ДОДАТОК 1 ІСТОРИЧНІ ПАМ'ЯТКИ ПРО МОНАРХА

АВТОБІОГРАФІЯ ТАМЕРЛАНА

Витяг

В ім'я Бога, милостивого, милосердного.

Хай буде відомо усім щасливим дітям, могутнім родичам, почесним наближеним і візирам, що Всевишньому було угодно поставити мене пастирем народу, покласти на голову мою вінець царський і затвердити мене на престол.

1. Першою такою якістю я вважаю неупередженість. Я до всіх ставився однаково суворо і справедливо, не виявляючи ніякої відмінності чи переваги багатому перед бідним.

2. Я завжди чітко слідував заповітам віри і ставився з належною шаною до людей, звеличених силою Божою.

3. Я щедро роздавав милостиню бідним і терпляче розбирав кожну справу, докладаючи усіх зусиль до того, щоб розібрати її якнайкраще.

4. Всі мої дії я спрямовував до загальної користі, не заподіюючи нікому без потреби жодних неприємностей і не відштовхуючи тих, що зверталися до мене з приводу різних випадків. Текст Корану, значення якого полягало у тому, що слуги Божі повинні виконувати одні лише Його веління і від Нього приймати милості, було мною засвоєно, і в усіх справах своїх я ним керувався.

5. Справам щодо питань віри я завжди віддавав перевагу перед справами побутовими, мирськими, і лише виконавши в точності все, що вимагає від людини релігія, що належить Богу, я приймався за виконання справ буденних.

6. Я завжди був правдивий у своїх промовах і умів відрізняти правду у тому, що мені вдавалося почути про сьогодення і майбутнє життя. Між іншим, я чув розповідь, що коли Всевишній створив першу людину - Адама, янголи дорікали Богу за Його перше творіння, сумуючи про те, що ця справа всемогутнього Бога не матиме благих наслідків. Янголи виказали Богу упевненість, що створена Ним людина, без жодного сумніву, одурюватиме собі подібних, не виконуватиме даних іншим обіцянок, скоюватиме вбивства і, взагалі, своїм неправедним життям примусить свого Творця розкаятися у тому, що людина створена.

7. Я ніколи не давав такої обіцянки, якої б не в змозі був виконати. Виконуючи в точності дані мною обіцянки, я нікому не заподіював шкоди своєю несправедливістю.

8. Себе я вважав першим, найстараннішим слугою Бога на землі і без веління Бога, або пророка, не робив нічого. Без волі Божої я не заподіював шкоди жодному з народів, що населяють землю. Особам високопоставленим і простому народу я однаково прагнув зробити добро. У мені ніколи не було бажання заволодіти чиїмсь майном, і я ніколи не прагнув до того, щоб накопичити якомога більше матеріальних багатств. Ніколи я нікому не заздрив. В цьому відношенні для мене був украй повчальний приклад аміра Хусейна, причиною падіння якого була жадібність, виявлена ним відносно майна своїх підданих.

9. Я надавав однакову віру і прагнув в точності виконати як веління Божі, так і одкровення Пророка. У всіх вчинках своїх я керувався виключно вказівками Шаріату і всіма силами ухилявся від поганих справ. Пророка і його послідовників я вважав своїми єдиними і кращими друзями.

10. Я високо підняв на землі прапор Ісламу і в розповсюдженні віри бачив завжди могутню заставу власної моєї величі. Я чув, що віра і велич немов би народжені з одного черева і тому тільки та могутність міцна, яка ґрунтується на твердій вірі.

11. Я завжди ставився з повагою до сеїдів, шанував улемів та шейхів. Ці особи завжди брали участь у моїй раді і все, що ними вказувалося щодо справ віри, я завжди вислуховував з увагою і виконував з точністю. За це народ мене дуже любив і всі були мені вдячні. У відносинах своїх до згаданих осіб я керувався прикладом царя Костянтина; цей благочестивий правитель одного разу зібрав військо, щоб йти війною на царя Рай.

12. Своєю милостивою увагою я здобув вдячність людей навіть найнижчого суспільного стану - юродивих, що не мають певного притулку. Я всіма силами прагнув поліпшити становище цих людей. До мусульман я був поблажливий, за кожну маловажну провину не карав занадто суворо. До нащадків пророка я завжди ставився з належною пошаною. Я уникав вислуховувати людей, що говорять неправду. Я чув, що слава царів залежить від їх милостивого ставлення до своїх підданих, і в Корані сказано, що, пробачивши вину одному винуватому, правитель тим самим надає милість всім людям. Прикладом таких милостивих царів я й керувався у всіх своїх діях. Я чув, що якщо Бог звеличить кого-небудь і ця людина у всіх своїх справах керуватиметься справедливістю і буде милостивою до своїх підданих, то її могутність зросте, якщо ж така людина стане на шлях несправедливості і жорстокості, то впаде і її могутність. Внаслідок цього, щоб підтримати свою могутність, я узяв в одну руку свічку справедливості, а в іншу - свічку неупередженості і цими двома світочами освітлював завжди свій життєвий шлях, тобто правилами цими керувався у всіх своїх вчинках. Я вибрав собі чотирьох міністрів, що були пройняті тими ж ідеями; назву з них Махмуд Шахаба Хорассанського і Насреддін Махмуда-уль-Арамира. Цим міністрам я повелів невсипущо стежити за мною і зупиняти мене кожного разу, як я наважусь вчинити несправедливо, повірю чиїмсь помилковим словам або захочу скористатися яким-небудь чужим майном.

НАСРЕДДІН ТА ВЛАСТИТЕЛІ

За справедливістю

(Притча)

Якось на бенкеті у палаці падишах наказав Насреддіну Афанді:

- Поділити гусака доручається вам.

- Корюся, ваша величність, - відповів Афанді та, озброївшись ножем, розпочав справу. Відрізавши гусакові голову, він сказав:

- Г олова гусака - вам, мій повелителю, адже голова країни - ви. Потім, відрізавши крила, він простягнув їх двом донькам падишаха:

- Ось вам крильця, адже ви рано чи пізно випурхнете з цього гнізда. Відрізавши лапки, Афанді віддав їх двом синам падишаха:

- Вам заступати на місце свого батька! - сказав він їм.

Довгу шию гусака він вручив дружині падишаха:

- Ваш чоловік любить давати вам по шиї, так щоб ваша шия стала ще міцнішою.

А всю тушку гасака він поклав собі на блюдо.

- Це мені за те, що я розділив гусака за справедливістю!

СТАТУТ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО

1529 рік

Про персону Господарську

1. Господарь зобов’язується нікого не карати за заочним обмовленням, навіть якщо справа стосувалася б образи гідності його величності. А також якщо хто-небудь безпідставно обвинуватив іншого, то сам повинен понести таке ж покарання.

2. Про зраду господарської величності, яка виражена в тому, якби хто-небудь утік би до ворожої землі.

3. Якщо хто у кого купить або візьме під заставу маєток, а той потім втече до ворожої землі.

4. Якби батько від дітей втік до ворожої землі, або хто з їхніх родичів.

5. Як має бути покараний той, хто підробляв би господарські листи або печатки.

6. Як має бути покараний той, хто образив господарського врядника або посланця.

7. Ніхто ні за кого не повинен нести покарання, але кожен за самого себе.

8. Якби хто багато за мало запросив або взяв би без пожалування.

9. Всіх у Великому князівстві Литовському одним правом судити мають.

10. Листи з канцелярії до припинення судочинства нікому не повинні даватися, але тільки з поважних причин.

11. Відкриті листи мають кожному повернуті бути.

12. Про листи господарські заповідні, якби хто про них не дбав.

13. Якщо хто випустив би із в’язниці засудженого злочинця або винуватого.

14. Тим, хто за короля Казимира і Олександра домагався справедливості, господарь обіцяє правосуддя.

15. Якби хто за Казимира і Олександра був володарем чогось і ніхто інший не пред’являв на те претензій.

16. Дві частки маєтку можна віддати під заставу за гроші, але тільки не продавати навіки.

17. Хто би кому що заповітом чи листом відписав і оголосив про це перед господарем і панами радними, то це має залишатися у силі навіки.

18. Якби кому було дано листа, а він не користувався би цим листом і мовчав десять років.

19. Якби хто за короля Казимира безперешкодно володів якимось маєтком і за Олександра ніхто не пред’являв на те претензій.

20. Якщо хто зганьбив би гідність іншого, то справу в суді має бути розглянуто у четвертий судовий строк.

21. Якщо хто встановлював би нові мита.

22. Про звільнення людей від нових сплат і від підвод, і від робіт, окрім звичаїв, що встановилися здавна.

23. Якщо хто заперечує проти господарського вироку.

24. Якби хто попросив для себе те, що раніше було дане іншому і записано у господарському привілеї, то те за першим привілеєм має залишитися.

25. Знаходячись у короні Польській, господарь не повинен нікому нічого жалувати і підтверджувати привілеї.

26. Проїжджаючи дорогами, ніхто не має права зупинятися на постій у господарських дворах.