Тема 1. Суть та функції грошей
Є дві концепції походження грошей.
1) Раціоналістична – пояснює походження грошей як підсумок угоди між людьми або впровадження законодавчих актів держави для полегшення обміну товарами.
Вона була висунена Аристотелем і була поширена до 18 сторіччя.2) Еволюційна – гроші з\'явилися внаслідок еволюційного процесу, який поза волею людей привів до того, що деякі предмети виділилися із загальної маси і зайняли особливе місце. Цю концепцію висунули класики політекономії – Сміт, Рікардо, Маркс. Згідно з цією концепцією гроші з\'явилися як результат більш високого розвитку продуктивних сил і товарних відносин.
Еволюція обміну товарів передбачає розвиток форм вартості:
1) проста, або випадкова, форма вартості.
2) розгорнена форма вартості.
3) загальна форма вартості.
4) грошова форма вартості.
Для перетворення товару в гроші необхідно:
а) загальне визнання даного факту як покупцем, так і продавцем, тобто обидва суб\'єкти не можуть відмовитися при обміні своїх цінностей на даний товар-гроші;
б) наявність особливих фізичних властивостей у товару-грошей, придатних для постійної обмінюваності;
в) тривале виконання товаром-грошима ролі загального еквівалента.
Гроші є загальним еквівалентом. У грошах виражає свою вартість будь-який товар, і на них можна придбати будь-коли і будь-які продукти праці. Будучи товаром товарів, гроші виступають як загальний товар.
Грошам, на відміну від інших товарів, властива абсолютна ліквідність. Абсолютна ліквідність – здатність активу негайно обмінюватися на будь-які блага. Ліквідність будь-якого виду майна (активу) безпосередньо пов\'язана з витратами його обміну на інші види майна. Майно, витрати обміну якого дорівнюють нулю, є абсолютно ліквідним.
Суть грошей як економічної категорії виявляється в їх функціях.
Гроші виконують наступні п\'ять основних функцій: міра вартості, засіб обігу, засіб платежу, засіб накопичення і заощадження і світові гроші.
1) Функція грошей як міри вартості. Гроші як загальний еквівалент вимірюють вартість всіх товарів. При цьому вимірювання вартості товарів грошима відбувається ідеально, тобто у товаровласника не обов\'язково повинна бути готівка.
2) Функція грошей як засобу обігу – це функція грошей, в якій вони виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їх обіг.
3) Функція грошей як засобу платежу – це функція грошей, яка полягає в обслуговуванні погашення різноманітних боргових зобов\'язань між суб\'єктами економічних відносин. Під час погашення боргових зобов\'язань гроші виконують функцію засобу платежу. При такому обміні немає зустрічного руху грошей і товару, погашення боргового зобов\'язання є завершальною ланкою в процесі купівлі-продажу.
4) Функція грошей як засобу накопичення і зберігання. Для утворення скарбів гроші витягуються із обігу, тобто акт продаж-купівля переривається. Однак просте накопичення і зберігання грошей власнику додаткового прибутку не приносять. Накопичення грошей має таке призначення: збереження вартості; створення резерву платіжних коштів; розширення виробництва і отримання додаткового прибутку.
5) Світові гроші – це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами. Світові гроші функціонують як загальний платіжний засіб, загальний купівельний засіб і загальна матеріалізація суспільного багатства. Тобто світові гроші – комплексна функція, яка повторює, по суті, всі функції, властиві грошам на внутрішньому ринку.
Гроші в своєму розвитку виступали в двох видах: дійсні гроші і знаки вартості (замінники дійсних грошей).
Дійсні гроші – гроші, у яких номінальна вартість (позначена на них вартість) відповідає реальній вартості, тобто вартості металу, з якого вони виготовлені. До них відносяться металеві гроші із золота та срібла.
Золотий обіг проіснував в світі відносно недовго - до першої світової війни, коли країни для покриття своїх витрат здійснювали емісію знаків вартості.
Поступово золото зникло з обігу.Замінники дійсних грошей (знаки вартості) – гроші, номінальна вартість яких вище реальної, тобто затраченої на їх виробництво суспільної праці. До них відносяться: монети із дешевих металів, паперові та кредитні гроші.
Право випуску паперових грошей присвоює собі держава. Це казначейські білети, які випускає казначейство. Різниця між номінальною вартістю випущених грошей і вартістю їх випуску (витрати на папір, друкування) утворює емісійний дохід скарбниці, що є істотним елементом державних надходжень. Відсутність золотого обміну не дає паперовим грошам можливість піти із обігу. Суть паперових грошей полягає в тому, що вони виступають знаками вартості, що випускаються державою для покриття бюджетного дефіциту, звичайно вони не розмінні на золото і наділені державою примусовим курсом. Основні види кредитних грошей, їх характеристика
До кредитних грошей відносяться вексель, банкнота, чек, електронні гроші, платіжні картки.
Вексель – це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов\'язання векселедавця сплатити зазначену на ньому суму через певний термін власнику векселя.
Векселі бувають двох видів - простий і переказний (тратта). Простий вексель виписується боржником на ім\'я кредитора із зобов\'язанням виплатити йому певні суму у певний термін. Переказний вексель виписує і підписує кредитор. Цей вексель є наказом боржнику про сплату у визначений термін певної суми грошей третій особі. Щоб наказ кредитора мав силу, боржник повинен підтвердити свою згоду, тобто акцептувати вексель.
Розрізнюють комерційні і фінансові векселя. Комерційні векселя виникають на основі реальної торгової операції з продажу товарів в кредит. Фінансові векселя виникають без реальних торгових операцій. Їх призначення залучити в оборот додаткові грошові кошти за допомогою отримання позики.
Банкноти – кредитні гроші, що випускаються центральним (емісійним) банком країни. Уперше банкноти були випущені в кінці XVII в. на основі переобліку приватних комерційних векселів.
Спочатку банкнота мала подвійне забезпечення: комерційну гарантію, оскільки випускалася на базі комерційних векселів, пов\'язаних з товарооборотом, і золоту гарантію, що забезпечила її обмін на золото. Такі банкноти називалися класичними, мали високу стійкість і надійність. Центральний банк мав в своєму розпорядженні золотий запас для обміну, що виключало знецінення банкноти.Банкнота від векселя відрізняється:
• за терміновістю – вексель являє собою термінове боргове зобов\'язання, банкнота – безстрокове боргове зобов\'язання;
• за гарантією – вексель випускається в обіг окремим підприємцем і має індивідуальну гарантію; банкнота випускається центральним банком і має державну гарантію.
Отже, сучасні банкноти не розмінюються на золото, але певною мірою зберігають товарну природу, або кредитну основу, однак вони підпадають під закономірності паперово-грошового обігу.
Чек – письмовий наказ власника поточного рахунку банку про виплату певної суми грошей чекодержателю або про перерахування її на інший поточний рахунок. Це – різновид перевідного векселя, який вкладник виписує на комерційний або центральний банк. Чек як кредитне знаряддя обігу з\'явився пізніше, ніж вексель і банкнота, з створенням комерційних банків і зосередженням вільних грошових коштів на поточних рахунках.
Взагалі, під «платіжними картками» розуміються картки, за допомогою яких їх власник може розраховуватися за товари і послуги, а також отримувати готівку в банках і електронних банківських автоматах.
Картки дають можливість банкам надавати свої послуги в режимі самообслуговування протягом 24 годин в доби. У залежності від мети і можливостей банку карткові проекти можуть бути реалізовані за різними платіжними схемами. Платіжна схема – це умови, на яких обслуговується картковий рахунок клієнта. Всі платіжні схеми зводяться до двох основних типів.
Кредитна схема передбачає нульовий вихідний залишок на картковому рахунку. Всі операції з карткою записуються в кредит, який власник картки повинен погашати на певних умовах.
Дебетні картки використовуються для оплати товарів і послуг, отримання готівки в банківських автоматах шляхом прямого списання з рахунку платника. Інакше кажучи, ці картки можна використати як спосіб доступу до деяких клієнтських рахунків. На відміну від кредитних карток, вони не дають можливості оплачувати покупки, якщо немає грошей на рахунку.
Фактично, для дебетних карток не треба спеціального карткового рахунку, оскільки будь-яка операція відразу ж відноситься на звичайний рахунок клієнта, будь він депозитний, контокорентний, ощадний або будь-який інший. Якщо ж рахунку немає, то відкривається спеціальний картковий, на який вносяться кошти під майбутні витрати.