Загальні міркування

Світова практика засвідчує тісну взаємопов\'язаність рівнів соціально-економічного розвитку розвинутих країн з існуючим у цих державах адміністративно-територіальним устроєм. Це дозволяє зробити обґрунтований висновок щодо існування відповідних взаємозв\'язків і в Україні.

Територія України являє собою не що інше, як велику соціально-економічну систему, що у визначених державним кордоном межах поєднує ключові функціональні підсистеми життєдіяльності суспільства країни (“виробництво”,“обслуговування”, “розселення”) та певного мірою локалізує їх у межах конкретних адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, областей, адміністративних районів, міст, селищ, сіл) існуючого адміністративно-територіального поділу.

З іншого боку, адміністративно-територіальний устрій — це не що інше,як поділ держави на систему адміністративних одиниць, відповідно до якого державою утворюються місцеві органи державного управління та структури самоврядування. Лише у тих випадках, коли локалізація зазначених підсистем на території відповідає існуючому адміністративно-територіальному устрою (відповідно, і існуючій системі управління), адміністративно- територіальний устрій можна розглядати як оптимальний.

Усі форми державного управління (політичне, соціально-економічне, фінансове, матеріально-технічне, організаційне тощо) здійснюються виключно у межах конкретних адміністративно-територіальних одиниць. Поза цими межами усі управлінські рішення втрачають контрольованість і, як свідчить досвід, у більшості випадків не реалізуються.

Як правило, адміністративно-територіальний устрій тієї чи іншої держави формується з врахуванням її ретроспективного соціально-економічного розвитку, національних особливостей, а також об\'єктивної необхідності максимального наближення апарату управління до населення. Кожна держава приймає свій адміністративно-територіальний устрій,виходячи із особливостей власного механізму управління.

3.3. Адміністративно-територіальна одиниця як соціально- економічна територіальна система

Кожна окрема адміністративно-територіальна одиниця, незалежно від її рівня у єдиній ієрархічній системі адміністративно-територіального устрою України, може розглядатися як соціально-економічна територіальна система (СЕТС) відповідного рівня.

Управління розвитком цих СЕТС передбачає виконання конкретних управлінських функцій з визначення стратегії її розвитку; прогнозування або розробки програм соціально-економічного розвитку, поточного або короткострокового планування та здійснення контрольно-управлінських заходів з планового управління розвитком областей,адміністративних районів та міст як соціально-економічних систем.

Щоб скласти висновок про відповідність або невідповідність існуючих СЕТС системі адміністративно-територіального устрою України (відповідно, і про наявність пов’язаних з цим проблем в адміністративно-територіальному устрої), необхідно провести глибокі наукові дослідження у рамках розробки Генеральної схеми планування території України, адаптованої до сучасного етапу розвитку,перехідного до ринкових умов господарювання.

Саме в ході цих досліджень слід проаналізувати структуру конкретних регіональних територіально-виробничих комплексів (ТВК), що функціонують у межах низових (локальних) СЕТС.

Регіональні ТВК можуть мати реально сформовані межі (за зв\'язками, що виникають у споріднених підприємств при виробництві певних видів продукції) поза існуючими одиницями адміністративно-територіального устрою Ук-

Ваїни та, відповідно, сформованими на їх території СЕТС.

[е можна розглядати як підставу для наступного розгляду питання про перегляд конфігурації (меж) конкретних адміністративно-територіальних одиниць (у першу чергу адміністративних районів та областей).

Однак дослідженням ступеня сформованості регіональних ТВК не вичерпуються завдання пошуку оптимального підґрунтя для формування перспективної моделі адміністративно-територіального устрою України.

Для врахування такої підсистеми,як “обслуговування”, необхідно здійснити,незалежно від досліджень пшсистеми “виробництво”, районування території України (з урахуванням різних рівнів ієрархії обслуговування) за функцією “соціально-економічне обслуговування населення” та виділити центри такого обслуговування.

Спираючись на результати попередніх досліджень та досвід розробки документів з прогнозування і планування перспективного розвитку СЕТС різних ієрархічних рівнів сьогодні майже напевно можна говорити лише про наявність такої проблеми (недоліку) в адміністративно-територіальному поділі України,як виділення міст обласного (республіканського - для Автономної Республіки Крим) значення ізольовано від територій адміністративних районів, на яких вони розташовані (навіть у тих випадках, коли ці міста виконують одночасно роль центрів цих районів).

Місто є фокусом території, на якій воно розташоване, має з прилеглою територією тісні господарсько-матеріальні, трудові, соціальні та інші зв\'язки. Але, маючи особливий статус в адміністративно-територіальному поділі; місто живе за власного стратегією та програмами розвитку.

Штучне відокремлення міст від навколишніх територій, навіть за рахунок надання їм вищого статусу, є не зовсім виправданим з огляду на необхідність розробки спільних стратегій розвитку.

3.4.