<<
>>

Механізм функціонування національної економіки.

Як ми відзначали раніше, макроекономічний рівень господарювання охоплює відносини суб\'єктів у масштабах національного економіки. Об\'єктом досліджень макроекономіки є загальнонаціональні (сукупні, агреговані) показники й явища, наприклад, сукупні попит і пропозиція, валовий внутрішній продукт, суспільне відтворення.

Суспільне відтворення - це постійно відновлювальний та повторюваний процес виробництва, розподілу, обміну і споживання, тобто виробництво у широкому сенсі.

Г оловними складовими суспільного відтворення:

  • відтворення людини, зокрема її робочої сили;
  • відтворення навколишнього середовища існування людей, деяких природних ресурсів;
  • відтворення засобів виробництва;
  • відтворення виробничих відносин у цілому.

Відтворювальні процеси складні, тому актуальна проблема пропорційності, тобто оптимального сполучення усіх економічних ресурсів суспільства. Слід зазначити історичний внесок у моделювання відтворювальних схем Ф. Кене ("Економічна таблиця"), К. Маркса (схеми простого і розширеного відтворення), Нобелевських лауреатів з економіки: В. Леонтьєва (теорія "витрати-випуск"), Л. Канторовича (теорія оптимального функціонування виробництва), уродженця Харківської губернії, студента Харківського університету а потім відомого американського вченого С. Кузнеця (принципи обчислення національного доходу, кінцевого і проміжного споживання).

Визначають три види суспільного відтворення:

  • звужене, тобто при зменшенні обсягів суспільного виробництва порівняльне з попереднім періодом;
  • просте, тобто при незмінності масштабів виробництва протягом попереднього і поточного періодів; принциповим є повне використання додаткового продукту на особисте споживання;
  • розширене, тобто з розширенням розміру суспільного продукту порівнянне з попереднім часом при використанні частини додаткового продукту на виробниче споживання.

Якщо розширене відтворення характерне як для макро-, так і для мікроекономічного рівней, то економічне зростання описує ситуація тільки в макроекономіці.

Економічне зростання - стійке розширення масштабів діяльності господарської системи в цілому з наступними основними факторами:

  • народонаселення;
  • природні (кліматичні, геологічні, екологічні та інші умови);
  • накопичення, тобто використання частини додаткового продукту на поширення виробництва;
  • науково-технічний прогрес.

Відрізняють два основних типи економічного зростання:

  • екстенсивний з розширенням виробництва при кількісному збільшенні наявних ресурсів і при незмінності ефективності їх використання;
  • інтенсивний з розширенням виробництва при якісному поліпшенні використання ресурсів, тобто при їх більш ефективному застосуванні.

На практиці не існує суто екстенсивного - або інтенсивного шляхів зростання. Більш коректними є терміни "переважно екстенсивний" або "переважно інтенсивний" типи зростання.

На межі XX і XXI століть вчені почали відрізняти категорії "економічне зростання" і "економічний розвиток". Розвитком вважається різними економістами й соціологами таке збільшення обсягів виробництва, яке забезпечує поліпшення рівня життя більшості населення, сприяє економічній та політичній свободі особи, гальмує екологічну деградацію. Останній аспект є змістом так званого "сталого розвитку", який був вперше проголошений у 1992 році на спеціальній конференції під егідою ООН у Ріо-де-Жанейро.

Україна як член Організації Об\'єднаних Націй повинна дотримуватися її вимог у сфері статистики, зокрема системи національних рахунків (СНР), що ухвалена Статистичною комісією ООН у 1993 році.

За радянських часів статистика спиралася на систему балансу народного господарства (БНГ) з головним показником сукупним суспільним продуктом (ССП) як сумою вартості всіх товарів у сфері матеріального виробництва.

Таким чином, ССП мав такі риси:

  • вимірював тільки вартості у матеріальному виробництві й не враховував суми при наданні більшості послуг;
  • включав подвійний рахунок, тобто продукцію проміжного споживання (сировину, матеріали), яка неодноразово враховувалася на різних стадіях виробничого процесу.

СНР аналізує процеси як у матеріальному, так і в нематеріальному виробництві, підсумовує лише нові, тобто додані вартості і виключає подвійний рахунок.

З іншого боку, СНР використовує балансовий метод, тобто спирається на так званий принцип подвійного запису, коли одна операція описується двічі: як активна при створенні продукту і як пасивна при споживанні ресурсів. У цілому система охоплює понад 500 рахунків і біля 30 допоміжних таблиць.

Головний показник СНР-93 - валовий внутрішній продукт (ВВП) як сума кінцевих вартостей товарів і послуг, які створили резиденти всередині країни протягом року.

Резиденти - це юридичні й фізичні особи, економічні інтереси яких пов\'язані відносно тривалий час з територією - певної країни, тобто вони зареєстровані на її території та підпорядковані її законодавству. Визначають три методи розрахунку ВВП:

  1. виробничий, коли складаються додані вартості всіх товарів і послуг;
  2. розподільчий, або доходний, коли складаються амортизація, непрямі податки на бізнес (акциз, податок на додану вартість, мито та ін.) і факторні доходи (зарплата, відсотки, рента та інші доходи від власності, валовий прибуток);
  3. кінцевого використання, або витратний, коли складаються споживання домогосподарств, валові приватні внутрішні інвестиції, державні витрати й чистий експорт (різниця між експортом та імпортом країни).

Треба відзначити такі види ВВП:

  • номінальний, тобто у поточних цінах;
  • реальний, тобто у незмінних цінах і при фактичному рівні безробіття;
  • потенційний, тобто у незмінних цінах і при природному рівні безробіття.

На підставі ВВП розраховують низку похідних показників, зокрема:

  • чистий внутрішній продукт (ЧВП) = ВВП - амортизація;
  • валовий національний доход (ВИД) = ВВП + закордонні факторні доходи резидентів - факторні доходи нерезидентів на території певної країни;
  • валовий наявний національний доход (ВНДн) = ВИД + трансферти нерезидентів резидентам - трансферти резидентів нерезидентам;
  • кінцеве споживання (КС) - частина ВНДн, яка спрямована на кінцеві потреби домогосподарств і державних органів;
  • заощадження (3) = ВНДн - КС.

До 1993 року головним показником СНР був валовий національний продукт (ВНП) як сума кінцевих вартостей товарів і послуг, які створили громадяни країни за рік незалежно від місця ихньої діяльності. Головними похідними показниками на підставі ВНП були такі:

  • чистий національний продукт (ЧНП) = ВНП - амортизація;
  • національний доход (НД) = ЧНП - непрямі доходи на бізнес, одночасно виділяють вироблений (розрахунковий) та використаний НД, тобто за винятком сум на подолання стихійних лих, аварій та ін.;
  • особистий доход (ОД), як частина НД, яка надходить в особисте споживання;
  • особистий дохід після сплати податків (ОДПСП) = ОД - особисті податки й збори.

Відтворювальний ефект допомагають досліджувати наступні ключові категорії:

  • споживання, тобто частина доходів, що вибуває з наступного руху активів;
  • заощадження, тобто частина доходів, що залишається після вирахування споживання і бере участь у подальшому обігу; саме заощадження є основою інвестицій;
  • накопичення; тобто використання заощаджень для виробничих потреб;
  • інвестиції, тобто вкладення, насамперед, довгострокові, у розвиток

виробництва;

  • середня схильність до споживання (ССС) = споживання : доход;
  • середня схильність до заощаджень (ССЗ) = заощадження : доход =

= 1 - ССС;

  • гранична схильність до споживання (ГСС) = зміни у споживанні : зміни у доході;
  • гранична схильність до заощаджень (ГСЗ) = зміни у заощадженнях : зміни у доході = 1 - ГСС;
  • мультиплікатор інвестицій (Мі) = зміни у доході : зміни в інвестиціях = 1 : ГСЗ;
  • акселератор (А) = зміни в інвестиціях поточного періоду : приріст доходу за проміжок часу від попереднього до поточного періодів.

Безперервність економічної діяльності описується за допомогою моделі макроекономічного кругообігу, який поєднує потоки й взаємодії ресурсів, кінцевих товарів і грошових доходів усіх суб\'єктів.

Ефективна економіка передбачає узгодженість між витратами та доходами, між сукупними попитом і пропозицією в масштабах суспільства, дотримання єдності натурально-речових і вартісно-грошових пропорцій.

Узагальненим проявом збалансованості розвитку національної економіки є макроекономічна рівновага як збіг величин сукупного попиту і сукупної пропозиції. Графічно ця ситуація ілюструється точкою перетину кривих сукупного попиту і сукупної пропозиції.

Відрізняють такі види макроекономічної рівноваги:

  • статична - для фіксованого часу;
  • динамічна - для тривалого проміжку часу;
  • повна, або загальна, - для економіки в цілому;
  • часткова - для великих частин національної економіки або великих сегментів загальнонаціонального ринку;
  • тимчасова, або нестала;
  • постійна, або стала.

У ринковій економіці досконалої конкуренції діє механізм саморегулювання, який через вільні ціни встановлює суспільну пропорційність. Згідно з так званим законом Сея пропозиція товарів створює власний попит, тобто виробництво породжує доходи, на які купуються товари відповідної вартості.

Для ринків недосконалої конкуренції механізм саморегулювання неможливий, тому рівновага досягається за рахунок державного регулювання економіки, що аргументовано обґрунтував англійський економіст Д.М.Кейнс.

К. Маркс запропонував у 2-му томі "Капіталу" схеми реалізації сукупного продукту для простого і розширеного відтворення. Він поділив суспільне виробництво на 2 підрозділи:

1-й підрозділ - виробництво засобів виробництва;

  • 2-й              підрозділ - виробництво предметів споживання. Американський економіст російського походження В. Леонтьєв розробив метод "витрати-випуск" для аналізу міжгалузевих зв\'язків.

За сучасних умов достатньо популярно "золоте правило" у моделі зростання американського економіста Р. Солоу: певна норма заощаджень забезпечує економіці стійкий стан з найвищим рівнем споживання.

Економіка не є назавжди сталим утворенням. Існують такі дві групи передумов макроекономічної нестабільності:

  • зовнішні, або екзогенні (природні, воєнно-політичні та ін.);
  • внутрішні, або ендогенні, насамперед, циклічність розвитку.

Циклічність проявляється у періодичному повторенні фаз розвитку.

Традиційно відзначають такі основні види економічних циклів:

  1. малі тривалістю до 4-х років на підставі несталості грошово-кредитної сфери економіки з двома фазами (спад і піднесення);
  2. середні тривалістю 5-11 років на підставі старіння і заміни основного капіталу з чотирма фазами:
  • криза, або спад, рецесія;
  • депресія, або стагнація, застій;
  • пожвавлення;
  • піднесення, або експансія, бум, близьке до пику виробництва;
  1. великі (довгі хвилі в економіці) тривалістю 40-60 років з двома фазами (спад і піднесення) з різних фундаментальних причин, за думкою різних учених, зокрема:
  • У. Джевонс пов\'язував довгі хвилі з періодичністю змін плям на Сонці, що спочатку впливало на аграрне виробництво, а далі на чергування фаз підприємницької діяльності;

М. Кондратьєв брав за основу революційні технологічні зміни;

  • Й. Шумпетер віддавав перевагу змінам інноваційної активності, що майже співпадає з поглядами Кондратьєва.

Визначають такі довгі хвилі розвитку підприємницької системи товарного виробництва:

  • домонополістичне підприємництво;
  • монополістичне підприємництво;
  • державно-монополістичне підприємництво;
  • транснаціональне підприємництво;
  • глобальне підприємництво.

Треба зазначити існування криз нециклічного характеру:

  • структурні кризи у вигляді криз відносного перевиробництва і відносного недовиробництва;
  • системні кризи з глибокою трансформацією усіх боків суспільного життя, що припускає необхідність переходу до нової економічної системи.
<< | >>
Источник: Л.Г. Бойко. Конспект лекцій Економічна теорія Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. — Х.: ХНАМГ,2009. — 117 с.. 2009

Еще по теме Механізм функціонування національної економіки.:

  1. Кейнсіанська теорія мультиплікатора економічного зростання
  2. § 2. Сутність соціальної ринкової економіки. Еволюція економічних систем
  3. § 3.Механізм забезпечення соціальної безпеки: сутність, функції, принципи функціонування
  4. Тема 2.2. Механізм функціонування ринку
  5. Механізм функціонування національної економіки.
  6. Глава 3. Фінансова політика і фінансовий механізм
  7. 4.Зовнішньоекономічна політика держави з ринковою економікою.
  8. Банківська система: принципи побудови, цілі та механізм функціонування
  9. Банківська система: принципи побудови, цілі, механізм функціонування
  10. Національний банк України та його функції
  11. МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ ГРОШОВІ СИСТЕМИ
  12. 1.5. Категоріальний апарат дослідження державного управління національною інформаційною сферою
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -