Функції грошей

В економічній літературі з теорії грошових відносин вихідною і центральною у системі грошових відносин є функція міри вартості, бо саме ця функція постачає товарній масі необхідний матеріал для вираження її вартості.

Гроші виконують функцію обігу, тобто є таким особливим товаром, який можна обміняти на будь-який інший товар, і навпаки.

Кількість грошей, яка потрібна в обігу (М) для виконання ними функції засобу обігу, визначається самою ціною товарів і послуг, що підлягають реалізації протягом певного часу:

(1)

де рі - ціна і-го товару; qi - кількість і-го товару.

Кожна грошова одиниця під час обігу використовується не лише один раз. Звідси суму цін товарів необхідно поділити на величину V- середню кількість оборотів кожної купюри:

(2)

(3)

Отже, кількість грошей, необхідних для обігу, змінюється прямо пропорційно сумі цін товарів і послуг, що реалізуються, та обернено пропорційно швидкості обігу грошей.

Особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит, з відтермінуванням оплати, відображає функція засобу платежу. У цьому разі засобом обігу виступають не самі гроші, а виражені в грошах зобов\'язання. На використанні функції засобу платежу базуються такі грошові платежі: платежі за безготівковими розрахунками підприємств, установ, організацій за товари і послуги; оплата праці; податки; видача та погашення банківських позик; розрахунки, пов\'язані зі страхуванням, адміністративно-судовими зобов\'язаннями та інші.

Нагромадження вартості в розпорядженні юридичних і фізичних осіб під час розвитку товарного виробництва обслуговує функція засобу нагромадження грошей. Формування нагромаджень та збережень призводить до певних витрат для їх власників. У період інфляції готівковий обіг зростає до 30 і більше відсотків, а функція засобу нагромадження різко скорочується, бо це призводить до втрати від знецінення грошей. Відповідно до цього змінюється структура грошового обігу, який виконується різними функціями грошей.