<<
>>

1.3. Функції грошей.

Визначення грошей як особливого товару – суспільного еквівалента розкриває не всю сутність категорії “гроші”. Сутність грошей розгорнуто і системно розкривається в їхніх основних функціях.

Функція — це “робота” грошей, яку вони виконують при обслуговуванні руху вартостей в процесі суспільного відтворення. Сукупність усіх функцій грошей дає уявлення про гроші, їхню роль в суспільному відтворенні.

Найважливіша функція грошей – це гроші як міра вартості (облікова функція). Вона полягає в тому, що вартість усіх видів товарів виражається в грошах. Це відбувається тому, що в товарах і грошах утілена абстрактна праця, причому визначена її кількість. Тому за допомогою грошей відбувається порівняння різних товарів. Гроші служать еквівалентом усіх товарів, і вартість усіх товарів виражається в грошах.

Вартість товару, виражена в грошах, називається його ціною. Власник товару, перш ніж продати товар, прирівнював його до визначеної кількості золота, тобто визначав його ціну. Однак це не означає, що гроші роблять товари порівнянними. Основою порівняння товарів є суспільна праця, що міститься в них.

Міра вартості – це грошова одиниця, що використовується для виміру й порівняння вартості товарів і послуг.

Оскільки на виробництво різних товарів витрачалася неоднакова кількість праці, їхня вартість виражалася в різних кількостях золота.

Вагова кількість золота, прийнята у визначеній країні за грошову одиницю, складала масштаб цін. Він служив для виміру різних кількостей золота, його маси, а золото як міра вартості служило для виміру вартості всіх інших товарів. Держава юридичним актом закріплювала фіксовану грошову одиницю металу, що мала вид металевої монети, а гроші здобували форму монети. Для зручності вираження цін різних товарів грошова одиниця у свою чергу поділяється на рівні кратні між собою частини. Наприклад, гривні України – на 100 копійок; долар США – на 100 центів і т.д.

Спочатку грошові одиниці і їхні назви, як правило, були пов’язані із визначеною вагою дорогоцінних металів. Наприклад, фунт стерлінгів означає фунт срібла. Однак згодом масштаб цін усе більше відривається від реальної ваги дорогоцінного металу в грошовій одиниці. Це обумовлено тим, що з переходом від срібла до золота як міри вартості, стара назва ще залишилася, але воно вже не означає фунт срібла, а означає меншу кількість золота, що по вартості дорівнює вартості фунта срібла. До цієї причини додається також псування, зношуваність монет. На зміну вартості золота впливає також попит та пропозиція. Усе це призводить до відхилення цін від вартості. До цього призводить і те, що вже здобувають речі, що не є продуктами праці і не мають вартості. Це, наприклад, природні багатства, що не включені в господарський оборот. При грошовій системі, що базувалася на золоті, вартість грошей безпосередньо залежала від вартості золота. Ціни на товари при золотомонетному стандарті і вільному ціноутворенні змінювалися прямо пропорційно зміні вартості товару і обернено пропорційно вартості золота.

У сучасних умовах, коли в обороті знаходяться нерозмінні на золото гроші, золотий зміст грошової одиниці втратив своє значення й держави перестали законодавчо встановлювати масштаб цін, ціни на товари фіксують тільки мінові пропорції між товарами, а гроші являються показниками мінових пропорцій, оскільки вони не мають власної вартості. Еквівалентна товару вартість сьогодні виражається в кількості грошових одиниць, а не у ваговій кількості золота. Вартість грошей визначається кількістю товарів і послуг, які можна придбати на ринку за гроші, тобто визначається купівельною спроможністю грошової одиниці. У сучасних умовах гроші виступають у ролі масштабу вартості і розрахункової одиниці, що дає можливість здійснювати економічний облік національного продукту. За допомогою міри вартості (грошової одиниці) вартість товару виміряється так само, як за допомогою кілограмів виміряється вага.

Під масштабом цін у дійсних умовах прийнята грошова одиниця країни, встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, що служить для виміру й порівняння цін усіх товарів.

Рівень цін на товари, що склався на ринку, визначає масштаб цін і купівельну спроможність грошей, а не навпаки, як це було при золотомонетному стандарті. Сучасні гроші є носіями мінової вартості, оскільки через їх обмін на товар можна вимірювати вартості.

Функція міри вартості – це здатність грошей вимірювати вартість усіх товарів, служити посередником при встановленні ціни товарів.

Функція грошей як засобу обігу (обмінна функція) – це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Гроші як засіб обігу, використовуються для покупки товарів і послуг, сплати боргів, податків майнових угод.

