Інформування потерпілого: про свої права, про процедуру, про хід розслідування
Висновки
1. Формальний підхід до інформування про права потерпілого. інформування потерпілого про його права та хід розслідування відбувається здебільшого формально, шляхом вручення пам'ятки про права потерпілого без належного їх роз'яснення.
Фактично пам'ятка про права потерпілого стала аналогом постанови про визнання потерпілим, яка існувала за часів КПК України 1960 року. Тому слідчі та прокурори більше зосереджені на тому, аби в ній стояв підпис потерпілого, а не на реальному роз'ясненні потерпілому змісту його прав.2. Відсутність чітких стандартів інформування потерпілого про хід розслідування. Таке інформування часто не відбувається, особливо якщо потерпілий не звертається до слідчого, прокурора самостійно. При цьому подекуди між зверненням потерпілого до органів правопорядку та першим допитом у статусі потерпілого та подальшою комунікацією наявна пауза в один-два місяці. Потерпілий у цей час переживає психологічний дискомфорт, адже йому здається, що розслідування не відбувається і його проблему не розв'язують.
3. Нехтування інформуванням через завантаженість правоохоронців. Самі слідчі стверджують, що не мають часу інформувати потерпілого, бо вони завантажені іншою, більш важливою роботою. іншими словами, великий обсяг навантаження на слідчого не залишає часу на інформування потерпілих про перебіг досудового розслідування. інформування, зазвичай, відбувається неформальними каналами - через мобільні месенджери.
4. Краща комунікація в «очевидних» злочинах. Якість комунікації здебільшого залежить від тяжкості злочину: чим тяжчий злочин, тим вищі шанси потерпілого отримати якісну комунікацію. Річ у тому, що пріоритетними для правоохоронців є тяжкі злочини, вчинені в умовах очевидності, що дає змогу порівняно легко та швидко розкрити і розслідувати злочин.
5. Відсутність процедур щодо інформування.
Жодного протоколу (політики) щодо інформування потерпілих про перебіг розслідування, обсяг інформування та відповідальних за його здійснення в органах до- судового розслідування та прокуратури немає.Рекомендації
1. Удосконалити систему прийому заяв/повідомлень про кримінальне правопорушення шляхом надання потерпілому електронного ідентифікатора під час прийому заяв, повідомлень про вчинення кримінального правопорушення. За допомогою унікального коду та паролю потерпілий матиме змогу отримувати на вебсайті органу правопорядку частину витягу з ЄРДР, яка міститиме номер кримінального провадження, попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, прізвище та ім'я, посаду, спеціальне звання слідчого, його контактний номер.
2. Упровадити політики (протоколи) інформування потерпілих про перебіг досудового розслідування. Сформувати чіткі стандарти інформування потерпілої особи щодо перебігу розслідування зі стислим описом ключових дій, вчинених у межах кримінального провадження, чітко визначеним обсягом інформації про такі дії тощо. Таке інформування має відбуватися за умови, що потерпілий не відмовився від нього.
1.4.