<<
>>

§ 2. Інтеграційні процеси в Європі

8 квітня 1951 р. в Парижі був підписаний договір про Європейське об’єднання вугілля і сталі, в яке ввійшли 6 країн — Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерланди і Люксембург. Так було зроблено перший крок до створення економічного співтовариства.

Новий могутній імпульс західноєвропейська інтеграція одержала в 1957 р., коли в Римі тими ж країнами були підписані договори про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Європейського співтовариства по атомній енергії (Євроатом).

В склад співтовариства увійшли країни з високим рівнем розвитку, що сприяло значним темпам його росту. За перші 15 років розрив за обсягом ВНП на душу населення між країнами скорочувався: 26% в 1960 р., 13,5% в 1970 р. і 15% в 1973 р., що свідчить про зближення рівнів економічного розвитку учасників співтовариства.

В 1973 р. відбулося перше розширення ЄЕС до 9 членів (добавились Великобританія, Данія і Ірландія). Це серйозно посилило диспропорції по країнах, насамперед із-за відносно низького рівня економічного розвитку Ірландії. В результаті розширення співтовариства в нього увійшли три країни, де доход на душу населення був нижчий середнього по співтовариству.

У 1981 року членом ЄЕС стала Греція, у 1986 році — Іспанія і Португалія, у 1995 році — Швеція, Австрія, Фінляндія, у 2004 році — Польща, Чехія, Словенія, Угорщина, Словаччина, Мальта, Кіпр, Естонія, Латвія, Литва, у 2007 році — Болгарія та Румунія. На початок нового сторіччя ЄС залишається найбільшим і найпотужнішим інтеграційним об’єднанням у світі, метою якого є сприяння економічному добробуту, підвищенню життєвого рівня народів Європи, зміцненню миру і свободи та створенню стійкого союзу народів Європи.

Введення спільної валюти є одним із найскладніших етапів західноєвропейської інтеграції, який завершує перехід від Спільного ринку (СР) через Економічний Союз (ЕС) до найвищого рівня інтеграції — Економічного і Валютного Союзу (ЕВС).

Основними завданнями цього етапу є початок функціонування Європейської Системи Центральних Банків, перехід до єдиної валюти «євро» та проведення єдиної валютної політики.

Введення в обіг з 1 січня 1999 року спільної валютної одиниці (євро) найбільшу в світі єдину валютну зону. «Євро» — зона охоплює більше 15 країн, які зуміли успішно провести стабілізацію державних фінансів у відповідності із встановленими критеріями і, звісно, виявили бажання приєднатися до Економічного і Валютного Союзу. Це — Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Німеччина, Італія, Ірландія, Іспанія, Португалія, Австрія, Фінляндія Греція, Словенія та ін. За межами зони «євро» з тих чи інших причин опинилися Великобританія, Швеція, Данія.

Утворена «євро» — зона має загальну чисельність населення 314 мільйонів, її ВВП складає близько 19 відсотків світового. Для порівняння, частка США у загальному світовому виробництві — близько 20 відсотків. Таким чином, загальна євровалюта підводить остаточну базу під сформовані в ЄС єдині ринки товарів, послуг, капіталу і робочої сили і перетворює його в завершену валютно-економічну спілку.

Крім ЄС у Європі в 1960 р. виникла ще одна організація на основі підписаної в Стокгольмі конвенції. ЄАВТ — це торгово-економічне об’єднання, створене з ініціативи Великобританії, як відповідь на утворення Загального ринку. В момент створення в ЄАВТ увійшли: Австрія, Великобританія, Данія, Норвегія, Португалія, Швейцарія і Швеція. В 1961 р. до ЄАВТ приєдналася Фінляндія в якості асоційованого члена. У 1970 р. учасницею ЄАВТ стала Ісландія. У 1973 р. з ЄАВТ вийшли Великобританія і Данія, у 1986 р. — Португалія, а в 1995 р. — Австрія, Швеція і Фінляндія. В даний час членами ЄАВТ залишаються Ісландія, Норвегія, Швейцарія і Ліхтенштейн.

Основу ЄАВТ складає зона вільної торгівлі. У взаємній торгівлі скасовані мита і кількісні обмеження, проте, відсутній єдиний зовнішній тариф. Кожна держава проводить самостійну торгову політику стосовно третіх країн, і товари з цих країн не можуть вільно переміщатися всередині ЄАВТ (крім промислових товарів із ЄС).

Асоціація не ставить своєю ціллю створення економічного і валютного, а тим більше політичного союзу.

Відмінності ЄАВТ від ЄС:

  1. в ЄАВТ немає наднаціональних органів, вищий керівний орган — консультативна Рада, у котрій кожна країна має один голос;
  2. режим вільного, безмитного товарообігу в рамках ЄАВТ діє тільки у відношенні промислових товарів і не поширюється на сільгосппродукцію (інтеграції ринків аграрної продукції не передбачається, оскільки сільське господарство ЄАВТ не змогло б витримати конкуренцію з боку ЄС);
  3. за кожною країною — членом ЄАВТ зберігається зовнішньоторговельна автономія і власні мита в торгівлі з третіми країнами;
  4. в ЄАВТ не існує єдиного митного тарифу.

<< | >>
Источник: Андрющенко А. М., Бурляй А. П., Костюк В. С. та ін.. Економічна теорія: Навч. посіб. — К.: Центр учбової літератури,2009. — 520 с.. 2009

Еще по теме § 2. Інтеграційні процеси в Європі:

  1. 1.3 Сучасні тенденції у розвитку грошових систем
  2. Економічна інтеграція та інтернаціоналізація
  3. § 2. Інтеграційні процеси в Європі
  4. § 3. Особливості інтеграційних процесів у Північній та Латинській Америці
  5. § 4. Інтеграція в Азії та Африці.
  6. Тема 2. Створення ЄС: історико-правовий аспект
  7. ТЕМА 17. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ І ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ
  8. ДОПОВІДЬ Про виборче законодавство та виборчу адміністрацію в Європі
  9. Порядок денний асоціації Україна-Євросоюз (ПДА)
  10. Політика сусідства й політика східного партнерства: додаткові можливості для євроінтеграції України
  11. Децентралізація управління і трансформація адміністративно- територіального устрою в країнах Європи:уроки для України
  12. 2.1. Єдиний інформаційний простір як об’єкт державного управління
  13. Місце та роль перегляду судових рішень в адміністративному процесі України у механізмі судового контролю
  14. 1.3. Застосування закордонного досвіду та міжнародних стандартів у процесі формування органів місцевої міліції в Україні
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -