А. Істота та значіннє проблеми

На протязі історії ми стрічаємо нераз явище витворення могучої бюрократії, як окремої суспільної ґрупи, в якій участь основана на здатности посідати та виконувати державні уряди.

Істота проблєми в цім, що бюрократія являється в модер­ній державі явищем, з одного боку необхідним, і рівночасно з другого боку — явищем небажаним. Необхідність бюрократії випливає з многочисленности, трудности та складности завдань, що їх виконує сучасна держава. Виконаннє їх мож­ливе тільки під умовою істновання цілої великої армії осіб, що мають необхідну освіту та є відповідно матеріяльно забез­печені так, що можуть віддавати свій час та працю службі державі. Остільки умови в модерній державі тотожні з умова­ми кождої високо розвитої держави. Але «нове» в сучасній державі те, що вона здійснює в більшій або меншій мірі полі­тичну демократію. На цім тлі справа бюрократії отримує зна- чіннє окремої проблєми.

В аристократіях пануюча суспільно верства постачає бюро­кратію. їй приходить це легко. Дякуючи матеріяльним своїм засобам, вона що до освіти підготовлена для виконування урядів.

Це дає бюрократії особливе обличча. Зі становища «клясо- вих» суспільних ґруп державна влада представляється як засіб для здійснення означених цілий. В бюрократії родиться нахил розуміти владу як ціль саму в собі, не як засіб. Повстає т.зв. «фіскальна» точка погляду. За «інтересом держави» про­падає розуміннє цих ріжних суспільних інтересів, що їх здій­снювати повинна держава. Бюрократія має наклін тратити «розуміннє життя». Разом з тим їй погрожує все нахил пере­більшувати значіннє «букви закону», урядової формалістики, трафарету. В цім напрямі діє з одного боку привичка, з друго­го боку свідоме, або підсвідоме почуттє, що ті приписи та тра­фарети мають значіннє для самого істновання бюрократії. Чим більше значіннє їх, тим більше переваги дає їх знаннє над незнаючими. І врешті вяжеться з бюрократією ще одна риса. Урядовець, для якого карієра в уряді представляє оди­ноку матеріяльну основу буття, примушений дбати про цю карієру. Наслідком цего він примушений оглядатися на тих, в чиїх руках його доля. Він привикає оглядатися все на начальство і питати, як «начальство» віднесеться до його діяння. Наслідком цего родиться несамостійність, нерішу­чість та брак ініціятиви.

Все те разом викликає скрізь в сучасних державах невдо- воленнє бюрократією. Зі становища демократичних прінціпів їй закидається її аристократичні тенденції. З огляду на її діяльність закидається їй відірваність її від життя, зайву формалістику, протяганнє справ, нетворчість. І разом з тим сучасна держава не може обійтися без фахового урядництва. Вона потребує його тим більше, чим більше множаться та рос­туть її завдання. В усіх державах число урядовців — почина­ючи особливо від другої половини XIX. століття — постійно росло. Воно зросло постійно навіть в цих державах, де демо­кратія виявляла виразну та сильну нехіть до бюрократії, та свідомо заходилася спинити її розвій, — як на пр. в Сполучених Державах Північної Америки. Бажаність обійтися «грома­дянськими», виборними та не-фаховими урядовцями, мусіла там уступити перед необхідністю «фахових урядовців». Так істнованнє численної державної бюрократії є явищем, яке находимо в кождій сучасній державі. Ріжниці є тільки що до підходу до справи бюрократії. В одних державах звернено увагу передусім на забезпеченнє державі по можливости най­ліпшої «фахово» бюрократії; в других — видно очевидне зма- ганнє не допустити, щоби бюрократія витворила з себе окре­му, станову верству. Оба становища проявляються головно при розвязці двох основних питань: про спосіб призначуван­ня урядовців, та про їх правне становище.