А. Загальні ваги

Від доби великих революцій, яких політичним твором була «конституційна держава», не викликала ще проблема держа­ви тільки і таких глибоких розходжень, як в першій четвер­тині XX.

Дехто з учених далі залишається на старім становищи, що наука повинна тільки пізнавати те, що є, а не піклуватися тим, що і як повинно бути. Але не зважаючи на те, в осередку питань, що ними цікавиться теорія держави, в дійсности сто­їть знову питаннє про те, якою повинна бути держава. Повторяється явище, яке ми бачили в добу старої Греції та відтак в добу розцвіту вчення про «природне» «право розуму». Теорія старається дати взірець ідеальної держави, вказати практичній політиці її шляхи. Соціялістичною літературою про державу раніше офіціяльна наука взагалі не цікавилася, бо не уважала для себе можливим займати таке або инше становище до практично політичної течії.

Все те разом вказує, що рух, про який мова, не тільки живий, але і глибокий. Ми стоїмо в середині дуже живої тео­ретичної дискусії, що зачіпає основні питання орґанізації держави, і серед практичної політичної боротьби, що не менш радикально зачіпає деякі з основ, що на них побудована «кон­ституційна держава». Розуміється — як і не могло би бути інакше — конкретних течій є дуже богато. Ріжниці поміж ними — дуже ріжного порядку. Буває, що течії, яких теоре­тичні основи одна від другої дуже відмінні, є дуже близькі поміж собою своїми практичними програмами, практичними засобами. Навпаки, буває й так, що з дуже подібних теоретич­них передпосилок виходять протилежні практично-політичні напрями. Досить вказати на практичне зближеннє фран­цузького синдикалізму з російським комунізмом, — двох політичних рухів, яких загально теоретичні основи дуже одна від одної відмінні. Навпаки, той-же комунізм, що нахо­диться в гострій боротьбі з «фашизмом», виказує схожість з ним в ріжних точках свого розуміння методів політичної орґа­нізації.

Метою цего викладу не є дати картину діючих тепер всіх суспільно-політичних течій. Нашим завданнєм вказати на сторони державної орґанізації, що викликають тепер як тео­ретичні спори так практично-політичну боротьбу. А власне нам треба звернути увагу на ті проблєми орґанізації держа­ви, що мають особливе прінціпове та практичне значіннє. Поминувши дрібніші питання більш технічно-орґанізаційно- го порядку, та домагання змін та перебудови ріжних «подро­биць» в будові держави, треба нам зупинитися на трьох голо­вних проблємах, що представляють собою три осередні точки руху, про який мова. Вони відповідають трьом фактичним основам конфлікту істнуючої державної форми з істнуючими фактично суспільними відносинами. На тлі істновання сус­пільних кляс та клясової боротьби, на тлі істновання та роз- вою модерних націй та на тлі росту, ускладнення та затіснен- ня міждержавних взаємин виростають для конституційної держави три основні проблєми, коло яких зосереджується боротьба за «нову державу». Це проблєми: демократії, націо­налізації держави та її становища на зовні.