Безробіття, інфляція та соціальний захист.
Робоча сила, труд на макроекономічному рівні описуються за допомогою сукупних, або агрегованих показників.
Сукупний працівник - це соціально-економічна і організаційна єдність робітників, які створюють суспільний продукт за наступних передумов спільної діяльності:
- єдина виробнича мета;
- поділ праці, який формує колективну трудову діяльність.
Трудовий потенціал - це сума усіх можливих ресурсів праці, включаючи як наявних працездатних, так і тих, хто наближається до цієї категорії.
Трудовий потенціал спирається на освітню і професійно-кваліфікаційну підготовленість людей, а також на здатність робітників до продуктивної праці.
Трудові ресурси - це працездатне населення у працездатному віці.
Зайнятість - це форма реалізації здібностей сукупного працівника, тобто діяльність з метою задоволення потреб за певний доход. Визначимо основні форми зайнятості:
- повна, пов\'язана з існуванням природного безробіття;
- раціональна за відповідності структурі національної економіки;
- ефективна, що забезпечує оптимальний соціально-економічний результат сукупної трудової діяльності;
- гнучка, що припускає певні форми комбінування організаційних форм;
- примусова або добровільна в залежності від соціального статусу працівника.
Середовищем діяльності сукупного працівника є ринок праці, або ринок робочої сили.
Основними суб\'єктами зазначеного ринку є наймані робітники й роботодавці.
Головними суб\'єктами інфраструктури трудового ринку є правові засади функціонування, державні й недержавні служби, фонди, курси, об\'єднання працівників і підприємців.
Специфікою ринку труда є існування таких рис:
- він є ринком недосконалої конкуренції, зокрема, білатеральною монополією, тобто ареною стосунків об\'єднань роботодавців і робітників (профспілок);
- він є регульованим ринком з боку держави, яка встановлює деякі правові обмеження;
- він є ринком трудових контрактів (договорів, угод). Функціями ринку праці є наступні моменти:
- забезпечення оптимального розвитку зайнятості та економіки в цілому;
- раціональне розміщення трудових ресурсів;
- узгодження інтересів усіх соціальних груп.
В умовах ринкової економіки наймана праця є товаром з відповідним формуванням ціни (зарплати) на підставі взаємодій факторів пропозиції та попиту.
Пропозиція праці характеризується чисельністю людей, які потребують працевлаштування за умови певної оплати.
Визначають три основні джерела трудової пропозиції:
- демографічне з урахуванням молоді, що працевлаштується вперше;
- соціальне з урахуванням колишніх незайнятих у працездатному віці;
- економічне з урахуванням тих, хто вивільняється з інших галузей або
країн.
Фактори пропозиції праці поділяються на цінові, тобто залежні від рівня зарплати, та нецінові (традиції, допомога по безробіттю, податки, тіньова зайнятість та ін.).
Попит на труд - це платоспроможна потреба роботодавців щодо отримання трудових послуг з боку найманих працівників. Як і у випадку з пропозицією, визначають цінові й нецінові фактори трудового попиту.
Збіг величин попиту і пропозиції дає ринкову рівновагу на ринку праці. Перевищення попиту обумовлює дефіцит робочої сили, домінування пропозиції - існування безробіття.
Саме безробіття, яке провокує зниження виробництва і одночасно породжується ним, а також цінові зміни є головними проявами макроекономічної нестабільності, яка описує втрату економічною системою мобільності й гнучкості.
З погляду статистики, безробітними вважаються люди з наступними
соціальними ознаками:
- працездатні у працездатному віці;
- зареєстровані у державній службі зайнятості;
- отримують грошову допомогу;
- активно шукають роботу і здатні стати до неї.
Різні економічні напрямки по-різному обґрунтовують причини виникнення безробіття:
- Т.Р. Мальтус підкреслював існування закону народонаселення з проблемою у вигляді демографічного вибуху;
- К. Маркс пов\'язував закон народонаселення зі зростанням органічної будови капіталу, тобто технічної будови, яка викликана науково-технічними змінами;
- класичний погляд визначає надмірно високу зарплату;
- кейнсіанський погляд підкреслює пріоритет недостатнього сукупного попиту, який робить недостатньою сукупну пропозицію;
- іституціональний погляд віддає перевагу недостатності інститу- ціональних складових, наприклад, нестачі інформації, недолікам роботи відповідних державних установ.
Безробіття характеризується двома основними показниками:
- рівнем безробіття
Рб = Кб : Крс х 100%, (13)
де Кб - кількість безробітних,
Крс - кількість зареєстрованої робочої сили;
- тривалістю безробіття.
Визначають такі основні види безробіття:
- добровільне при небажанні робітника працювати за певним рівнем зарплати або з інших причин, зокрема, фрикційне безробіття у зв\'язку зі зміною професії або механічною міграцією;
- вимушене при перепадах ринкової кон\'юнктури з наступними формами:
- сезонне;
- технологічне як наслідок модернізації виробництва;
- конверсійне в підсумку перепрофілювання воєнно-промислового комплексу (ВПК);
- структурне як єдність технологічного і конверсійного з обов\'язковою необхідністю перепідготовки й перекваліфікації;
- циклічне за умов розвитку економічної кризи;
- застійне при довгорічній незайнятості;
- інституціональне при дефіциті належної інформації;
- природне як єдність фрикційного і структурного.
Головним економічним наслідком безробіття є втрата обсягу продукції, що описує закон Оукена: 1 % перевищення фактичного рівня безробіття над природним забезпечує 2,5 % відставання реального ВВП від потенційного.
Крім безробіття, макроекономічна нестабільність проявляється у нестійкості цін з такими основними формами:
- інфляція, тобто зростання цін, з такими основними видами:
- повзуча, або інертна, з темпами зростання до 10% на рік;
- галопуюча з темпами до 200% на рік;
- гіперінфляція при перевищенні 200% протягом року;
- інфляція попиту;
- інфляція пропозиції;
- внутрішня і зовнішня (імпортована);
- збалансована і незбалансована;
- відкрита і прихована;
- очікувана і неочікувана;
- регульована і нерегульована;
- дефляція зі зниженням цінового рівня;
- дезінфляція як процес штучного зменшення темпів зростання цін;
- рефляція як штучне провокування інфляції;
- стагфляція як поєднання інфляції та стагнації виробництва.
Взаємозв\'язок безробіття та інфляції графічно проілюстрував англійський економіст кейнсіанського напряму А Філліпс.
Крива Філліпса показує зворотній зв’язок динаміки цін і безробіття, що вимагає застосування інфляційних заходів при лікуванні від економічного спаду і безробіття.. Представники неокласичних напрямків спростовують ефективність інфляційного лікування.Соціальний захист - це:
- державна підтримка верств населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, з метою забезпечення відповідного життєвого рівня, тобто заходи, що включають надання правової, фінансової, матеріальної допомоги окремим громадянам, а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення;
- комплекс законодавчого закріплених гарантій, що протидіють дестабілізуючим життєвим факторам.
Основні елементи системи:
- Встановлення допустимих параметрів життя.
- Захист населення від зростання цін і товарного дефіциту для
гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму громадянам.
- Вирішення проблеми безробіття і забезпечення ефективної
зайнятості, перепідготовки кадрів.
- Пенсійне забезпечення.
- Утримання дитячих будинків, інтернатів, будинків для людей
похилого віку.
- Соціальні трансферти.
- Соціальне обслуговування.
- Надання необхідної медичної допомоги.
- Соціальне страхування.