи бажання суб’єктів мати високодохідні активи буде посилюватися, а попит на високоліквідні форми грошей (попит на гроші), навпаки — послаблюватиметься.

Пропозиція грошей являє собою кількість грошей, що перебуває в розпорядженні економічних суб’єктів і яку вони можуть за сприятливих умов спрямувати в оборот, де вона буде використана на купівельні та платіжні засоби. Вона формується на базі наявної маси грошей в обороті та емісійної діяльності банків.

На рівні окремого економічного суб’єкта пропозиція грошей взаємодіє з попитом на гроші як його альтернатива. На макроеко- номічному рівні пропозиція грошей формується виходячи з того, що всі економічні суб’єкти одночасно не можуть запропонувати на ринку грошей більше від наявного в них запасу грошей.

Тобто фактична маса грошей в обороті є природною межею пропозиції грошей. Жодні стимулюючі фактори, наприклад зростання процента, не можуть збільшити пропозицію грошей понад цю межу. Якщо ж виникає потреба збільшити пропозицію понад цю межу, що можливо при зростанні сукупного попиту на гроші, то це можна зробити тільки додатковою емісією грошей в оборот. Тому емісія грошей розглядається як зростання пропозиції на ринку грошей, а вилучення грошей з обороту — як скорочення їх пропозиції.

До факторів впливу на обсяг пропозиції грошей можна віднести: норму обов’язкових резервів; облікову ставку; типову ринкову процентну ставку; процентну ставку за депозитами до запитання; обсяг багатства економічних суб’єктів; рівень тінізації підприємницької діяльності; стан довіри до банків, банківської паніки.

Попит і пропозицію на грошовому ринку врівноважує процент, за певної величини якого всі гроші, запропоновані на ринок, знайдуть покупця. До зміни величини процента веде те, що весь час змінюються попит і пропозиція грошей. Стабільність процента, який є ціною грошей на ринку, — важлива передумова стійкості всієї економічної системи.

План семінарського заняття № 4

1. Сутність, суб’єкти та об’єкти грошового ринку.

2. Структура грошового ринку та характеристика його складових.

3. Інституційна модель грошового ринку.

План семінарського заняття № 5

1. Попит на гроші та фактори, що впливають на нього.

2. Сутність і механізм формування пропозиції грошей.

3. Рівновага на грошовому ринку.

1. Тести до теми

1. Головною функцією грошового ринку є:

а) балансування попиту та пропозиції грошей;

б) купівля валюти;

в) формування ринкового рівня процента;

г) усі відповіді правильні.

2. Складова грошового обороту, яка є механізмом перерозподілу грошових коштів між секторами і суб’єктами економіки, — це:

а) ринок цінних паперів;

б) грошовий ринок;

в) валютний ринок;

г) ринок праці.

3. До якого сектору грошового ринку належить канал запозичень, при якому покупці тимчасово залучають кошти у свій оборот, використовуючи для цього як інструмент облігації?

а) сектор опосередкованого фінансування;

б) сектор фінансування;

в) сектор прямого фінансування.

4. До якого сектору грошового ринку належить капітальне фінансування, при якому продавець передає покупцеві акції?

а) сектор опосередкованого фінансування;

б) сектор фінансування;

в) сектор прямого фінансування.

5. Назвіть види фінансових посередників, які можуть діяти в секторі опосередкованого фінансування грошового ринку:

а) пенсійні фонди;

б) будівельні організації;

в) профспілкові комітети;

г) банки.

6. Які фінансові посередники посідають ключове місце на грошовому ринку?

а) пенсійні фонди;

б) будівельні організації;

в) профспілкові комітети;

г) банки.

7. Переміщення грошей по каналах ринку безпосередньо від їх власника до того, хто їх потребує для реального використання, — це:

а) сектор прямого використання;

б) сектор капітального фінансування;

в) сектор опосередкованого фінансування;

г) усі відповіді неправильні.

8. Як називається запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб’єкти на певний момент?

а) пропозиція грошей;

б) грошова база;

в) кредит;

г) попит на гроші.

9. Як називається певний запас грошей, який на даний час є вільним в усіх економічних суб’єктів та може бути спрямований в оборот?

а) пропозиція грошей;

б) грошова база;

в) кредит;

г) попит на гроші.

10. За інституційними ознаками грошових потоків у складі грошового ринку можна виокремити:

а) фондовий ринок, ринок банківських кредитів, ринок цінних паперів;

б) фондовий ринок, ринок банківських кредитів, ринок послуг небан- ківських фінансово-кредитних установ;

в) фондовий ринок, ринок позичкових зобов’язань, ринок цінних паперів;

г) валютний ринок, ринок позичкових зобов’язань, ринок цінних паперів.

11. За видами інструментів, що застосовуються для переміщення грошей від продавців до покупців, у складі грошового ринку можна виокремити:

а) фондовий ринок, ринок банківських кредитів, ринок цінних паперів;

б) фондовий ринок, ринок банківських кредитів, ринок послуг небан- ківських фінансово-кредитних установ;

в) фондовий ринок, ринок позичкових зобов’язань, ринок цінних паперів;

г) валютний ринок, ринок позичкових зобов’язань, ринок цінних паперів.

12. На якому з видів ринків купуються грошові кошти на короткий строк (до одного року)?

а) на ринку капіталів;

б) на ринку грошей;

в) на ринку позичкових зобов’язань;

г) на ринку цінних паперів.

13. На якому з видів ринків купуються грошові кошти на тривалий строк (більше одного року)?

а) на ринку капіталів;

б) на ринку грошей;

в) на ринку позичкових зобов’язань;

г) на ринку цінних паперів.

14. За якого рівня процентної ставки пропозиція грошей у позику стає невигідною?

а) нуль;

б) один;

в) п’ять;

г) десять.

15. Що таке позичковий процент?

а) процент по вкладах у банку;

б) плата, яку сплачує позичальник за користування позичковим капіталом;

в) процент, який виплачується по цінних паперах.

2. Правильно / неправильно (ТАК/НІ)

Відповідь обґрунтувати

1. Ринок грошей це складова грошового ринку.

2. За зовнішніми ознаками інструменти грошового ринку можна розподілити на такі групи: кредитні угоди, депозитні угоди, цінні папери, валютні цінності.

3. У посередницьких операціях ключовими суб’єктами є технічні посередники — брокери та дилери.

4. У секторі прямого фінансування зв’язки між продавцями і покупцями грошей здійснюються безпосередньо.

5. На ринку капіталів купуються грошові кошти на короткий строк.

6. Портфельний підхід до вивчення попиту на гроші був застосований Дж. М. Кейнсом.

7. Швидкість обігу грошей — явище постійне.

8. У парі «попит — швидкість» визначальним є попит на гроші, а похідним — швидкість їх обігу.

9. Акція є інструментом ринку грошей.

3. Підберіть кожному терміну його визначення:

Терміни:

1) фінансовий інструмент;

2) банківські акцепти;

3) комерційні папери;

4) грошовий ринок;

5) пряме фінансування;

6) фінансовий посередник;

7) опосередковане фінансування.

Визначення:

1) сукупність грошових інститутів, що спрямовують потоки грошових коштів від власників до позичальників;

2) переміщення грошей між суб’єктами грошового ринку через фінансових посередників;

3) переміщення грошей на грошовому ринку безпосередньо від влас- ників-кредиторів до позичальників;

4) фінансовий актив, цінний папір;

5) суб’єкт ринку, метою діяльності якого на ринку є торгівля фінансовими інструментами;

6) це короткострокові боргові зобов’язання фінансових та не фінансових корпорацій;

7) це векселі або чеки, виписані платниками за торговельними операціями для розрахунків із продавцями товарів і акцептовані певними банками.

Питання для самостійного вивчення

1. Охарактеризувати стан розвитку окремих складових грошового ринку в економіці України.

2. Відмінність грошового ринку від ринку грошей, а ринку грошей — від ринку капіталів.

3. Які фактори спричиняють зміни в попиті на гроші?

4. Який механізм зв’язку між рівнем процентної ставки і обсягом маси грошей в обігу?

5. Проблеми забезпечення рівноваги на грошовому ринку.

Рекомендована література

4, 14, 16, 17, 18, 24, 25, 26, 30, 35.

<< | >>
Источник: Левченко Л. В.. Гроші та кредит. Навч. посіб — К.,2011. — 224 с.. 2011

Еще по теме ГРОШОВИЙ РИНОК:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -