7.1. Особливості побудови та функціонування фінансової системи Японії

До теоретичних основ функціонування фінансової політики в Японії можна віднести наступні.

1.              На думку японських спеціалістів державні фінанси повинні

обслуговувати позаринковий попит і тим самим заповнювати ті про

вали, які допускає ринковий механізм.

Державні фінанси мають створити необхідні загальні умови для функціонування ринкового механізму і водночас виправляти його недоліки через перерозподіл доходів.

Політика Міністерства фінансів повинна бути спрямована на заохочення заощаджень населення і враховувати інтереси споживачів.

Суворий контроль за цільовим використанням кожного виду фінансових ресурсів.

Наголос повинен робитися не на трансфертні платежі (по бідності тощо, а на вирівнювання стартових умов (на освіту, охорону здоров\'я тощо).

До елементів фінансової системи Японії та її особливостей можна віднести такі.

Міністерство фінансів — основа фінансової системи Японії. Мінфін розробляє і контролює виконання бюджету. У його штаті 2 тис. службовців, які досить добре оплачуються.

Податкова служба (близько 50 тис. чол.)

Бюджет соціальних рахунків (їх 38).

Дев\'ять фінансових корпорацій, у тому числі корпорації фінансування дрібного і середнього бізнесу, корпорації розвитку окремих районів (Тохоку, Хоккайдо).

Податкові ставки залежать від типу сімей (бездітна сім\'я, сім\'я з дітьми тощо).

Місцеві органи влади збирають до своїх бюджетів приблизно 30% податків, а до державного бюджету — 70%.

Дотації місцевим бюджетам становлять до 40% їх доходів.

Щорічний приріст державного боргу становив донедавна 2,9%.

У фінансовій політиці Японії у 70—80-ті роки XX століття відбулися такі зміни.

1. Перехід від кейнсіанської моделі до неоконсерватизму.

Фінанси Японії

2.              Відмова від концепції «суспільного добробуту» і перехід до

японської моделі суспільства добробуту.

мінімальні суспільні асигнування на вирішення соціальних проблем;

наголос у ній робиться на свободу індивідуумів і гарантію мінімального доходу.

3.              Принцип «справедливого розподілу» поступився принципу «рів

них можливостей».

У податковій політиці Японії наприкінці 80-х років XX століття відбулися наступні зміни.

1.              Диференційований підхід до оподаткування великих, дрібних і

середніх компаній:

а)              для великих компаній — ставка податку була до 1989 р. — 40%;

з 1990 р. - 37,5; з 1 квітня 1999 р. - 34,5%;

б)              для середніх і малих компаній ставка податку була у 1989 р. —

29%; з 1990 р. - 28%.

Максимально можливий розмір усіх прямих податків, які сплачує юридична особа, становить з 1990 р. 58% від суми річного прибутку.

Введені податкові ставки для 4-х базових типів сімей (холостяки, бездітні, сім\'я з однією дитиною, з двома і більше дітьми (неоподатковуваний мінімум для сімей з дітьми — 15,4 тис. доларів, а на холостяка — 7,7 тис. доларів).

7.2. Бюджетна система Японії

Бюджетна система Японії складається з бюджету центрального уряду (загальний рахунок), бюджетів місцевих влад і спеціальних рахунків, які включають у себе як спеціальні фонди, так і рахунки підприємств, служб, корпорацій, що належать центральним і місцевим органам влади.

Розпис доходів і витрат бюджету має певне групування, яке включає у себе розділи, статті і параграфи [69, 332]. Розпис доходів поділяється на 7 розділів, 11 статей і 43 параграфи, витрати — на 13 розділів, 41 статтю і 242 параграфи. Підготовка проекту бюджету здійснюється Міністерством фінансів і його департаментами. Інші міністерства і відомства готують пропозиції стосовно об\'єму і структури своїх бюджетів, а також щодо деяких інших фінансових питань і не пізніше 31 серпня направляють відповідні документи до бюджетного департаменту Міністерства фінансів.

86

РОЗДІЛ 7

З вересня по грудень бюджетний департамент розглядає матеріали, що надійшли, і на їх основі розробляє проект бюджету.

Згідно з Конституцією Японії парламенту належить виняткове право розпоряджатися державними фінансами. Виконання бюджету здійснюється Міністерством фінансів та іншими міністерствами і відомствами. Касове обслуговування бюджету здійснює Японський банк та його відділки. Міністерства і відомства в межах встановлених їм витрат подають у Міністерство фінансів свої платіжні кошториси, які міністерством розглядаються і затверджуються. Далі копії кошторисів направляються до Японського банку і останній здійснює відповідні операції.

Контроль за витрачанням затверджених асигнувань здійснюється поквартально у формі звітів міністерств і відомств. Контролери Міністерства фінансів вивчають отримані звіти, перевіряють дані і складають загальний звіт про виконання бюджету по доходах і витратах.

Загальний звіт подається уряду, який, у свою чергу, відправляє його на розгляд ревізійного бюро. Після того, як ревізійне бюро дасть звисновок, звіт затверджується урядом і передається на розгляд і затвердження до парламенту.

Доходи державного бюджету

Доходна частина бюджету Японії складається з податкових і неподаткових надходжень. Порівняно з іншими країнами частка неподаткових надходжень в Японії досить висока. Сюди входять доходи від орендної плати, продажу земельних ділянок та іншої нерухомості, пені, штрафи, доходи від лотерей, позики тощо (див. табл. 7.1).

Таблиця 7.1 Доходи державного бюджету Японії в 1960—1991 pp., %

* Вираховано по: Черник Д. Г. Налога Японии // Финансы. — 1992. — № 12. — С. 56.

Податкова система Японії характеризується великою кількістю податків, їх має право збирати кожний орган територіального управління. Але всі податки країни зафіксовані у законодавчих актах. Всього державних податків в Японії двадцять п\'ять (Структуру податків див. у табл. 7.2).

Таблиця 7.2 Структура податків в Японії в 1960—1998 pp., %*

* Финансы капиталистических государств: Учебник / Под ред. Б. Г. Болдырева. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы, 1980. — С. 328.

** Динкевич А. И. Экономическое развитие современной Японии // Деньги и кредит.

У Японії збираються прямі і непрямі податки. Основу бюджету складають прямі податки. У 1997/98 бюджетному році частка прямих податків у загальній сумі податкових надходжень порівняно з 1990/91 роком зменшилась з 73,7 до 63,8% (див. табл. 7.2). На це вплинуло збільшення частки непрямих податків.

До прямих податків відносяться податки з юридичних і фізичних осіб, на майно, на спадщину, на доходи від операцій з цінними паперами і деякі інші.

89

88

РОЗДІЛ 7

Великі корпорації у 1989/90 році сплачували податок на прибутки в розмірі 40% від суми прибутку, з 1990/91 року по 1998/99 рік ставка складала 37,5%. З 1 квітня 1999 р. було передбачено зниження ставки до 34,5%.

Дрібні та середні корпорації у 1989/90 році сплачували податок по ставкою 29%, у 1990/91 році - 28%. Ставка для державних корпорацій становить 27% суми прибутку.

Фізичні особи сплачують державний прибутковий податок за прогресивною шкалою, яка має п\'ять ставок — 10, 20, ЗО, 40 і 50% від суми доходу. При визначенні мінімуму, який не обкладається податком, враховується сімейний стан платника податку. Крім того, від сплати податку звільняються кошти, витрачені на лікування.

У середньостатистичного японця може звільнятися від прибуткового податку понад 30% його доходів.

Податок на майно сплачують і юридичні, і фізичні осоои за ставкою 1,4% від вартості майна. Переоцінка майна проводиться один разута три роки. В об\'єкт обкладення податком входять: все нерухоме майно, земля, проценти по банківських депозитах. При придбанні чи продажу майна, тобто у момент переходу власності від одного власника до іншого, також сплачуються податки.

Серед непрямих податків Японії основним є податок на споживання, який сплачувався за ставкою 3%. У 1997 р. податок на споживання підвищено з 3 до 5% «з метою поповнення доходів державного бюджету». Цей крок уряду вплинув на збільшення питомої ваги податку на споживання в 1997/98 фінансовому році порівняно з 1990/91 роком з 7,4% до 16,5% (див.

До непрямих податків відносяться також акцизи на спиртне, тютюнові вироби, нафту, газ, бензин, акцизи за послуги: за проживання у готелі, харчування в ресторанах. До цієї ж групи відносяться митні платежі.

Останні роки в Японії було проголошену політику зниження розміру податків. Розмір державних і місцевих податків зменшився з 21,9% ВВП у 1990/91 році до 18,0% у 1996/97 році.

Витрати державного бюджету

Особливість Японії полягає в тому, що показник питомої ваги державних витрат у ВНП країни є одним з найменших серед показників розвинутих країн, хоча з 1966 по 1991 рік витрати центрального уряду Японії збільшились у 18 разів (вираховано по табл. 7.3). У цей період їх питома вага в ВНП зросла "з 6,2% до 9,3% (див. табл. 7.3).

Фінанси Японії

* Сумароков В. Н. Государственные финансы в системе макроэкономического регулирования. — М., 1996. — С. 204—205.

Величезну частину витрат державного бюджету становлять соціальні витрати. А серед них — пенсії по старості та інвалідності (див. табл. 7.4).

Таблиця 7.4 Структура витрат центрального уряду Японії в 1971—1990 pp. (середньорічні показники по п\'ятирічних періодах), %

* Картавцева Е. П. Социальные расходы капиталистических государств: Текст лекций. — Новосибирск, 1991. — С. 32.

90

РОЗДІЛ 7

Японський уряд звертає велику увагу забезпеченню пристойного рівня життя людям похилого віку. Це пов\'язано з тим, що чисельність даної категорії населення постійно зростає і до 2025 р. досягне 5,2 млн чоловік проти 2 млн у 1993 р. Крім того, внаслідок зростання тривалості життя і збільшення періоду трудової активності цієї категорії населення, а також нестачі молодої робочої сили старі люди стануть важливим компонентом ринку праці.

Пенсійна система Японії достатньо складна і багаторівнева. Коштами державного бюджету забезпечується 1/3 виплат базової пенсії. Всі інші доплати виплачуються за рахунок різних пенсійних фондів. За рахунок бюджету фінансується в Японії так звана громадська \'допомога. Вона охоплює тих, хто сам не в змозі забезпечити мінімальний рівень життя. Така допомога надається на підставі закону про гарантії прожиткового мінімуму і виплачується по семи номінаціях: на повсякденні потреби, освіту, житло, медичне обслуговування, материнство, по безробіттю, на поховання. У середині 90-х років її отримували 0,7% населення проти 2,4% у 1951 p., коли закон було прийнято. До 2025 р. планується збільшити витрати на соціальне забезпечення, а саме, підвищити рівень соціальної захищеності всіх, хто потребує її. 75% виплат по загальній допомозі надається з центрального бюджету, 25% - з бюджету місцевих органів влади.

Реалізуючи програму науково-технічного прогресу, уряд Японії збільшує державні асигнування на НДДКР. Особлива увага, яка приділяється науці і освіті, пояснюється тим, що вони перетворились у головний структурний фактор економічного росту: якщо в 1960— 1970 р. приріст ВВП забезпечувався за їх рахунок на 57%, то у 1985—1995 pp. цей показник підвищився до 75—89%.

У складі витрат на науку 13% становлять асигнування на соціальні науки, а 87% — на природничі і технічні. У найближчі роки намічено ліквідувати існуючий перекіс у фінансуванні.

За рахунок державного бюджету фіансуються дорожнє (шляхове) будівництво, роботи по розвитку авіаційного і залізничного транспорту, системи зв\'язку, витрати по ліквідації наслідків стихійних лих тощо.

Що стосується воєнних витрат, то їх рівень в Японії, порівняно з іншими розвинутими капіталістичними країнами, досить низький. Воєнні витрати в Японії не виходять за межі 1% ВВП (див. табл. 7.5). В абсолютних цифрах воєнні витрати в Японії в 1996 р. у порівняно з 1990 р. зросли на 10,4%, тоді як в інших країнах вони скоротились: у США на 27%, в Англії - на 24%, у Німеччині - на 33%, у Франції — на 5%.

І

91

Фінанси Японії

* Динкевич А. И. Экономическое развитие современной Я поний//Деньги и кредит. - 1998. - № 10. - С. 70.

З року в рік зростає така стаття бюджету, як витрати по державному боргу. У 1997/98 році їх частка становила 21,7%. Наприкінці 1997 р. парламент Японії прийняв закон про реформу фінансової системи, де було запропоновано до 2000 р. досягти того, щоб витрати поточного року не перевищували витрати попереднього. Були також встановлені наступні завдання по витратах на 2000 фінансовий рік (у порівнянні з 1997 p.): збільшити витрати на соціальне забезпечення приблизно на 6%, витрати на розвиток науки і техніки — на 5%, зберегти у попередніх розмірах витрати на культуру і освіту, оборону, на заходи у сфері енергетики, на підтримання малого і середнього підприємництва; зменшити витрати на підприємства громадського сектору більше ніж на 7%, на державну допомогу країнам, що розвивається — на 10%, дотації органам місцевого самоврядування — на 27%.

Бюджетний дефіцит і державний борг Японії

Проблема бюджетного дефіциту в Японії досить актуальна. У 1997/98 році дефіцит бюджету становив 5,9% ВВП. Оскільки звичайних доходів не вистачає, дефіцит покривається з допомогою державних позичок.

В Японії з 1947/48 року по 1964/65 рік закон забороняв використовувати державні позички для фінансування центрального бюджету, але й у цей період фактично така практика мала місце, оскільки частина витрат по державному боргу, що фіксувалась у спеціальних рахунках, покривалась з допомогою державного кредиту. З 1964/65 року заборона була знята і держкредитні надходження по позичках почали відображатися в центральному бюджеті.

У 1979/80 році частка доходів від держпозичок досягла майже 40% проти 9,4% в 1975/76 році. У зв\'язку з цим були прийняті заходи до зменшення ступеня залежності бюджетного фінансування з цього джерела. В результаті в 1991/92 році частка держпозичок в бюджетних доходах знизилась до 7,6%. Однак в умовах економічних труднощів, що загострились, пов\'язаних з крахом на ринку нерухомості

92

93

і корпоративних акцій («экономика мыльного пузыря»), попередня тенденція відновилась, і в 1996/97 році на держпозички припадало 28%, що становило 4,2% ВВП країни.

Японська влада оголосила про заходи по приведенню своїх фінансів у відповідність з нормативами Європейської економічної спільноти. І згідно з реформою дефіцит бюджету має бути скорочений до 3% ВВП в 2003 році проти 5,9% у 1997/98 році. Крім того, передбачається за той же період звести до нуля випуск нових позичок на покриття фінансового дефіциту.