<<
>>

Нормативне забезпечення охоронно-карної діяльності союзників.

На відміну від українського охоронного апарату діяльність німецького і австро-угорського військового контингенту в охоронній галузі не знайшла чіткого нормативно-правового визначення.

У тексті Брестського мирного договору про це не було навіть згадки. Лише у статтях XX українсько-німецької і XIX українсько-австро-угорської додаткової угоди до договору зазначалося, що сторони надають бранцям і всім громадянам повного звільнення від покарання за злочини, заподіяні до дня ратифікації мирного договору. Затриманню у в’язницях підлягали лише ті особи, які знаходились під слідством «через воєнну або державну зраду, навмисне вбивство, грабунки, розбій, навмисний підпал та вчинки проти публічної моралі» 178.

Більше ніякі міжнародні угоди про охоронні повноваження і судову компетенцію німецько-австрійських союзників ні Центральною Радою, ні гетьманом з ними не укладалися. Єдиною «правовою» базою для цього стали обіцянки генерала Скоропадського генералу Гренеру 24 квітня 1918 р. напередодні державного перевороту. 22 травня головнокомандуючий німецькими військами в Україні Ейгхорн видав наказ за №386, яким офіційно підтвердив розпорядження союзного командування від 25 і 28 квітня про підсудність українських громадян німецьким і австро-угорським військово-польовим судам за протиправні вчинки проти військ Центральних держав. Наказ скасовував усі попередні постанови німецького вищого командування в Україні і окремо пункт 1 наказу від 21 березня 1918 р. про роззброєння місцевого населення. Відтепер роззброєння проводилося «виключно німецьким штабом, відповідним розпорядженням якого українські органи повинні були безумовно підкорятися» 179. Одночасно з’явився тотожний наказ головнокомандуючого австро-угорською Східною армією №3964. Доречно зазначити, що на той час союзники вже мали переконання у неможливості масового виступу проти них з боку місцевого населення.

Ось витяг з таємного повідомлення офіцера австрійської контррозвідки від 30 квітня 1918 р. про загальний стан безпеки імператорських і королівських військ: «Незважаючи на здійснені повторні акції по роззброєнню населення, є ознаки того, що в селах все ще мається зброя і набої. Таємні повідомлення з цього приводу мали наслідком викриття певної частини зброї. Подальше її вилучення ускладнюється тим, що селяни ховають її в схронах окремо від своїх помешкань. Точка зору, що селяни зволікають з видачею зброї, щоб організувати збройний опір окупаційним військам, в теперішній час не має доказів, вона проявляється тільки в актах насильства по відношенню до цивільних осіб» 180.

Необхідність роззброєння місцевого населення використовувалась союзниками як формальний привід для втручання в охоронну діяльність гетьманського уряду, а відтак і застосування до українських громадян покарань з боку німецько-австрійської військової влади. Українська юстиція намагалася запобігти поширенню каральних заходів союзників. У червні 1918 р. для цього було утворено спеціальну юридичну комісію. Але німецьке і австро-угорське командування вислухало її пропозиції і відхилило найменші спроби обмеження юрисдикції союзників, визначеної наказами їх командування №386 і №3964.

30 червня голові Української юридичної комісії товаришу міністра юстиції сенатору С. Завадському було надіслано повідомлення від союзників про те, що військово-польовим судам підсудні кримінальні дії цивільного населення, визначені в їх попередніх наказах, «які навіть побічно порушують інтереси Союзних Держав. До них належать також збудження і агітація проти українського уряду і здійснене натовпом вбивство, розбій, розгром та інші загальні делікти».

Єдине, чого досягла комісія, це була згода союзників на інформування українських прокурорів про справи українських громадян, притягнутих до кримінальної відповідальності військово-польовими судами, і дозвіл на термінові попередні дії українських слідчих у забезпеченні доказів для німецько-австрійських судів 181.

Таким чином, на відміну від попередньої української влади 1917-1918 рр. гетьману Скоропадському вдалося розробити найбільш виважену і законодавчо забезпечену охоронну концепцію. Але її здійснення мало певну залежність від політики союзного командування. Це компрометувало охоронний апарат гетьмана в очах громадян України. Після повалення влади Миколи II розбурхане революційною хвилею народне море у будь-якому зверненні до старих засобів правління вбачало загрозу своїм надіям на краще життя. Повернення землевласників, ще й за допомогою німців, образ яких як ворогів був міцно вкорінений царською пропагандою і православною вірою у суспільну свідомість мешканців Російської імперії, було незрозумілим і небезпечним для більшої біднішої частини населення. Тому з виведенням із України союзного військового контингенту українська соціалістична і російська комуністична агітація впала на плідний ґрунт. Замість національної злагоди й утворення єдиного антибільшовицького фронту, чим, до речі, і займався гетьман у листопаді 1918 р., Директорія зорганізувала всеукраїнське повстання, а дійсно забезпечила найсприятливіші умови для російського більшовицького втручання і знищення української державності.

<< | >>
Источник: Тимощук О.В.. Охоронний апарат Української Держави (квітень – грудень 1918 р.): Монографія. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ,2000. – 462 с.. 2000

Еще по теме Нормативне забезпечення охоронно-карної діяльності союзників.:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -