Італія

Основним документом, який визначає адміністративно- територіальний устрій Італії, є Конституція (прийнята Конституційною асамблеєю 22 грудня 1947 року).

Цим основним законом держави визначено, що Італія поділяється на регіони, провінції та комуни.

Регіони мають свою фінансову автономію у формі та межах, визначених державними законами, в рамках фінансування держави, провінцій та комун.

У кожному з регіонів уряд призначає комісара, який відповідає за координацію усіх дій регіону та держави.

У складі італійського уряду є посада міністра ^Лбез портфеля" з питань регіонів,якому підпорядковується відповідний департамент.

Регіональні ради в рамках своїх повноважень мають право приймати законодавчі акти з наступних питань:

- устрій та регулювання діяльності установ регіональної влади;

- кордони адміністративних (комунальних) утворень;

- муніципальна та сільська поліція;

- ярмарки та ринки;

- благодійність, медична допомога, спеціальна та шкільна освіта, музеї і бібліотеки місцевого підпорядкування;

- урбаністика;

- туризм та готельна індустрія;

- автошляхи регіонального підпорядкування, навігація та місцеві порти;

- мінеральні й термальні джерела,кар\'єри і торф’яники;

- полювання, рибна ловля у внутрішніх водах;

~ сільське та лісове господарство;

~ підприємництво.

Разом з тим в італійському суспільстві постійно ведуться дискусії з приводу підготовки та проведення державної реформи у напрямі федералізації країни.

2.9.