Банківська система: принципи побудови, цілі та механізм функціонування

Головною ланкою кредитної системи у будь-якій країні є банки, які здійснюють основну масу кредитних і фінансових операцій.

Банк - це установа, яка створена для залучення грошових коштів і розміщення їх від свого імені на умовах поверненості, платності і терміновості.

Банківська система - організаційна сукупність різних видів банків у їх взаємозв\'язку, яка існує в тій чи іншій країні у цілком визначений історичний період.

Розрізняють два основні типи побудови банківської системи:

- однорівнева банківська система;

- дворівнева банківська система.

Однорівнева банківська система передбачає горизонтальні зв\'язки між банками, універсалізацію їх операцій та функцій. Усі банки перебувають на одній ієрархічній сходинці, виконують аналогічні функції з кредитно-розрахункового об­слуговування клієнтури.

Такий принцип побудови банківської системи характерний для економічно слаборозвинених країн, а також для країн з тоталітарним, адміністративно-командним режимом управління.

Дворівнева банківська система, яка характерна для країн з ринковою економікою, складається з двох рівнів. Верхній рівень-центральні (емісійні) банки, клієнтами яких є банківські інститути та урядові структури. Нижній рівень - комерційні банки, клієнтами яких є підприємства, організації, населення..

За дворівневою системою відносини між банками будуються в двох площинах: по вертикалі і по горизонталі. По вертикалі - це відносини підпорядкування між центральним банком, як керівним органом усієї банківської системи, і комерційними банками. По горизонталі - це відносини рівноправного партнерства та конкуренції між комерційними банками.

Основними функціями банківської системи є:

1. Трансформаційна - зумовлена посередницькою місією банків. Мобілізуючи вільні кошти і передаючи їх різним суб\'єктам, банки мають можливість їх трансформувати (змінювати) на різні терміни, розміри, що зменшує фінансові ризики.

2.

3. Функція забезпечення сталості банків та грошового ринку (стабілізаційна), яка проявляється у прийнятті ряду законів та інших нормативних актів, що рег­ламентують діяльність усіх ланок банківської системи - від центрального банку до вузькоспеціалізованих комерційних банків; у створенні дійового механізму державного контролю і нагляду за дотриманням цих законів та за діяльністю банків узагалі.

Центральні банки, їх походження, призначення та функції

В умовах ринкової економіки центральні банки, як правило, є установами, юридично незалежними від виконавчих органів влади, їх головне призначення - забезпечення стійкості національної грошової одиниці та регулювання і координація діяльності грошово-кредитної сфери. У своїй діяльності центральні банки мають керуватися лише державними інтересами та чинним законодавством.

Можна виділити такі основні функції, притаманні центральному банку:

- грошово-кредитне регулювання економіки;

- емісійна функція;

- "банку банків" та банкіру уряду;

- банківський нагляд.

Національний банк України відповідно до своїх функцій здійснює такі операції:

1. надає комерційним банкам кредити;

2. веде рахунки банків-кореспондентів, здійснює розрахунково-касове обслуговування комерційних банків;

3. купує та продає цінні папери, що випускаються державою;

4. надає кредити банкам під заставу цінних паперів;

5. купує та продає іноземну валюту;

6. проводить операції з резервними фондами грошових знаків;

7. організує інкасацію та перевезення грошових знаків й інших цінностей;

8. інші.