Безробіття, інфляція та соціальний захист.

Робоча сила, труд на макроекономічному рівні описуються за допомогою сукупних, або агрегованих показників.

Сукупний працівник - це соціально-економічна і організаційна єдність робітників, які створюють суспільний продукт за наступних передумов спільної діяльності:

• єдина виробнича мета;
• поділ праці, який формує колективну трудову діяльність.

Трудовий потенціал - це сума усіх можливих ресурсів праці, включаючи як наявних працездатних, так і тих, хто наближається до цієї категорії.

Трудовий потенціал спирається на освітню і професійно-кваліфікаційну підготовленість людей, а також на здатність робітників до продуктивної праці.

Трудові ресурси - це працездатне населення у працездатному віці.

Зайнятість - це форма реалізації здібностей сукупного працівника, тобто діяльність з метою задоволення потреб за певний доход. Визначимо основні форми зайнятості:

• повна, пов\'язана з існуванням природного безробіття;
• раціональна за відповідності структурі національної економіки;
• ефективна, що забезпечує оптимальний соціально-економічний результат сукупної трудової діяльності;
• гнучка, що припускає певні форми комбінування організаційних форм;
• примусова або добровільна в залежності від соціального статусу працівника.

Середовищем діяльності сукупного працівника є ринок праці, або ринок робочої сили.

Основними суб\'єктами зазначеного ринку є наймані робітники й роботодавці.

Головними суб\'єктами інфраструктури трудового ринку є правові засади функціонування, державні й недержавні служби, фонди, курси, об\'єднання працівників і підприємців.

Специфікою ринку труда є існування таких рис:

• він є ринком недосконалої конкуренції, зокрема, білатеральною монополією, тобто ареною стосунків об\'єднань роботодавців і робітників (профспілок);
• він є регульованим ринком з боку держави, яка встановлює деякі правові обмеження;
• він є ринком трудових контрактів (договорів, угод).
  Функціями ринку праці є наступні моменти:
• забезпечення оптимального розвитку зайнятості та економіки в цілому;
• раціональне розміщення трудових ресурсів;
• узгодження інтересів усіх соціальних груп.

В умовах ринкової економіки наймана праця є товаром з відповідним формуванням ціни (зарплати) на підставі взаємодій факторів пропозиції та попиту.

Пропозиція праці характеризується чисельністю людей, які потребують працевлаштування за умови певної оплати.

Визначають три основні джерела трудової пропозиції:

• демографічне з урахуванням молоді, що працевлаштується вперше;
• соціальне з урахуванням колишніх незайнятих у працездатному віці;
• економічне з урахуванням тих, хто вивільняється з інших галузей або

країн.

Фактори пропозиції праці поділяються на цінові, тобто залежні від рівня зарплати, та нецінові (традиції, допомога по безробіттю, податки, тіньова зайнятість та ін.).

Попит на труд - це платоспроможна потреба роботодавців щодо отримання трудових послуг з боку найманих працівників. Як і у випадку з пропозицією, визначають цінові й нецінові фактори трудового попиту.

Збіг величин попиту і пропозиції дає ринкову рівновагу на ринку праці. Перевищення попиту обумовлює дефіцит робочої сили, домінування пропозиції - існування безробіття.

Саме безробіття, яке провокує зниження виробництва і одночасно породжується ним, а також цінові зміни є головними проявами макроекономічної нестабільності, яка описує втрату економічною системою мобільності й гнучкості.

З погляду статистики, безробітними вважаються люди з наступними

соціальними ознаками:

• працездатні у працездатному віці;
• зареєстровані у державній службі зайнятості;
• отримують грошову допомогу;
• активно шукають роботу і здатні стати до неї.

Різні економічні напрямки по-різному обґрунтовують причини виникнення безробіття:

• Т.Р.
  Мальтус підкреслював існування закону народонаселення з проблемою у вигляді демографічного вибуху;
• К. Маркс пов\'язував закон народонаселення зі зростанням органічної будови капіталу, тобто технічної будови, яка викликана науково-технічними змінами;
• класичний погляд визначає надмірно високу зарплату;
• кейнсіанський погляд підкреслює пріоритет недостатнього сукупного попиту, який робить недостатньою сукупну пропозицію;
• іституціональний погляд віддає перевагу недостатності інститу- ціональних складових, наприклад, нестачі інформації, недолікам роботи відповідних державних установ.

Безробіття характеризується двома основними показниками:

• рівнем безробіття

Рб = Кб : Крс х 100%,              (13)

де Кб - кількість безробітних,

Крс - кількість зареєстрованої робочої сили;

• тривалістю безробіття.

Визначають такі основні види безробіття:

1. добровільне при небажанні робітника працювати за певним рівнем зарплати або з інших причин, зокрема, фрикційне безробіття у зв\'язку зі зміною професії або механічною міграцією;
2. вимушене при перепадах ринкової кон\'юнктури з наступними формами:

• сезонне;
• технологічне як наслідок модернізації виробництва;
• конверсійне в підсумку перепрофілювання воєнно-промислового комплексу (ВПК);
• структурне як єдність технологічного і конверсійного з обов\'язковою необхідністю перепідготовки й перекваліфікації;
• циклічне за умов розвитку економічної кризи;
• застійне при довгорічній незайнятості;
• інституціональне при дефіциті належної інформації;

3. природне як єдність фрикційного і структурного.

Головним економічним наслідком безробіття є втрата обсягу продукції, що описує закон Оукена: 1 % перевищення фактичного рівня безробіття над природним забезпечує 2,5 % відставання реального ВВП від потенційного.

Крім безробіття, макроекономічна нестабільність проявляється у нестійкості цін з такими основними формами:

1. інфляція, тобто зростання цін, з такими основними видами:

• повзуча, або інертна, з темпами зростання до 10% на рік;
• галопуюча з темпами до 200% на рік;
• гіперінфляція при перевищенні 200% протягом року;
• інфляція попиту;
• інфляція пропозиції;
• внутрішня і зовнішня (імпортована);
• збалансована і незбалансована;
• відкрита і прихована;
• очікувана і неочікувана;
• регульована і нерегульована;

2. дефляція зі зниженням цінового рівня;
3. дезінфляція як процес штучного зменшення темпів зростання цін;
4. рефляція як штучне провокування інфляції;
5. стагфляція як поєднання інфляції та стагнації виробництва.

Взаємозв\'язок безробіття та інфляції графічно проілюстрував англійський економіст кейнсіанського напряму А Філліпс.

Соціальний захист - це:

• державна підтримка верств населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, з метою забезпечення відповідного життєвого рівня, тобто заходи, що включають надання правової, фінансової, матеріальної допомоги окремим громадянам, а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення;
• комплекс законодавчого закріплених гарантій, що протидіють дестабілізуючим життєвим факторам.

Основні елементи системи:

1. Встановлення допустимих параметрів життя.
2. Захист населення від зростання цін і товарного              дефіциту              для

гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму громадянам.

3. Вирішення проблеми безробіття і забезпечення              ефективної

зайнятості, перепідготовки кадрів.

4. Пенсійне забезпечення.
5. Утримання дитячих будинків, інтернатів,              будинків              для              людей

похилого віку.

6. Соціальні трансферти.
7. Соціальне обслуговування.
8. Надання необхідної медичної допомоги.
9. Соціальне страхування.