«Генрікові артикули» (Статті)

(Витяг)

Ст. 1. «...Мы и наши потомки, польские короли, они же великие кня­зья литовские и пр.., не должны ни в коем случае назначать... себе при­емника. А это для того, чтобы всегда после кончины нашей и наших потомков выбор короля оставался за всей шляхтой.

Ст. 3. ...Ни мы, ни наши потомки не должны посылать послов в чу­жие страны и принимать чужих послов без совета сенаторов...

Ст. 4. Что касается войны или ополчения, мы ничего не будем пред­принимать без разрешения сейма...

Ст. 6. Каждый вальный сейм назначает из числа сенаторов 16 чело­век.., которые будут постоянно пребывать при нас... и без которых ни мы, ни наши потомки не должны ничего предпринимать по текущим делам.

Ст. 7. Вальный коронный сейм должен созываться по крайней мере каждые 2 года... А дольше как 6 недель мы его не будем держать, а пе­ред этими сеймами... должны быть уездные сеймики... На этих сейми­ках мы должны через своих послов сообщать о своих нуждах.

Ст. 16. Так как в нашей женитьбе Речь Посполитая весьма заинтере­сована, мы обещаем и обязуемся за себя и за наших королевских по­томков... никогда не заключать наших браков без ведома и разрешения Сената.

Історія їх появи така: з липня 1572 р. до травня 1573 р. королівський трон (після смерті бездітного Сигізмунда II Августа, останнього з династії Ягеллонів) залишався вільним. Державна влада була на шляху анархії. У квітні 1573 р. у Варшаві зібрався ви­борчий сейм для обрання короля. На цю посаду як претендентів було висунуто: царя Московії Івана IV, принца Генріка Анжуйського — брата французького короля Карла XII, шведського короля Ернста, нащадка попередньої династії королів Польщі — Пяст.

У результаті політичних і міждержавних інтриг перемогу у виборчій кампанії здо­був Генрік Анжуйський. Як наслідок, 1 травня 1573 р. з\'явився новий законодавчий акт Польщі — знамениті Генрікові Статті. Стосувалися вони лише одного питання держав­ного права — верховної влади.

Генрікові Статті, обмежуючи королівську владу, внесли принципові зміни в галузь державного права, спонукали до руху від абсолютної, чи станово-представницької мо­нархії, до парламентської монархії. За час існування Статті жодного разу не було зміне­но. Діяли до розпаду Речі Посполитої, тобто до втрати Польщею державної незалеж­ності. Генрікові Статті, порівнюючи їх певним чином з англійською Великою Хартією свободи, можна вважати Польською Хартією. З прийняттям Статей у Польщі розпо­чався новий період розвитку державної (королівської) влади. Так чи інакше, він позна­чився і на долі українських земель, що залежали від польської корони.

// Хрестоматія з історії держави і права України: навч. посіб. /Упоряд. А.С. Чайковський.- К., 2003.- С. 72-73

Завдання до документу:

1.Доведіть мовою документу, що литовсько-польська держава була станово-представницькою монархією?