ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження питань теми дисертаційної роботи можна зробити наступні висновки:

1. Професійна культура юриста являє собою новий різновид субкультури, що складається з елементів різних видів культур, формування та існування якої зумовлено особливостями професії юриста та його юридичної діяльності.

2.

3. Професійну культуру можна розглядати, з одного боку, як певний різновид юридичної науки, а з другого боку, як професійну властивість юриста. Професійну культуру юриста, як комплексна практико-прикладна юридична наука включає в себе: 1) систему знань про певні елементи різних видів культур, що необхідні особі юриста у здійсненні ним професійної юридичної діяльності; 2) правничу деонтологію як систему знань про формування почуття службового обов’язку; 3) правничу етику як вчення про професійну поведінку юриста з точки зору морально-естетичних вимог. Професійна культура юриста як його властивість характеризується: 1) його знаннями правових та інших спеціальних і технічних правил і норм (моральних, естетичних, педагогічних, психологічних тощо); 2) його повагою до позитивного та природного права, моральних принципів і норм тощо, почуттям службового юридичного обов’язку; 3) його вміннями і навичками реалізовувати вказані норми та правила; 4) його готовністю (установкою виконувати свій службовий обов’язок, діяти правомірно у будь-якій ситуації; 5) правомірною поведінкою юриста при здійсненні ним професійної діяльності.

4. Методологічними основами формування професійної культури юриста, як його властивості, виступають філософія права, культурологія права, правнича деонтологія та правнича етика.

5.

6. Функціями професійної культури юриста є: формування почуття моральної та юридичної відповідальності; дотримання сформованого позитивного стереотипу поведінки; вироблення моральної обґрунтованості службових взаємовідносин; готовність виконувати службовий юридичний обов’язок; вироблення культури професійної дій; недопущення професійної деформації; застереження від проявів бюрократизму.

7. Елементи різних видів культур, що входять до складу професійної культури юриста (як субкультури) розташовуються в певному порядку, мають певну ієрархію в залежності від його юридичної спеціалізації та професійної діяльності, а також від конкретних завдань, що розв’язує юрист в певній конкретній життєвій ситуації.

8. Головним компонентом, ядром професійної культури юриста є його правова культура, яка є певним ступінем духовно-філософського осмислення змісту позитивного права, коеволюції всіх його джерел, раціональної власної професійної діяльності та досягнення фахової гармонії в практичній роботі у правовій сфері. До її елементів належать: знання джерел позитивного права, правова коеволюція, почуттєве і раціональне в юридичній діяльності, гармонійність його юридичної роботи.

9. Принципами правової культури юриста, які становлять концептуальні засади його професіоналізму, є правовий історизм, загальнолюдські правові цінності, верховенство правової культури суспільства, соціально-правова реабілітація, правовий менеджмент. До її функцій належать: підвищення якості пізнання юристом сутності права, вдосконалення пошуку істини у позитивному праві, формування соціально-активної професійної поведінки юриста, сприяння об’єктивному розв’язанню юридичних конфліктів; запобігання діям правового свавілля, збереження і примноження культурної цінності права, недопущення правових аномалій в юридичній практиці; виховання законослухняності у громадян.

10.

11. Правнича деонтологія – це філософсько-правова наука про пізнання юристом сутності внутрішнього імперативу службового обов’язку, який створює передумови для формування особистісних норм його професійної поведінки і мотивів їх вибору. Її компонентами є: 1)духовно-національне почуття, яке визначається такими видами культур, як духовна, національна, політична; 2) морально-правове почуття, яке формується такими видами культур, як моральна, правова; 3) психолого-естетичне почуття, яке зумовлю­ється такими видами культур, як психологічна, інтелектуальна, педагогічна, естетична, емоційна; 4) службово-функціональне почуття, що формується під впливом таких видів культур, як інформаційна, економічна, акторська, функціо­нально-етикетна, фізична. Вплив правничої деонтології на формування професійної культури юриста розкривається через характеристику трьох основних видів її функцій: 1) функції, які стосуються особи правника; 2) функ­ції, що відображають процес формування національного права; 3) функції, які стосую­ться регулювання суспільних відносин (вироблення деонтологічних норм).

12. Правнича етика — це, по-перше, акмеологічна оцінка впливу правосвідомості юриста на дотримання системи морально-етичних принципів, вияв його свобідної волі, збереження професійної гармонії в юридичній діяльності; по-друге, вчення про систему морально-етичних принципів професійної поведінки юриста.

13.

14. Духовна культура юриста – це ступінь засвоєння ним норм природного права, оволодіння сукупності духовних надбань людства у галузі науки, освіти, мистецтва та практична реалізація цих цінностей у його професійній діяльності. Вона ґрунтується на принципах моральності, інтелектуальності, людяності, глибинності, безмежності, пріоритетності духовного над матеріальним. Її функціями є: розвиток власної духовної сутності, збагачення гуманістичним світоглядом, регулювання внутрішнім життям, запобігання духовним стресам, осмислення духовного змісту юридичних законів, виконанням юристом духовної місії.

15. Моральна культура юриста ґрунтується на абсолютних та “відносних” нормах моралі. Абсолютними є норми, які склалися в процесі розвитку людської цивілізації і є надбанням всього людства. “Відносні” норми формуються кожною конкретною людиною окремо на основі розуміння нею добра і зла, справедливості і несправедливості, честі, гідності тощо. Моральна культура юриста – це результат становлення власної гармонії між вищою (абсолютною) моральністю та фактичним використанням ним моральних норм у правовій діяльності. Вона ґрунтується на таких принципах, як моральні чесноти, ненасильство, безкорисливість, анонімність, безадресність, дія за власним сумлінням та переконаннями. Вплив на професійну діяльність юриста його моральна культура здійснює за допомогою її функцій: вироблення поваги до моральних цінностей і норм, формування почуття моральної відповідальності; усвідомлення власних моральних помилок і шляхів їх виправлення; розуміння величі людини та вартості її життя; віддача сил, здібностей, таланту, енергії для забезпечення правопорядку.

16. Під естетичною культурою юриста розуміється почуттєвий вплив “діалогу мистецтва” і законів краси на формування професійної свідомості юриста та його поведінку з метою пізнання та вирішення ним правових ситуацій.

17. Національна культура юриста – це знання ним культурно-правової спадщини української нації, прав нації, усвідомлення політико-правової мети української нації, засвоєння мовленнєвої культури та їх впровадження у професійну діяльність. Основними принципами національної культури юриста є: принцип забезпечення прав та інтересів нації; принцип державності. Її функції полягають у сприянні правовому захисту інтересів нації; подоланні антинаціональної психології у громадян; впровадженні національних ідей у правове регулювання суспільних відносин; запобіганні державному скептицизмові. Через вказані функції національна культура юриста впливає на його професійну діяльність.

18. Психологічна культура юриста – це органічна єдність його психологічної освіченості, волі, відповідних психологічних якостей, які чинять вплив на розв’язання правових ситуацій. Її основними принципами є родова комплексність і професійна необхідність, а провідними функціями є своєчасне вироблення психологічної адаптації, формування професійно-правового мислення юриста.

19. Педагогічна культура юриста як елемент його професійної культури пов’язана з правовим вихованням громадян, яке здійснює юрист у процесі професійної діяльності. Вона є творчим освоєнням юристом методів проведення правового виховання громадян на засадах педагогічної теорії, педагогічної технології та професійного такту. Педагогічна культура ґрунтується на принципах еврестичності, внутрішньої зібраності під час вибору лінії поведінки, мовленнєвого етикету, відповідального ставлення до правового виховання громадян, почутті міри, почутті гумору.

20. Політична культура юриста – це знання та оцінка ним політичної історії та сучасної ситуації в Україні та використання їх в професійній діяльності в межах позитивного права. Основними принципами політичної культури юриста є державотворча ідеологія, політичний імунітет. Вона має такі функції, як політична оцінка результатів юридичної діяльності, вироблення політичної орієнтації у виконанні службового обов’язку, запобігання деформа­ції політичної свідомості юриста, формування української політичної еліти.

