Загальні прінціпи організації державної влади дають тільки основу для проведення цеї орґанізації практично в діло.
Вони не розвязують всіх проблєм, ані не дають конкретних вказівок, як оминути та перемогти всі трудности, що їх висуває практика життя. трудности родить сама вже обставина, що модерна держава — навіть поминувши велико-держа- ви — є переважно велико-державою як з огляду на свою територію, так і число людности.
Вона вимагає орґанізації владних орґанів, поставленої дуже широко, вимагає численних владних установ та чималого числа творців та виконавців державної волі. До того — завдання модерної держави дуже численні, дуже ріжнородні та складні. Виконаннє цих завдань вимагає від виконавців особливого підготовлення, спеціяльної освіти, і помимо освіти, инших ще, порівнуючи високих кваліфікацій. Це викликає трудности технічного порядку як в опрацьованню орґанізаційного пляну, так при виповненню орґанізації відповідними особами. Всі ті трудности технічного порядку стають ще більшими на тлі глибших прінціпових проблєм, перед якими опинилася конституційна держава відносно справи своєї орґанізації.Ґ. Єллінек звертає увагу на те, що всі уявлення держави, від коли істнує наука про державу, відносяться до «одноцілої держави» (Einheitsstaat). Все взірцем держави є ще стара грецька поліс і вона уявляється як «ціпко замкнена внутрішня єдність, що не визнає в собі ніякої чужої собі політичної сили. В такім типі держави все політичне життє виходить з центра і повертає до него. Отже членами держави є поодинокі або обєднані в звязки родинного права одиниці, яких політичне життє покривається з політичним життєм держави». Але «такому типови не відповідали навіть відносини в античній поліс». Єллінек зауважує далі, що тільки нові часи, починаючи від французької революції, принесли розуміннє для внутрішньої ріжнородности, яку проявляє держава в своїм нутрі. Зауваженнє Єллінека дуже вірне, але не можна погодитися на те, що розуміннє тої ріжнородности почалося в добу французької революції.
Якраз в цю добу пануючим стало те розуміннє держави, згідно з яким складається держава просто з одиниць, яких «політичне життє покривається з політичним життєм держави». Власне в французькій революції перемогло таке розуміннє держави, що нехтувало всі ті ріжниці, що розбивають державне суспільство на ворожі одна одній верстви, дякуючи яким не є держава тільки орґанізацією, викликаною спільними інтересами всіх своїх громадян. І «конституційна держава», побудована на такім розумінню, несла в самій своїй істоті основу внутрішньої крізи. Вона не була і не могла бути тим, за що себе подавала. її «політичне життє» не було «політичним життєм» всіх її членів. Рано, бо вже в першій половині XIX. століття, виявилося, що помимо держави істнує ще «суспільство». Як би не розуміти «суспільство» та його відношення до держави, одно певне: само роз- ріжнюваннє суспільства та держави показує, що її «політичне життє» не покривається з «політичним життєм» її горожан, коли останнє може проявлятися як життє суспільства окремо.На такім тлі виринають ті глибші причини трудностий при проводженню орґанізації влад. Вони лежать ось в чім. Коли держава не «покривається» з життєм «суспільства», тоді й орґани держави не мусять бути орґанами «суспільства». Поміж ними та «суспільством» може бути розходженнє. З цею можливістю треба числитися не тільки з огляду на діяльність державної влади. Вже при вирішуванню самого питання орґанізації влади треба звернути увагу на можливість цего розходження, та провести орґанізацію так, щоби ця можливість була як найменша. В головнім ця проблєма представляється в двох постатях. Раз — орґани держави, властиво їх носії, можуть замкнутися в окрему ґрупу з власними інтересами, вони можуть як така окрема ґрупа відчужитися від решти людности, втратити розуміннє її потреб та бажань, або ставити власні свої ґрупові інтереси на першім місці, на шкоду тих «загальних інтересів», що їх вони повинні берегти. На такім тлі особливо виразно зарисовується протиставленнє «суспільства» та державою, а властиво її представниками, носіями та виконавцями державної влади.
На тлі такої мож- ливости суспільного відокремлення державного урядництва в окрему, чужу для решти людности ґрупу виростає важлива «проблєма державної бюрократії». Друга ґрупа проблєм виростає на тлі обставини, що «нарід» в державі не представляє собою одностайної маси, з однаковими та згідними поміж собою інтересами. Навпаки. В «народі» є ґрупи, яких інтереси по части суперечні одні з другими, по части одні від других ріжні. Наслідком цего державна влада є все тільки представницею інтересів деяких ґруп «народу». Вона не в силі зрозуміти, чого вимагають та чого потребують всі ґрупи людности і зовсім не може стояти на сторожі інтересів, що противляться інтересам цих ґруп, що в їх руках остає державна влада. Буває, що ґрупи людности, яких інтересів влада не може або не хоче заступати, досить сильні, але вони не хочуть або не можуть захопити державну владу в свої руки. Тоді вони мусять виставити домаганнє, щоби обмежити обсяг ділання державної влади, щоби з цего круга діяння винято певні справи, а власне справи, в яких зацікавлена ця ґрупа, та передано їх ґрупі для більше або менше самостійного полаго- джування. В цім істота децентралізації та автономії.Обі проблєми, проблєма бюрократії та проблєма децентралізації та автономії, практично іноді одна з одною близько звязані. Буває, що шляхом притягання до виконування державних завдань не-бюрократичних громадянських елєментів допускається до впливу в апараті влад заступників частинних ґрупових інтересів. Тоді вирішується рівночасно і відбю- роктатизованнє цего апарату і справу автономічних домагань. Але не зважаючи на цю можливість практичного звязку поміж обома проблємами, кожда з них має самостійне та незалежне від другої значіннє. Маємо приклади, що в дуже централістичній та нехтуючій парціяльні, з окрема льокаль- ні інтереси, державі — нема «бюрократії» в розумінню окремої та замкненої в собі суспільної ґрупи. Навпаки буває, що бюрократично зорґанізована держава показує чимало зрозуміння для ґрупових, з окрема льокально-ґрупових потреб. Через те треба розглянути обі проблєми незалежно одну від другої.