2. Ринок робочої сили, як форма регулювання відтворення трудових ресурсів.

Ринок праці (робочої сили) – це специфічний ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу виступає один з основних факторів виробництва –праця (робоча сила). Попит на працю пред’являють підприємства, фірми, а пропозицію формує населення.

Об\'єктом купівлі-продажу робоча сила стає за умов існування, з одного боку, вільного вибору професії або виду діяльності, що пе­редбачає вільне переміщення людини в межах країни і за її межами, придбання будинку, квартири або оренди її на певний час, а з іншого боку, — вільного вибору між зайнятістю і незайнятістю в суспільно­му виробництві. Інакше кажучи, не тільки людина, яка здатна до праці, може це робити чи не робити, а й той, хто наймає робочу силу, також має право на вибір. А це означає, що невіддільним атрибутом ринку праці є безробіття — надзвичайно складна економічна і соці­альна проблема для будь-якої країни.

На ринку праці діє закон по­питу і пропонування робочої сили, який впливає на заробітну плату. Заробітна плата представляє собою ціну робочої сили й утворюється як результат взаємодії попиту і пропозиції на ринку праці. Величина заробітної плати відображає потребу в даному виді праці й забезпечує перелив робочої сили між галузями економіки, між регіонами, а також стимулює освоєння нових професій, перекваліфікацію.

На ринку праці відбувається досить жорсткий відбір най­більш здібних, підприємливих. Слабих і нездібних ринок праці не сприймає. Разом з тим він стимулює висококваліфіковану працю, високу дисципліну, сприяє створенню жорсткого взає­мозв\'язку між внеском кожного (граничною продуктивністю праці) і оплатою праці.

Міжнародний досвід свідчить, що ринок праці не може існу­вати поза конкурентною, основаною на приватній власності еко­номікою і демократичних суспільних інститутів. Національний ринок праці охоплює все суспільне відтворення — через нього кожна галузь і кожне підприємство одержують необхідну їм кіль­кість кадрів не тільки заданого професіонально-кваліфікаційного складу, але й певних культурних і етичних властивостей, адекватних вимогам цивілізованої і демократичної економіки.

На ринку реалізується можливість:

· вільного вибору професії, галузі, місця діяльності, що стимулюється пріоритетними пропозиціями (рівень оплати праці, можливості реалізації творчих задумів і т. д.);

· наймання і звільнення за дотримання норм трудового законодавства, що захищає інтереси людей з точки зору гарантій праці, його оплати;

· незалежної і разом з тим економічно заохочуваної міграції трудових ресурсів між регіонами, галузями і професійно-кваліфікаційними групами, котра звичайно сприяє покращенню умов життя і трудової діяльності;

· вільного руху заробітної плати та інших доходів при збереженні пріоритету освіти, дотримання установленого законом гарантованого мінімуму заробітної плати, що забезпечує прожитковий мінімум, і регулювання верхньої межі доходів через податкову систему, засновану на прогресивній шкалі.