21. Основними компонентами професійної культури юриста є його професійна правосвідомість та ті види культур (психологічна, інтелектуальна, акторська, емоційна, культура використання вогнепальної зброї, фізична культура працівників міліції), які безпосередньо впливають на виконання юристом його службових обов’язків.

22. При розв’язанні нестандартних правових проблем, у момент прийняття складного і відповідального рішення поведінка юриста визначається його деонтологічною правосвідомістю, яка є усталеним незмінних елементом його загальної професійної правосвідомості. Деонтологічна правосвідомість – це знання юристом своїх службових обов’язків, почуття службового обов’язку, моральної та юридичної відповідальності, повага до права і закону, його готовність діяти правомірно у будь-яких життєвих ситуаціях. Вона “дозволяє” юристу у будь-яких правових ситуаціях приймати справедливі і правомірні рішення. Усталена, стереотипна позиція юриста ґрунтується на принципах законності, самодисципліни, об’єктивності, справедливості, гуманності, прав­ди­во­сті, активної життєвої позиції. Функціями деонтологічної правосвідомості є: формування індивідуального праворозуміння, професійно-юридичної думки; формування почуття правової справедливості; забезпечення прийняття правомірних рішень; реалізація внутрішнього імперативу службового обов’язку у практичній діяльності юриста; застереження від правового нігілізму; виявлення особистих професійно-моральних якостей правника.

23. Інфоормаційна культура юриста — це оволодіння ним належним обсягом інформації для виконання свого службового обов’язку, вміння одержу­вати й ефективно реалізовувати її у юридичній діяльністі. Вона ґрунту­ється на принципах достовірності, точності, повноти, необхідності та корис­ності. Її функції: управлінська, комунікативна, орієнтаційна, режимна, гуманістична.

24. Під економічною культурою юриста розуміється його знання основ економічної теорії та навики використання цих знань у юридичній практиці. Вона ґрунтується на принципах цивілізованості, мобілізованості, компенса­ційності, контрольованості. Її вплив на професійну діяльність юриста полягає у сприянні дотримання податкової дисципліни та перетворення тіньової економіки у легальну; запобіганні негативних етнонаціональних наслідків міграцій­них процесів; встановленні причинно-наслідкових зв’язків між економічними та правовими ситуаціями; формуванні нового економічного мислення.

25. Службовий обов’язок юриста – це передбачена нормативно-правовими актами необхідність виконувати певні дії, зумовлені його службовим становищем у державних, громадських або приватних організаціях.

26. Акторська культура юриста – це вміння в процесі розв’язання юридичної справи зіграти таку позитивну роль, яка б дала можливість залучати причетних до справи осіб, з метою встановлення фактичних обставин справи та прийняття справедливого юридичного рішення. Вона грунтується на принципах життєвої правди, творчої свободи, правової імпровізації та має такі функції, як виявлення юридичного підтексту; створення необхідних емоційно-юридичних ситуацій, формування навичок адекватної поведінки у правових ситуаціях; запобігання юридичної монотонності; забезпечення динамічності службових відносин з громадянами.

27. Свобідна воля необхідна юристові не тільки як інструмент активного прояву сили волі у вирішенні правових завдань, але і як спосіб прояву свободи вибору форм та методів виконання службових завдань. Це основний показник професіоналізму, який забезпечує герменевтичний підхід до аналізу правового явища і філософського аналізу юридичного рішення.

28. Правові почуття ґрунтуються на феноменах права. Високий рівень професійної культури диктує призначення та використання феноменології права не нехтуючи правовим почуттям, почуттям законності.

29. Професійна культура юриста формується з онтологічних принципів права, які направлені на торжество істини, добра і справедливості в суспільстві. В юридичній діяльності переважає професійно-творчий підхід у вирішенні проблемних завдань, що часто породжує грунт для “модифікування” онтологічних принципів. Для цього існує вища етика (етика розуму), яка запобігає непрофесійним діям подібного виду. Вища етика відображає внутрішні цінності юриста, оскільки добро існує в природі, його потрібно пізнати і обов’язково розвивати, втілюючи на практиці через принципи професійної діяльності.