Процес функціонування грошей як міри вартості нерозривно зв’язаний із процесом обміну товарів, у якому гроші виконують функцію засобу обігу, служить засобом реалізації товарів, виступають посередником у їхньому обміні. З появою грошей відбувся перехід від безпосереднього обміну товару на товар (Т–Т) до більш складної форми обміну за допомогою грошей (Т–Г–Т), що припускає, по суті справи, два акти: продаж товару за гроші (Т–Г) і покупку товару за гроші (Г–Т). Як бачимо, тут гроші відіграють роль посередника в процесі обміну товарів. З появою грошей як засобу обігу товарообмін став більш зручним і ефективним. До появи грошей простий товарний обмін був обмежений у часі і просторі (тут необхідно було знайти продавця, у якого був би потрібний товар, а йому був би потрібен товар даного виробника), а перехід до грошової форми дозволив товаровиробникам купувати товари, коли вони бажають, де бажають і у кого бажають.

На відміну від функції грошей як міри вартості, для якої не потрібні реальні гроші, функція грошей як засобу обігу припускає тільки реальний рух грошей. Звідси випливає, що реальні гроші (золото), можуть бути замінені їх представником. Спочатку золото було замінено іншим металом, наприклад, сріблом, міддю, а потім паперовими грошима, що не мають ніякої вартості, (за винятком вартості папера і їхнього виготовлення). Вони лише заміщають і представляють в обігу золото, його вартість.

Держава почала випускати паперові гроші, установлюючи їм примусовий курс у законодавчому порядку. Перші паперові гроші з’явилися в Китаї в 12 сторіччі, а в Росії – 1769 року.

Суть грошей виявляється насамперед у цих двох функціях: гроші як міра вартості і як засіб обігу.

Третя функція грошей – засіб нагромадження багатства. Ця функція грошей пов’язана з їхньою здатністю бути способом збереження вартості. Суть цієї функції полягає в тому, що товаровиробник, продавши товари і одержавши необхідні гроші, не перетворює їх в інші товари, а вилучає їх із обігу, накопичує їх, і вони стають скарбом. Ця функція обумовлюється самим процесом виробництва і споживання. Щоб працювати, товаровиробник повинен купити сировину, матеріали, устаткування та інше, і йому для цього необхідно нагромадити визначену кількість грошей. Точно так і споживачам для того, щоб придбати предмети великої вартості, потрібно зібрати певну кількість грошей. Поряд із нагромадженням грошей у монетній формі відбувається нагромадження предметів розкоші, предметів, що мають художню цінність. Можливість і необхідність цієї функції випливає з функції грошей як засобу обігу, завдяки поділу товарного обміну (Т–Г–Т) на два самостійних акти: (Т–Г) і (Г–Т). У цьому випадку продаж товару здійснюється не заради покупки іншого товару, а заради придбання самих грошей. Тут гроші вже не є посередником при обміні товару (як у функції обігу), а самі стають метою продажу товару. Вони тимчасово виходять з обороту і здобувають самостійне існування. При зниженні обсягів виробництва, зниженні процесу обігу частина грошей вилучається з обороту і переходить у скарб.

Нагромадження грошей має наступне призначення: збереження вартості; створення резервів платіжних засобів і нагромадження капіталу.

Гроші у функції нагромадження скарбів є способом збереження вартості для того, щоб у майбутньому можна було обміняти їх на будь–який товар. Однак, у цій функції гроші лежать без руху. Їх власнику увесь час приходиться постійно жертвувати тим доходом, який він міг би одержати при їхньому використанні.

Товаровиробники можуть накопичувати гроші також і для того, щоб вкладати їх у виробництво, у цінні папери, давати в позики й одержувати додаткові доходи, тобто гроші сталі використовуватися власниками як засіб нагромадження капіталу. У цій функції стали успішно використовуватися кредитні і паперові гроші, електронні гроші, що не використовуються у функції нагромадження скарбів.

Функція грошей як засіб платежу – це функція грошей, що полягає в обслуговуванні погашення різних боргових зобов’язань.

Подальше вдосконалення товарного обміну породжує особливу форму – покупку товару без попередньої оплати товару, із відстрочкою платежу. Наприклад, для удосконалювання виробництва необхідно придбати матеріали, технологію, устаткування, однак для цього немає грошей, щоб їх оплатити. Власники матеріалів, устаткування можуть продавати їх із відстрочкою платежу, тобто в кредит. Отримавши необхідний товар, боржник виписує своєму кредиторові письмове зобов’язання (вексель). При настанні терміну платежу, зазначеного у векселі, кредитор одержує гроші і повертає боржникові вексель. У цьому випадку вексель – цінний папір і він виступає як засіб платежу, як кредитні гроші. У цьому випадку ми маємо справу із функцією грошей як засобу платежу. Ця функція виявляється також при виплаті заробітної плати, оплаті оренди, сплаті податків і т.д.

Гроші стали засобом платежу, тому що вони є мірою вартості й засобом обігу. Однак, на відміну від цих функцій, спочатку відбувається передача споживчої вартості, а абстрактна вартість виступає в ідеальній формі у вигляді боргових зобов’язань. І тільки через визначений термін боржник повинен сплатити кредиторові вартість отриманого товару, тобто в даному випадку спостерігається розрив руху споживчої вартості й вартості.

Функція грошей як засіб платежу викликала появу в обороті нових форм грошей – кредитні гроші. У товарообігу з’явилися боргові зобов’язання (векселі, чеки, банкноти) як втілення мінової вартості товарів, проданих у кредит, що дало їм можливість виконувати функції грошей як міри вартості й засобу обігу.

Кредитні гроші функціонують як ідеальні гроші. Виступаючи як засіб платежу, вони не здійснюють переміщення товарів із рук у руки, тобто не породжують передачу кредиторові реальної вартості в грошовій формі.

Взаємодія національного і світового ринків, вихід товарного обороту за межі окремих країн, міжнародна торгівля породжують одну функцію грошей – функцію світових грошей.

Світові гроші – це функція, у якій гроші обслуговують рух вартостей у міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

Функція світових грошей є комплексною функцією і, по суті справи, повторює усі функції, властиві грошам на внутрішньому ринку. Світові гроші є міжнародним платіжним засобом, міжнародним купівельним засобом і формою матеріалізації суспільного багатства.

На світовому ринку світові гроші виступають як вільноконвертована валюта, а також у вигляді міжнародних колективних валют, до яких відносяться СДР, ЄВРО й ін.

Колективна валюта СДР – це спеціальні права позики в Міжнародному Валютному Фонді (МВФ). Таке право надається кожній країні, яка являється членом МВФ. Цим країнам у фонді відкриваються спеціальні ліміти у СДР. У межах виділеного ліміту кожна країна може купити необхідну їй валюту, розрахувавшись за неї в СДР через МВФ. Гроші СДР уведені в міжнародний оборот у 1970 році. Вони широко використовуються країнами – членами МВФ для поповнення власних резервів, розрахунків із МВФ і між собою, регулювання сальдо платіжних балансів, для порівняння вартості різних валют.

Європейська валютна одиниця ЄВРО – це умовна міжнародна розрахункова одиниця країн – членів Європейського економічного співтовариства (ЄЕС). Уведена у обіг у 1999 році ЄВРО – це колективна валюта, єдина для учасників Економічного й Валютного Союзу. Вона введена як альтернативний американському доларові платіжний засіб.

Країни Азії, Африки і Латинської Америки також мають свої колективні валюти, більшість яких знаходяться на стадії зародження як міжнародні розрахункові одиниці. Однак, такі з них, як арабський розрахунковий динар Арабського валютного фонду, андське песо Андського пакту за багатьма параметрами аналогічні СДР і ЄВРО.

Золото в операціях на міжнародному ринку виконує функцію світових грошей через операції на ринку золота для формування державних резервів. В умовах нестабільності економічної обстановки спостерігається прагнення до заморожування й збільшення офіційних золотих запасів на державному рівні. Золоті резерви служать фондом світових грошей. Крім того, золото використовується в крайніх випадках для погашення сальдо платіжного балансу й опосередковано шляхом попереднього продажу на національні валюти, у яких виражені міжнародні зобов’язання країни.

На закінчення можна сказати, що, незважаючи на різні функції грошей, між ними існує взаємозв’язок і єдність, обумовлена сутністю грошей. Так функція міри вартості реалізується у функціях засобу обігу й засобу платежу. Разом із тим, гроші можуть поперемінно виконувати функції засобу обігу, засобу платежу, а також служити засобом нагромадження. У свою чергу, грошові нагромадження можуть бути використані як засоби платежу і як засоби обігу.

Контрольні питання

1. Які основні історичні причини появи грошей?

2. Які функції виконують гроші?

3. Які причини демонетизації золота?

4. Чим відрізняється функція грошей як засобу платежу від функції грошей як засобу обігу?

<< | >>
Источник: Невідомий. ГРОШІ ТА КРЕДИТ. Курс лекцій. 0000

Еще по теме 1.3. Функції грошей.:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -