Статут Великого князівства Литовського, виданий у Кракові в 1588 році

(Витяг)

Розділ III

Про вольності шляхетські та про розширення

Великого князівства Литовського

Арт. 2. Всіх князів і панів-рад, як духовних, так і світських, всіх врядників земських, придворних панів хоругвових, шляхту, рицарів, міщан і всіх простих людей у Великому князівстві Литовському і в усіх землях цієї держави будемо оберігати при свободах вольностях християнських, якими вони володіли до цього.

Арт. 3. Привілеєм і присягою нашою вирішено мир між різними релігіями оберігати, у зв\'язку з різною вірою крові не проливати і не карати позбавленням честі і майна, тюремним ув\'язненням та ви­гнанням.

Арт. 10. Кожен осідлий шляхтич, не звинувачений відповідно до за­кону і не засуджений до суду, не може бути посажений у в\'язницю або затриманий ким-небудь.

Арт. 11. Княжата, пани-рада, шляхта і рицарів, які перебувають на службі, підлягають суду государя нашого. За незначний злочин, за який не передбачена смертна кара, виплата грошей чи ув\'язнення в тюрму, можна кожному пану слугу свого відповідно до вчиненого злочину су­дити і за правом карати.

Арт. 15. Самостійно Ми ніяких законів нових приймати не повинні, а лише на спільному сеймі з відома і за порадою рад наших і з дозволу всіх станів, представлених у сеймі.

Арт. 18. Обіцяємо простих людей не переводити у шляхетний стан, а також врядів наших простим людям не давати, а лише шляхті чи ри­царям — уроженцям нашої держави.

Арт. 20. Коли шляхтич візьме собі за дружину нешляхтичку, то дру­жина і діти набувають шляхетського стану. Однак, коли така дружина потім вийде заміж за просту людину, а не шляхтича, то вона втрачає шляхетний стан, набуваючи такого стану, як її новий чоловік.

Арт. 22. Коли хто-небудь, не будучи шляхтичем, образить шляхти­ча, людину знатну і відому, той підлягає покаранню різками біля га­небного стовпа і вигнанню.

Арт. 31. Епископи, прелати духовного стану та їх управителі не по­винні нікого до себе в духовне право по світських справах викликати.

Арт. 37. Міщани, піддані наші не повинні у містах, містечках за будь-які борги селян грабувати, вимагати від них більше того, ніж визначено правом. За порушення цього винний підлягає штрафу у три рубля грошей, стороні виплати три рубля грошей, відшкодувати збиток у под­війному розмірі, а грабіж оплатити теж подвійно.

Арт. 39. Обіцяємо і проголошуємо, що княгинь, панн, шляхтянок і всякого іншого стану жінок, як людей вільних, насильно ні за кого вида­вати заміж не дозволимо.

Арт. 40. Батько дітям по примусу не зобов\'язаний маєтку свого усту­пати, а лише з доброї волі.

Арт. 41. Всім станам шляхетського народу, як людям вільним, можна вільно тепер і в майбутньому маєтками своїми розпоряжатися.

Розділ IV

Про суддів та про суди

Арт. 1. У випадку смерті кого-небудь із земських врядників — судді, підсудка чи писаря, повинні Ми, государ, своїм листом призначити час для з\'їзду всіх шляхтичів повіту. На з\'їзді шляхтичів на місце вибулого врядника буде обрано чотири кандидати — люди добрі, набожні, які знають право, вміють писати і є уроженцями держави, що прожива­ють в даному повіті. Лист з вказаними іменами претендентів направ­ляється государю, яких з їх числа призначить одного на вакансію.

Писар земський повеней по-руськи буквами і словами руськими писати всі документи, виписки і позви, не іншою мовою і словами.

Арт. 3. Врядам повітовим, зокрема судді і підсудку, належить в установлені судові терміни судити і вирішувати справи всіх станів однаково і однотипно, коли хто-небудь не з\'явиться на судове засідання, то ми даємо повну силу цьому вряду процесуальним порядком виносити постанову і здійснювати виконання проти кожного, хто на судовому засіданні буде визнаний винуватим, аж до застосування останнього сту­пеня права.

А коли відповідач, ставши перед врядом в суді, вислухавши позви, не бажав відповідати по суті справи, не дочекався до кінця судового за­сідання, пішов геть із суду, не бажаючи бути послушним праву, тоді вряд уповноважений з такого порушника не тільки здійснити стягнен­ня за неявку, а відразу вирішити справу по суті позви при наявності достатніх доказів і винести постанову.

Те ж саме стосується позовної сторони. У випадку виявлення непо­ваги до вряда, залишення судового засідання вона втрачає свою справу. Декрети і всі постанови суддя з підсудком повинні здійснювати у пись­мовій формі.

Арт. 7. Коли б хто-небудь, з\'явившись в суд замковий чи земський, там, на суді, або хоча б на вулиці суддю, підсудка чи писаря або кого-небудь із врядників ганебними словами образив, той повинен відсидіти 6 тижнів у замку чи у дворі нашому. А ображеного врядника задоволь­нити відповідно до його шляхетського стану. А коли б поранив врядни­ка, тоді смертною карою повинен бути покараний, а пораненому у под­війному розмірі принести відшкодування з свого майна. А коли б убив, такий життя і честь свою втрачає, а дітям чи близьким родичам вбито­го половина з майна злочинця у подвійному розмірі повинна бути вип­лачена.

Арт. 22. Якщо хто-небудь, будучи викликаним на сесію земського суду, не з\'явиться і ніякої поважної причини своєї неявки не вкаже чи не пояснить суду, то такий повинен стороні заплатити за неявку за кожні позви 4 копи грошей, в суд одну копу з розрахунку судді 40 грошей, а підсудку —10 грошей.

Арт. 30. Встановлюємо, що у підсудність воєвод і старост наших су­дових належать справи про насильницькі напади на шляхетський бу­динок, на церкви християнські, про зґвалтування жінок і дівчат, про насилля в містах наших, про розбої на дорогах і крадіжках, про підроб­ку документів і печатей, про підпал будинку чи току, про чародійство, про отруєння, про загрозу шляхтича шляхтичу на здоров\'я чи погрозу підпалу, про вбивство шляхтича.

Коли зловмисник у перерахованих вище випадках буде впійманий на місці злочину, то незалежно від станового положення його, він підля­гає суду без позова. Причому це слід розуміти так: впійманий на місці злочину при здійснені вказаних вище злочинних дій карається смерт­ною карою.

Арт. 35. Коли хто-небудь у справах про вбивство шляхтича чи інших кривавих злодіяннях, які караються смертною карою і підсудні замко­вому суду, не був притягнутий до суду на протязі трьох років, той вже вічно про те повинен мовчати.

Арт. 57. Якщо хтось, перебуваючи особисто в суді, не міг би чи не вмів сам говорити і вести свою справу, доручив її усно кому-небудь іншо­му, суд повинен прийняти того за представника його. Але, перепоручивши свою справу, така сторона не повинна покидати судове засідан­ня до закінчення справи.

Якщо хтось із-за бідності своєї не може найняти собі адвоката, а попросив би вряда про надання адвоката, тоді вряд повинен такого адвоката безплатно найняти. Коли б призначений адвокат підкори­тися вряду не захотів, то такому не дозволяється виступати в суді і від інших осіб.

Арт. 76. У всякій справі в суді свідками повинні виступати христия­ни, люди добрі, що заслуговують довіри, у справах важливих, кровавих, Де справа йде про смертну кару, свідки повинні бути допитані в суді окремо, але у присутності сторін. А коли б свідок давав суду свідчення 1 брехливі, фальшиві, то він повинен бути сам покараний тим, до якої 1 кари міг бути присуджений оббреханий ним інший хто-небудь.

Розділ 11

Про насилля, побої і головщини шляхетські

Арт. 1. Коли б на чийсь шляхетський будинок навмисно, насильно був здійснений напад або напад і в тому будинку був би хто-небудь вби­тий, зловмисник піддається смертній карі разом зі своїми спільника­ми. При цьому головщина повинна бути виплачена відповідно до стану вбитого у подвійному розмірі.

А коли б зловмисник кого-небудь поранив, то тільки він сам присуд­жується до смертної кари, а його спільники присуджуються до тюрем­ного ув\'язнення на дні башти як кримінальні злочинці терміном один рік і шість тижнів.

А коли насильно наїхавши чи напавши, нікого не поранив і не вбив, але ознаки насилля залишив або шкоду причинив, тоді тільки за насилля буде платити 12 рублів грошей, а також відшкодовувати збитки.

Арт. 7. Коли б син чи дочка свою матір чи батька насильно вбили або по-іншому позбавили їх життя, то вони не тільки смертною ка­рою покарані бути повинні, але й позбавлені честі і майна, яке пере­дається на користь інших братів чи сестер або родичів.

За навмисне вбивство батьками свого дитяти вбивця карається однім і роком і шести тижнями тюремного ув\'язнення в бапні, а відсидівши строк, повинні чотири рази в рік при церкві чи костьолі приносити покаяння і сповідатися в явному гріху перед всіма людьми християнськими.

Арт. 9. Коли чийсь слуга із-за злого умисла свого пана вбив чи пора- нив, він карається жорстокою смертною карою — четвертуванням. А коли б не вбив і не поранив, а лише зброю проти свого пана підняв, то позбавляється руки.

Арт. 11. Коли б хтось дівчину чи порядну жінку будь-якого звання зґвалтував, а потерпіла звала на поміч і на крик прибігли б люди, по­бачили ознаки насилля, а потім у суді двома або трьома свідками зас­відчила факт злочину, то такий насильник крається смертною карою.

Коли б вона побажала за насильника вийти заміж, на то її воля.

А коли б насилля сталось у такому місці, де б люди почули крик, але дівчина чи жінка не кричала, а лише потім розказала про те, що ста­лось, то така розповідь за доказ насилля прийматися не може.

Арт. 12. Коли б хтось без згоди батька чи матері або інших близьких родичів насильно взяв за дружину дівчину чи жінку, то такий викрадач карається смертною карою. А в якості нав\'язки третя частина свого май­на достається потерпілій. Крім того, з двох частин майна вираховують­ся збитки, нанесені під час насилля.

Арт. 16. Коли б хто навмисно у гніві ножем, кинджалом вбив, то, якщо він шляхтич і шляхтича вбив карається четвертуванням. Якщо те здійснить проти шляхтича людина простого звання, то теж карається четвертуванням. А якщо таким же способом шляхтич вб\'є просту лю­дину, він карається позбавленням руки, крім випадку затримання на місці злочину.

З майна кожного такого вбивці стягується головщина. Якщо при та­кому випадку здійснене поранення, то шляхтич за нанесення рани шлях­тичу карається позбавленням руки, а за поранення простої людини ка­рається грошовим стягненням.

Арт. 17. Коли хто-небудь когось не з причини сварки, а таємно вдень чи вночі вб\'є і при цьому буде спійманий на місці злочину або на нього буде достатньо доказів вчиненого злочину, то коли це здійснить шлях­тич по відношенню до шляхтича, карається смертною карою четверту­ванням або посаженням на палю. Він позбавляється честі. При цьому сплачується головщина у подвійному розмірі. Якщо при цьому шлях­тич шляхтича поранить, то теж буде покараний смертною карою і на-в\'язкою з його майна.

А якщо такий злочин здійснить по відношенню до шляхтича проста людна, то вона присуджується до смертної кари різними жорстокими муками, а за поранення карається відрубуванням голови.

Арт. 29. Коли б декілька осіб шляхетського стану були звинувачені у вбивстві шляхтича, тоді один з них, кого виберуть на смерть і присяг­нуть на нього, карається смертною карою. А спільники його повинні виплатити головщину 100 коп грошей і відбути покарання тюремним ув\'язненням один рік і шість тижнів.

Арт. 39. Коли б люди простого звання вбили шляхтича або шлях­тянку, то всі вони караються смертною карою. Однак і таких простих людей за голову шляхтича не повинно бути страчено більше трьох чо­ловік. А коли б люди простого звання навмисне напали на шляхетсь­кий будинок, вбили шляхтича, то всі вони караються смертною карою.

Арт. 60. Коли б жінка, не будучи одруженою, яка вела непорядний і розпусний спосіб життя, завагітніла, а потім через сором чи побоюван­ня розкриття і покарання позбавилась плоду і умертвила його сама або з допомогою когось іншого, то та хто погубила свій плід і її спільники караються смертною карою.

Розділ 12

Про головщини і нав\'язки

Арт. 1. Коли б хтось із шляхтичів без всякого поводу навмисно вбив людину простого звання, нешляхтича і при цьому був би впійманий на гарячому, він, крім виплати головщини, карається смертною карою.

Однак для доказу такого злочину, крім безпосередніх доказів, не­обхідне представлення шістьох свідків і сьомого потерпілого, які по­винні дати присягу. В числі шести свідків повинні бути два шляхтича. Коли шляхтичів не буде представлено у якості свідків, то при наяв­ності трьох свідків простого звання позивач може домагатися сплати головщини.

А коли при такому злочині шляхтича не буде спіймано на гарячому, то, будучи притягненим до суду, він повинен заплатити головщину і всі витрати, які стались у зв\'язку з цим.

Арт. 2. Коли б людина простого звання вбила рівного собі, нешлях­тича, то при представленні трьох свідків вбивця карається смертною карою і виплатою головщини.

Арт. 3. Головщина: панцирному слузі — 60 коп грошей, путному слузі 50 коп, бортнику — 40 коп, тягловій людині — 25 коп, домашньому че­ляднику 20 коп, а дружинам їх — у два рази менше.

Нав\'язка: панцирному слузі — 5 рублів грошей, путному слузі — 3 рублі, бортнику —1 рублі, тягловій людині — 2 рублі, челяднику — 1 копу грошей. А дружинам їх вдвоє менше. Жінці, яка чоловіка не має і на мала, нав\'язка полтина грошей, а головщина — 20 коп грошей.

Арт. 4. Тіуну, ключнику, війту, старцю головщина призначається у 40 коп грошей. А коли б челядин при виконанні цих доручень був, то йому головщина —10 коп, а нав\'язка 2 копи грошей. А коли б ключни­ком чи війтом був шляхтич, то головщина йому була б відповідно до його шляхетського звання. Нав\'язка тіуну, ключнику, війту, старцю — 3 і рублі грошей.

Арт. 7. Коли 5 єврей єврея вбив, поранив чи побив, то суд між ними 1 повинен бути здійснений на основі їх права і привілеїв. Коли б шляхтич вбив єврея і був би пійманий на гарячому, то повинен бути покараний смертю, але головщина ним виплачуватися не буде. Те ж саме слід розуміти і щодо розбою (наїзду).

Розділ 14

Про крадіжки різного роду

Арт. 3. Суд докази всякі повинен розглядати сумлінно і у сумнів­них справах схилятися у бік звільнення від покарання, ніж до його по­силення.

Арт. 7. Встановлюємо, що кожен злодій, впійманий на гарячому, коли вартість вкраденого коштувала понад 4 копи грошей, повинен бути покараний смертю. Коли сума вкраденого оцінюється 4 копи і менше, то коли злодій впійманий перший раз, повинен повернути вкрадене разом з нав\'язкою. Коли він не матиме чим заплатити на­в\'язку, то повинен бути відданим потерпілому на відробіток, зарахо­вуючи при цьому чоловікові по одній копі грошей за рік, жінці — по 50 грошей.

Коли злодій буде спійманий на гарячому вдруге, то хоча б вартість вкраденого була б менше двох коп грошей, він повинен бути покара­ний різками біля стовпа. І коли б при цьому він був не в змозі заплати­ти в подвійному розмірі за вчинену шкоду, він віддається на відробіток, як про це сказано вище.

При крадіжці втретє — злодій карається смертною карою.

Арт. 14. Коли крадіжка вчинена з панської комори чи кладової то злочинець зобов\'язаний буде заплатити штраф 12 рублів грошей, а та­кож відшкодувати причинену шкоду. За таку ж крадіжку селянином у селянина штраф сплачується в розмірі трьох рублів.

Арт. 18. Коли спіймано злодія не на гарячому, але викритого у злодійстві, то його можна піддавати тортурам три рази на протязі дня, але при цьому не покалічити. Якщо злодій не признається у вчиненні ним дій, то за кожну окрему тортуру йому належить на-в\'язка відповідно до його становища. Коли при цьому злодій був покалічений чи помер від тортур, то за нього сплачується подвійна головщина, а за каліцтво — як за заподіяння смерті відповідно до його звання.

Арт. 21. Коли б хтось вбив злодія на гарячому у своєму будинку, то відразу повинен показати вбитого навколишнім сусідам і потім якнай­швидше засвідчити факт возним та свідками, привезти його до вряда. Після того, як буде викликаний врядом у цій справі, повинен під при­сягою засвідчити, що злодій був вбитий саме в його будинку під час крадіжки.

Така ж процедура пред\'явлення свідків і принесення присяги має бути при умові вбивства злодія при його переслідуванні в полі, в лісі чи на дорозі.

Пораненого злодія необхідно негайно привести до вряда, якщо хто-небудь буде тримати злодія у себе вдома одну добу, то необхідно буде сплатити злодію нав\'язку за його становищем. Якщо спійманий злодій помре в домі потерпілого, то той, хто його затримав має сплатити головщину.

Арт. 22. Якщо хто-небудь вкраде щось в государевому дворі, і сума вкраденого буде менше 2 коп грошей, то злодію повинні відрізати одне вухо. При повторній крадіжці, якщо вартість вкра­деного не буде коштувати і десяти грошей, злодій карається смерт­ною карою.

// Хрестоматія з історії держави і права України: навч. посіб. /Упоряд. А.С. Чайковський.- К., 2003.- С. 75-84.

Завдання до документу:

1. За яких умов наставала відповідальність за скоєний злочин. Доведіть мовою документу.

2. За яких умов та за які види злочинів злочинців карали смертною карою? Доведіть свою думку мовою документу.

3. Що таке головщина, нав’язка? Наведіть приклади із документу.