<<
>>

§ 4. Комерційні банки та їх роль у функціонуванні грошово-кредитного ринку

Балансовий звіт комерційного банку характеризує його фінансове становище на певний момент часу. Звіт включає активи (те, чим банк володіє) і пасиви (те, що банк заборгував). Різниця між активами і пасивами називається власним капіталом.

Здатність комерційних банків надавати кредити залежить від величини депозитних грошей та пропорцій їх розподілу. Їх величина формується за рахунок власного капіталу та залучених грошей і розподіляється на банківські резерви і кредитні гроші. Для чого створюються резерви? Припустимо, банк отримав певну суму грошей у вигляді внесків. Щоб у будь-який момент була можливість видати гроші їх вкладнику, не має необхідності тримати в банку всю одержану суму. Хоча депозити є платежем на вимогу, вони ніколи всі не вилучаються одночасно. Резерви, що дорівнюють всім депозитам у цілому, необхідні лише тоді, коли всі вкладники раптово водночас вимагають свої гроші, що практично майже неможливо.

Таблиця 24.1

Балансовий звіт комерційних банків

Активи млн грн Пасиви млн грн
Резерви

Кредити

Інвестиції та цінні папери Інші активи

Поточні рахунки

Заощадження та строкові депозити Інші пасиви Власний капітал

Усього активів Усього пасивів

На практиці відбувається інше: якщо деякі клієнти забирають гроші, то інші вкладають їх. Ці два види операцій зрівноважують один одного. Кошти, які тримаються як резервні, не приносять відсотка. Тому для того, щоб видати гроші вкладнику на його вимогу, банку достатньо тримати у вигляді резерву тільки частку внесків, які зберігаються у вигляді касової готівки або як депозити у Національному банку. Це і є банківські резерви. Вони складаються із двох компонентів:

  1. обов’язкових резервів, які регламентує Нацбанк;
  2. додаткових резервів, які створюють банки самостійно:

БР = ДГх Р ,

н

де БР — банківські резерви,

ДГ — депозитні гроші,

Рн — норма банківських резервів.

Головним компонентом банківських резервів є обов’язкові резерви, які зберігаються у Національному банку. Загальновизнаними пасивами для визначення резервних вимог є строкові депозити та депозити до запитання. Заходами регулювання норми обов’язкового резерву Національний банк може цілеспрямовано контролювати пропозицію грошей. Гроші, які залучають комерційні банки на свої депозити, перевищують банківські резерви. Перевищення депозитних грошей над банківськими резервами дозволяє банкам створювати кредитні гроші (КГ):

КГ = ДГ — БР.

Активи

Пасиви

Резерви 1000 Безстрокові вклади 1000
Усього 1000 Усього 1000

Надання кредитів — це головна, але не єдина форма активних операцій. В дійсності банки намагаються використовувати гроші, що їм довірені (крім обов’язкового резерву), і для купівлі облігацій та інших доходних активів. Таке використання банківських депозитів вигідне, оскільки вкладникам можна виплачувати на вимогу певну частку залучених грошей і водночас за рахунок іншої їх частки отримувати додатковий доход.

Інвестуючи внески у доходні активи, банки максимізують свої прибутки. З цих прибутків у подальшому вони можуть збільшувати обсяг своїх послуг або зменшувати плату за них.

Процес перетворення резервів у банківські гроші спирається на дві умови: Центральний банк визначає норму обов’язкових резервів, а значить впливає на банківські резерви;

Використовуючи кредитні гроші, банківська система перетворює їх у нові депозити і таким чином збільшує банківські гроші. Цей процес називається «багаторазове розширення (експансія) банківських депозитів».

Для простоти аналізу створення банками грошей припустімо, що, поперше, вимоги банків складаються лише з пасивів, тобто власний капітал банків дорівнює нулю.

По-друге, пасиви містять лише вклади населення. По-третє, банки надають позики домогосподарствам. По-четверте, норма резервування становить 20%. По-п’яте, банківська система країни складається принаймні з кількох банків. Крім того, у нашому аналізі застосуємо таке знаряддя, яке називають Т-рахунком. Т-рахунок — це спрощений баланс у вигляді Т, що містить лише зміни, які відбуваються у статтях балансу починаючи з його певної вихідної позиції. Інакше кажучи, на початку аналізу Т-рахунок не містить ні активів, ані пасивів.

Тепер припустімо, що в умовний Перший банк якась особа зробила вклад у розмірі 1000 грн. Нехай ці гроші розміщено у банку як безстрокові вклади. Вкладення грошей у банк створює статтю пасивів — чекові вклади. Ці гроші є зобов’язаннями банку перед вкладником. Водночас внесені у банк гроші мають економічну цінність, їх, наприклад, можна надавати у позику, тобто вони стають активами банку. Вклади, котрі внесено у банк, але на які не надано позики, називаються резервами. Отож запишемо баланс Першого банку у вихідній позиції:

Якби наш комерційний банк не надавав позик, а зберігав вклад виключно як резерви, то пропозиція грошей в економіці не змінювалася би. Але банки функціонують з метою вилучення прибутку, тому вони надають депозити у позику своїм клієнтам — домогосподарствам і фірмам. Згідно з припущенням, норма резервування у нашому прикладі становить 20%. Отже, Перший банк з 1000 грн депозитів має тримати 200 грн у вигляді обов’язкових резервів у центральному банку, а решту фактичних резервів може надати у позику. Сума, на яку фактичні резерви банку перевищують обов’язкові резерви, становить надлишкові резерви банку.

Фактичні резерви — обов’язкові резерви - надлишкові резерви.

У нашому прикладі надлишкові резерви становлять 800 грн (1000 — 200), які банк може надати у позику підприємствам і домогосподарствам. Отож баланс Першого банку у кінцевій позиції матиме такий вигляд:

Активи

Пасиви

Резерви Надані кредити 200

800

Безстрокові вклади 1000
Усього 1000 Усього 1000

Зауважимо, що Перший банк збільшує пропозицію грошей на 800 грн, коли надає позики.

Перед наданням позик пропозиція грошей становила 1000 грн, що дорівнює вкладам у Першому банку. Після надання позик пропозиція грошей становить 1800 грн. Вкладник усе ще має на своєму рахунку 1000 грн, але ж тепер і позичальник має 800 грн. Отже, за системи часткового резервування банки створюють гроші.

Однак створення банківською системою грошей не завершується операціями Першого банку. Припустімо, що позичальник використав ці гроші для оплати послуг певної особи, наприклад будівельника, який, отримавши гроші, вносить їх у Другий банк. Запишемо баланс Другого банку у вихідній позиції:

Активи

Пасиви

Резерви 800 Безстрокові вклади 800
Усього 800 Усього 800

Другий банк із 800 грн вкладів триматиме у вигляді обов’язкових резервів 160 грн і може надати у позику 640 грн. Запишемо баланс Другого банку в кінцевій позиції:

Активи

Пасиви

Резерви Надані кредити 160

640

Безстрокові вклади 800
Усього 800 Усього 800

Отже, Другий банк створює 640 одиниць грошей. Якщо ці 640 грн зрештою вкладено у Третій банк, то пін триматиме 128 грн у вигляді обов’язкових резервів і 512 грн надасть у позику. Баланс Третього банку у кінцевій позиції матиме такий вигляд:

Активи

Пасиви

Резерви Надані кредити 128

512

Безстрокові вклади 640
Усього 640 Усього 640

Отже, Третій банк створить ще 512 грн банківських грошей.

Початкова сума грошей у 1000 грн унаслідок діяльності трьох банків зросла до 2952 грн (1000 + 800 + 640 + 512). Цей процес створення депозитів продовжується: кожні новий вклад і нова надана позика збільшують пропозицію грошей у національній економіці.

Якою ж буде кінцева сума грошей, якщо спочатку в банк було зроблено вклад у 1000 грн? Хоча процес створення банківських грошей може тривати дуже довго (доки жодний банк не матиме надлишку над 20% резервних вимог), але зростання пропозиції грошей унаслідок вкладу не безмежне.

Якщо сума початкового вкладу становить 1000 грн, то кількість грошей зросте на таку суму:

Сума початкового вкладу 1000 + або 1000 +
Позика, надана Першим банком 800 + 1000 х (1 — 0,2) +
Позика, надана Другим банком 640 + +

о?

o\'

X

о

о

о

Позика, надана Третім банком 512 + о

о

о

X

о

+

Пропозиція грошей = 1000 [1 + (1 — 0,2) + (1 — 0,2)2 + (1 — 0,2)3...].

У дужках маємо суму членів безмежної геометричної прогресії, яку знаходимо за формулою: 1/1 — r за умови, що r lt; 1. У нашому прикладі r = 0,2. Сума у дужках становить 5. Тому пропозиція грошей дорівнює 5000 грн (1000 х 5).

Отже, початковий вклад у розмірі 1000 грн за норми резервування, що становить 20%, генерує ще 4000 грн банківських грошей. Ланцюгова реакція збільшення банківських депозитів перетворює одну гривню початкового вкладу на п’ять гривень банківських грошей. Це результат діяльності усієї банківської системи.

Зауважимо, що система часткового резервування створює гроші, але не створює багатства. Коли комерційний банк надає у позику частину своїх резервів, то вони дають змогу позичальникам здійснювати ділові угоди і збільшувати при цьому пропозицію грошей.

Але позичальник не стає багатшим: він повинен повернути позику банкові. Створення грошей банківською системою підвищує ліквідність економіки, але не збільшує багатства суспільства.

Здатність банківської системи на базі залучення грошей на свої депозити створювати нові гроші, тобто збільшувати пропозицію грошей, вимірюється депозитним мультиплікатором (Мд). Депозитний мультиплікатор — це, з одного боку, відношення між приростом грошової пропозиції (ДПрг) і початковим приростом депозитних грошей (ДДГп):

Мд = ДПрг : ДДГп.

З іншого боку, депозитний мультиплікатор — це величина обернено пропорційна резервній нормі:

Мд = 1 : Рн.

Якщо резервна норма встановлена, то спираючись на початковий приріст депозитних грошей, можна обчислити приріст грошової пропозиції: ДПрг = ДДГп х Мд. Депозитний мультиплікатор підсумовує логіку створення нових банківських грошей. Банківська система в цілому може перетворити початкове збільшення своїх депозитів на суму, що значно перевищує їх початкове залучену величину.

Наведена модель грошової пропозиції відповідає спрощеним умовам її формування, тому що в ній грошова пропозиція зводиться лише до депозитних грошей, а вилучення з грошового обігу зводяться лише до банківських резервів. У дійсності до складу грошової пропозиції входять як депозитні, так і готівкові гроші, тобто:

Прг = ГГ + ДГ,

де ГГ — готівкові гроші.

Крім того, грошовий обіг має ще один канал вилучень — це готівкові гроші. За умов зміни величини готівки величина депозитних грошей в складі грошей, залучених банками, змінюється в протилежному напрямку. Це впливає на здатність банків створювати гроші.

Коефіцієнт готівки (Кг) — це відношення готівкових грошей до депозитних грошей: Кг = ГГ : ДГ, грошова (монетарна) база — це сума готівкових грошей та банківських резервів: ГБ = ГГ + БР, тоді депозитні гроші дорівнюють:

ДГ = ГБ : (Кг + Рн).

Остаточна формула грошової пропозиції приймає вигляд:

Прг - ГБ х (1 + Кг): (Рн + Кг),

де (1 + Кг) : (Рн + Кг) — грошовий мультиплікатор, який враховує два канали вилучень: у формі готівки та банківських резервів:

Мг - (1 + Кг): (Рн + Кг), де Мг — грошовий мультиплікатор.

Грошовий мультиплікатор показує на скільки грошових одиниць змінюється грошова пропозиція за зміни грошової бази на одну грошову одиницю. Легко помітити, що коли вилучення грошей у формі готівки відсутні, тобто Кг - 0, то грошовий мультиплікатор дорівнює депозитному:

Грошовий мультиплікатор залежить від політики Національного банку тією мірою, в якій Національний банк контролює резервну норму, а також від рішень власників грошових коштів, які впливають на коефіцієнт готівки. Національний банк може лише прогнозувати поведінку вкладників стосовно коефіцієнта готівки.

На підставі вищерозглянутого, формула грошової пропозиції може бути записана:

Прг - ГБ х Мг.

У грошово-кредитній політиці держави грошова пропозиція є на перед визначеною Національним банком величиною. Тому пошуковою величиною стає грошова база:

ГБ - Прг : Мг.

<< | >>
Источник: Андрющенко А. М., Бурляй А. П., Костюк В. С. та ін.. Економічна теорія: Навч. посіб. — К.: Центр учбової літератури,2009. — 520 с.. 2009

Еще по теме § 4. Комерційні банки та їх роль у функціонуванні грошово-кредитного ринку:

  1. 1.2. Поняття та особливості функціонування банківської системи
  2. § 4. Комерційні банки та їх роль у функціонуванні грошово-кредитного ринку
  3. § 5. Грошово-кредитна політика центрального банку
  4. Глава 14. Фінансовий ринок та фінансові інститути
  5. Особливості грошово-кредитної політики України
  6. Нормативно-правові засади проведення грошово-кредитної політики
  7. Напрями удосконалення трансмісійного механізму грошово-кредитної політики на основі зарубіжного досвіду
  8. 4. Кредит, як форма функціонування грошових фондів.
  9. ТЕМА 3. ГРОШОВИЙ ОБОРОТ
  10. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО CЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ Модуль I. Вивчення теоретичного курсу дисципліни ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ГРОШОВИХ ВІДНОСИН
  11. Основні типи грошових систем, їх еволюція. Системи металевого та кредитного обігу.
  12. 15.4. Операції комерційних банків.
  13. 3. МЕХАНІЗМ ЗДІЙСНЕННЯ МІЖНАРОДНИХ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -