Саморегулювання та державне регулювання економіки
Головне завдання економічної політики держави, це досягнення
параметрів, які визначені нормативною політекономією.
Особливості участі держави в економіці:
- Держава - це носій політики, тобто влади і народногосподарського регулювання суспільного життя.
- Держава розробляє правові основи функціонування економіки.
- Держава - безпосередній учасник економічних відносин, силами державних підприємств, окремих чиновників і державних установ.
- Держава є монополістом у грошовій емісії, захисті конкуренції й представництві в міжнародних економічних організаціях.
Основні теорії державного регулювання економіки:
- Меркантилізм. У XVI - XVIII ст. робився акцент на зовнішньоекономічному регулюванні шляхом протекціонізму і отримання позитивного платіжного балансу.
- Фізіократизм ( XVIII ст. Франція). У роботах Ф.Кене, А.Тюрго - підкреслювалось невтручання держави в більшість економічних зв\'язків, але активне регулювання у сільському господарстві.
- Історична і нова історична школа в Німеччині (XIX - початок ХХст.). Підкреслювала унікальність історичного і національного розвитку на підставі культурної особливості кожної нації.
- Класична теорія (А.Сміт та ін.) робила акцент на ринкове саморегулювання і два моменти державної участі:
- Закони та інші правові акти.
- Забезпечення соціально-політичної стабільності.
- Кейнсіанська теорія (з середини XX ст.) спирається на ринкове саморегулювання, але при активній участі держави в регулюванні сукупного попиту, насамперед через фіскальну і грошову політику,
- Неоліберальна (Німеччина). У роботах В.Ойкена, В.Репке, Л.Ерхарда підкреслюється саморегулювання в ринковій системі, але при активному втручанні держави в захист конкурентного середовища і подолання кризових явищ.
- Неоконсервативні теорії (монетаризм, теорія раціональних
очікувань) підкреслює зменшення прямих регуляторних функцій, зменшення частки державної власності при виділенні головної сфери грошово-кредитного обігу і антимонопольної діяльності.
- Теорія етатизму, які обґрунтовували виключну роль держави, яка концентрує практично усі економічні відносини.
Два типи економічної теорії:
- Власне теоретична концепція, як вчення про економічну роль держави.
- Практична теорія, як конкретні рекомендації, щодо здійснення економічних заходів у партійних програмах, програмах органів влади та інше.
Безпосередні або оперативні завдання державних органів в економічній
сфері:
- Забезпечення народногосподарської стабілізації.
- Сприяння економічному зростанню.
- Структурні перетворення між галузями і територіями.
- Розподіл і перерозподіл доходів і національного багатства.
Державні органи за конституцією, як звичайно, захищають наступні
національні інтереси:
- економічну стабільність і недопущення кризових явищ;
- сприяння науково-технічній модернізації;
- сприяння участі у міжнародному поділі праці.
- Стимулювання розвитку національного ринку, зокрема захисними бар\'єрами (тарифними й нетарифними).
- Забезпечення економічної та політичної незалежності, а також зростання добробуту населення.
Основні моделі державного регулювання:
- Американська, або ліберальна - при перевазі ринкового саморегулювання і при втручанні держави у галузі, де конкуренція не ефективна.
- Німецька, або неоліберальна - з державним усуненням перешкод вільній конкуренції, а також при концентрованому подоланні кризових явищ.
- Шведська - з домінуванням державного регулювання, насамперед, соціально-трудових відносин.
- Японська, або східноазійська модель спирається на активну структурну політику і протекціонізм у зовнішній торгівлі. Держава виконує такі виключні функції:
- створення законодавчо-правових засад функціонування економіки;
- забезпечення соціально-політичної стабільності і державного суверенітету;
- подолання зовнішніх ефектів, тобто екологічних і техногенних катастроф, які потребують суттєвих коштів і адміністративних заходів;
- здійснення соціальних програм і так званих суспільних заходів (підтримка незахищених, фінансування армії, державної безпеки, дипломатії та інше;
- представництво в міжнародних організаціях.
На практиці не існує суто ринкове саморегулювання і абсолютне державне втручання.
Головна проблема - оптимальний перерозподіл сфер впливу між державними і недержавними суб\'єктами.Державний вплив підрозділяється на 2 рівні:
- Діяльність загальнодержавних органів.
- Діяльність органів місцевого самоврядування.
Розподіл функцій між центральними і місцевими суб\'єктами спирається на державно-адміністративний поділ країни (у федераціях США, Німеччина, Росія - органи влади управління штатів, земель, областей мають широкі повноваження; в унітарних державах (Україна) - діють на містах органи місцевого самоврядування і представники центральної влади). Основні методи державного регулювання економіки:
- Прямі або адміністративні, пов\'язані з дозволом або забороною діяльності, обмеженні при здійсненні економічних функцій (ліцензія, державна
реєстрація, обов\'язковий продаж 50% валютного виторгу та інше).
- Непрямі методи через податково-бюджетну, грошово-кредитну політику та інше (валютна інтервенція силами НБУ для зміни валютних курсів).
Основні функції держави:
І. Прогнозування, тобто довгостроковий розрахунок діяльності.
- Програмування, тобто створення докладних стратегічних заходів щодо виконання конкретних завдань.
- Планування як сума тактичних дій, щодо виконання програм і прогнозів.
Директивний план, тобто закон, який не піддягає змінам.
Індикативний план, тобто рекомендації з виконання конкретних завдань (індикативні ціни на експортну продукцію - це вилка з мінімальними та максимальними величинами, валютний коридор з мінімальними й максимальними цифрами коливань).
- Податково-бюджетна політика.
- Грошово-кредитна політика.
- Цінова політика.
- Соціальна політика, зокрема по соціальному захисту населення.
- Антимонопольна і політика захисту конкуренції
- Зовнішньоекономічна політика.
- Інвестиційна та інноваційна політика.
Фактор часу впливає на ставлення державних органів.
Короткострокове втручання має адміністративний характер з визначенням окремих моментів.
Довгострокове втручання впливає на непрямі заходи за участю деяких недержавних суб\'єктів.