Саморегулювання та державне регулювання економіки

Головне завдання економічної політики держави, це досягнення

параметрів, які визначені нормативною політекономією.

Особливості участі держави в економіці:

1. Держава - це носій політики, тобто влади і народногосподарського регулювання суспільного життя.
2. Держава розробляє правові основи функціонування економіки.
3. Держава - безпосередній учасник економічних відносин, силами державних підприємств, окремих чиновників і державних установ.
4. Держава є монополістом у грошовій емісії, захисті конкуренції й представництві в міжнародних економічних організаціях.

Основні теорії державного регулювання економіки:

1. Меркантилізм.
   У XVI - XVIII ст. робився акцент на зовнішньоекономічному регулюванні шляхом протекціонізму і отримання позитивного платіжного балансу.
2. Фізіократизм ( XVIII ст. Франція). У роботах Ф.Кене, А.Тюрго - підкреслювалось невтручання держави в більшість економічних зв\'язків, але активне регулювання у сільському господарстві.
3. Історична і нова історична школа в Німеччині (XIX - початок ХХст.). Підкреслювала унікальність історичного і національного розвитку на підставі культурної особливості кожної нації.
4. Класична теорія (А.Сміт та ін.) робила акцент на ринкове саморегулювання і два моменти державної участі:

1. Закони та інші правові акти.
2. Забезпечення соціально-політичної стабільності.

5. Кейнсіанська теорія (з середини XX ст.) спирається на ринкове саморегулювання, але при активній участі держави в регулюванні сукупного попиту, насамперед через фіскальну і грошову політику,
6. Неоліберальна (Німеччина). У роботах В.Ойкена, В.Репке, Л.Ерхарда підкреслюється саморегулювання в ринковій системі, але при активному втручанні держави в захист конкурентного середовища і подолання кризових явищ.
7. Неоконсервативні теорії              (монетаризм,              теорія раціональних

очікувань) підкреслює зменшення прямих регуляторних функцій, зменшення частки державної власності при виділенні головної сфери грошово-кредитного обігу і антимонопольної діяльності.

8. Теорія етатизму, які обґрунтовували виключну роль держави, яка концентрує практично усі економічні відносини.

Два типи економічної теорії:

1. Власне теоретична концепція, як вчення про економічну роль держави.
2. Практична теорія, як конкретні рекомендації, щодо здійснення економічних заходів у партійних програмах, програмах органів влади та інше.

Безпосередні або оперативні завдання державних органів в економічній

сфері:

1. Забезпечення народногосподарської стабілізації.
2. Сприяння економічному зростанню.
3. Структурні перетворення між галузями і територіями.
4. Розподіл і перерозподіл доходів і національного багатства.

Державні органи за конституцією, як звичайно, захищають наступні

національні інтереси:

• економічну стабільність і недопущення кризових явищ;
• сприяння науково-технічній модернізації;
• сприяння участі у міжнародному поділі праці.

4. Стимулювання розвитку національного ринку, зокрема захисними бар\'єрами (тарифними й нетарифними).
5. Забезпечення економічної та політичної незалежності, а також зростання добробуту населення.

Основні моделі державного регулювання:

1. Американська, або ліберальна - при перевазі ринкового саморегулювання і при втручанні держави у галузі, де конкуренція не ефективна.
2. Німецька, або неоліберальна - з державним усуненням перешкод вільній конкуренції, а також при концентрованому подоланні кризових явищ.
3. Шведська - з домінуванням державного регулювання, насамперед, соціально-трудових відносин.
4. Японська, або східноазійська модель спирається на активну структурну політику і протекціонізм у зовнішній торгівлі. Держава виконує такі виключні функції:

• створення законодавчо-правових засад функціонування економіки;
• забезпечення соціально-політичної стабільності і державного суверенітету;
• подолання зовнішніх ефектів, тобто екологічних і техногенних катастроф, які потребують суттєвих коштів і адміністративних заходів;
• здійснення соціальних програм і так званих суспільних заходів (підтримка незахищених, фінансування армії, державної безпеки, дипломатії та інше;
• представництво в міжнародних організаціях.

На практиці не існує суто ринкове саморегулювання і абсолютне державне втручання.

Державний вплив підрозділяється на 2 рівні:

1. Діяльність загальнодержавних органів.
2. Діяльність органів місцевого самоврядування.

Розподіл функцій між центральними і місцевими суб\'єктами спирається на державно-адміністративний поділ країни (у федераціях США, Німеччина, Росія - органи влади управління штатів, земель, областей мають широкі повноваження; в унітарних державах (Україна) - діють на містах органи місцевого самоврядування і представники центральної влади). Основні методи державного регулювання економіки:

1. Прямі або адміністративні, пов\'язані з дозволом або забороною діяльності, обмеженні при здійсненні економічних функцій (ліцензія, державна

реєстрація, обов\'язковий продаж 50% валютного виторгу та інше).

2. Непрямі методи через податково-бюджетну, грошово-кредитну політику та інше (валютна інтервенція силами НБУ для зміни валютних курсів).

Основні функції держави:

І.              Прогнозування, тобто довгостроковий розрахунок діяльності.

1. Програмування, тобто створення докладних стратегічних заходів щодо виконання конкретних завдань.
2. Планування як сума тактичних дій, щодо виконання програм і прогнозів.

Директивний план, тобто закон, який не піддягає змінам.

Індикативний план, тобто рекомендації з виконання конкретних завдань (індикативні ціни на експортну продукцію - це вилка з мінімальними та максимальними величинами, валютний коридор з мінімальними й максимальними цифрами коливань).

2. Податково-бюджетна політика.
3. Грошово-кредитна політика.
4. Цінова політика.
5. Соціальна політика, зокрема по соціальному захисту населення.
6. Антимонопольна і політика захисту конкуренції
7. Зовнішньоекономічна політика.
8. Інвестиційна та інноваційна політика.

Фактор часу впливає на ставлення державних органів.

Короткострокове втручання має адміністративний характер з визначенням окремих моментів.

Довгострокове втручання впливає на непрямі заходи за участю деяких недержавних суб\'єктів.