2. Охорона земель при здійсненні господарської діяльності

Сільськогосподарські товаровиробники в умовах ринкових відносин, все більше використовують землі для одержання прибутку, та забезпечення своєї аграрної підприємницької діяльності.

Законом "Про охорону земель" встановлюються вимоги до власників і землекористувачів, в тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності, які зобов\'язані; дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законо­давства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу а стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі засто­сування еколого безпечних технологій обробітку і техніки, здій­снення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліо­ративних та інших заходів, пов\'язаних з охороною земель, збере­женням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяли систематичному проведенню вишукувальних, обстежу вальних розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, дегра­дації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержан­ня встановленого законодавством України режиму використан­ня земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислен­ня, перезволоження, підтоплення, заростання бур\'янами, ча­гарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Сільськогосподарські землі є найбільш цінною Категорією земель. Саме вони складають основне багатство України і підля­гають посиленій правовій охороні. Охорона земель сільсько­господарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільсько­господарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.

Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом. У разі вилучення (викупу) земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб забезпечується пріоритет максимального збереження продуктивних земель. Черезсмужжя та конфігурація земельних ділянок, що створюють Перешкоди в ефективному їх використанні і здійсненні природоохоронних заходів, а також порушують ландшафтну цілісність території, підлягають упорядкуванню відповідно до затвердженої проектної документації із землеустрою.

Захист земель сільськогосподарського призначення від ерозії, селів, підтоплення та інших видів деградації здійснюється на основі реалізації заходів, передбачених державними і регіональ­ними програмами, відповідно до робочих проектів рекульти­вації, захисту земель від ерозії та іншої документації і3 земле­устрою. Охорона земель сільськогосподарського призначення здійснюється при застосуванні пестицидів і агрохімікатів від­повідно до Закону України від 2 березня 1995 р. "Про пестициди і агрохімікати".

Землі як елемент природного середовища знаходяться в тісному органічному взаємозв\'язку з іншими об\'єктами природи: водами, лісами, надрами, атмосферним повітрям тощо. Все це одна група природноресурсових відносин, де властивості кожного компоненту можуть бути реалізовані лише в їх функціональ­ній взаємодії. Отже, земельні відносини, як і водні, лісові, надрові, просякнуті екологічними вимогами.

Тому при веденні лісового господарства лісокористувачі, не­залежно від форми власності і господарювання, забезпечують збереження та підвищення родючості ґрунтів, їх належний еко­логічний стан відповідно до вимог чинного законодавства. За­готівля деревини на схилах повинна проводитися на основі екологобезпечних та ґрунтозахисних технологій, які зводять до мінімуму руйнування ґрунтового покриву земельних ділянок.

При веденні водного господарства охорона земель водного фонду здійснюється шляхом обмеження антропогенного впливу на них і додержання особливого режиму їх використання від­повідно до закону. При розміщенні, проектуванні, будівництві, реконструкції та експлуатації водогосподарських об\'єктів пе­редбачаються заходи, спрямовані на запобігання підтопленню, заболоченню, засоленню та забрудненню продуктивних земель, погіршенню якості ґрунтів. Забороняється скидання стічних вод та вод, що забираються із забруднених джерел, якщо внас­лідок цього може відбутися деградація і забруднення ґрунтів небезпечними речовинами.

Особливості використання земель водного фонду та водо­охоронних зон встановлюються законом. Охорона земель вод­ного фонду, наданих для рибогосподарських цілей, здійснюється шляхом вжиття заходів щодо запобігання погіршенню водних живих ресурсів, а також затопленню, підтопленню та заболо­ченню продуктивних земель, що прилягають до водних об\'єктів. Здійснення заходів (проведення меліоративних робіт, внесення органічних, мінеральних добрив тощо), спрямованих на збере­ження та відтворення природної рибопродуктивності земель, зайнятих ставками, озерами та іншими водними об\'єктами, проводиться з обов\'язковим дотриманням вимог природоохорон­ного законодавства України.

При спорудженні та експлуатації лінійних інженерних споруд (доріг, трубопроводів, ліній електропередачі та зв\'язку, а також інших лінійних інженерних споруд) спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі охорони земель здійснюють постійний контроль за станом ґрунтового покриву на цих та прилеглих до них земельних ділянках.

Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад установлені гранично допустимі кон­центрації небезпечних речовин, забороняється. У разі виявлення фактів забруднення ґрунтів небезпечними речовинами спеціально уповноважені органи виконавчої влади у галузі охорони земель вживають заходів до обмеження, тимчасової заборони (зупи­нення) чи припинення діяльності підприємств, установ, ор­ганізацій, незалежно від форм власності, притягнення винних до відповідальності згідно із законом і проведення в установ­леному порядку робіт з дезактивації, відновлення забруднених земель, консервації угідь і визначення режимів їх подальшого використання.

Особливості режиму і порядку використання забруднених земель погоджуються з органами виконавчої влади питань охорони здоров\'я, екології і природних ресурсів та з питань аграрної політики. Нормативи гранично допустимий концентра­цій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин встановлює Кабінет Міністрів України.

При здійсненні господарської діяльності, пов\'язаної із збе­ріганням, обробленням, утилізацією та видаленням знешкод­женням і захороненням відходів, забезпечуються; виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними; Максимальне збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптималь­ного варіанта територіального розміщення об\'єктів поводження з відходами; зняття родючого шару ґрунту, його Складування, збереження та використання при рекультивації земель, покра­щенні малопродуктивних земель і благоустрої населених пунктів; запобігання негативному впливу об\'єктів поводження з від­ходами, що використовуються для збирання, зберігання, об­роблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій; рекульти­вація земельних ділянок після ліквідації об\'єктів поводження з відходами.

Підприємства, установи та організації, а також; громадяни, діяльність яких пов\'язана з накопиченням відходів зобов\'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об\'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, об­роблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

У районах можливого забруднення земель небезпечними підходами, викидами від стаціонарних і пересувних джерел за рішенням місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування проводяться постійні або періодичні обстеження хімічного складу ґрунтів з метою виявлення та визначення їх негативного впливу на здоров\'я людини, а також окремих видів природних ресурсів і довкілля в цілому. Розміщення, збирання, зберігання, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону "Про відходи".

Використання ерозійно- та зсувонебезпечних земельних ділянок дозволяється за умови вжиття заходів щодо їх проти­ерозійного і протизсувного захисту, передбачених законодавством України. З метою захисту земель від ерозії та зсувів у земле­впорядній, містобудівній та іншій документації передбачаються заходи щодо забезпечення протиерозійної та протизсувної стій­кості території.

Забороняється розорювання схилів крутизною понад 7 граду­сів (крім ділянок для залуження, залісення та здійснення ґрунто­захисних заходів). На схилах крутизною від 3 до 7 градусів обмежується розміщення просапних культур, чорного пару тощо. Власники земельних ділянок та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов\'язані здійснювати ґрунтоохоронні заходи з метою запобігання погіршенню їх якісного стану та якісного стану суміжних земельних ділянок і довкілля в цілому.

Територіальний розвиток житлової та громадської забудови в межах населених пунктів, а також спорудження об\'єктів ін­женерно-транспортної інфраструктури здійснюються з урахуван­ням вимог раціонального використання земель.

Визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб та спорудження конкретних об\'єктів здійснюються на підставі затвердженої містобудівної документації, документації із земле устрою, схем планування територій переважно на землях не сільськогосподарського призначення. При здійсненні місто будівної діяльності передбачаються заходи щодо: максимального збереження площі земельних ділянок з ґрунтовим і рослинним покривом; зняття та складування у визначених місцях родючого, шару ґрунту з наступним використанням його для поліпшення: малопродуктивних угідь, рекультивації земель та благоустрою населених пунктів і промислових зон; недопущення порушення гідрологічного режиму земельних ділянок; дотримання екологіч­них вимог, установлених законодавством України, при проек­туванні, розміщенні та будівництві об\'єктів.

Вилучення (викуп) і надання земельних ділянок для місто­будівних потреб здійснюються з урахуванням необхідності максимального збереження сільськогосподарських і лісових угідь та ґрунтового покриву в установленому законом порядку. При розміщенні, проектуванні, будівництві та введенні в дію нових і реконструйованих об\'єктів, застосуванні нових технічних засобів і технологій, які справляють негативний вплив на екологічний стан, передбачаються заходи щодо запобігання небезпечним екологічним і санітарно-гігієнічним наслідкам, раціонального використання та охорони земель.

Розміщення об\'єктів, які справляють негативний вплив на екологічний стан і якість земельних ресурсів, проводиться з урахуванням результатів інтегральної оцінки цього впливу і розробки відповідних заходів щодо запобігання небезпечним екологічним і санітарно-гігієнічним наслідкам та раціонального використання і охорони земель лише після проведення державної екологічної експертизи в порядку, визначеному законом.

Охорона земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення здійснюється шляхом включення цих земель до складу екологічної мережі, обмеження їх вилучення (викупу) для інших потреб та обмеження антропогенного впливу на такі землі. Порядок використання земель оздоровчого, рекреацій­ного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення і створення екологічної мережі встановлюється законом.

Такі види антропогенного впливу, як скидання стічних вод, забруднення земель небезпечними хімічними речовинами, роз­міщення відходів, засмічення земель є небезпечними чинни­ками, що справляють згубний вплив не тільки на ґрунти, але й на можливість використання земельних ділянок як просторово-операційного базису для розміщення різних об\'єктів. Згідно з Законом "Про державний контроль за використанням та охоро­ною земель" забруднення земель — це накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін. Засміченням земель, на відміну від забруднення, є привнесення у землі всілякого сміття, твердих відходів, металобрухту та інших твердих тіл, що перешкоджа­ють нормальному використанню земельної ділянки, у тому числі як просторово-операційного базису. На жаль, земельне законо­давство не закріплює визначення поняття "засмічення земель". Також зазначений Закон надає визначення узагальнюючого поняття "псування земель", яке включає в себе і забруднення, і засмічення земель — порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погодже­них та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими від­ходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму вико­ристання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість. Тому заходи охорони земель від ерозії, затоплення, підтоплення, псування (забруднення і засмічення) є спільними і для охорони земельного простору, і для охорони ґрунтів.