§ 1. Суть, передумови та форми інтеграції
Інтернаціоналізація господарського життя в другій половині XX ст. стала провідною тенденцією розвитку світового господарства. Вона є результатом розвитку МПП і міжнародної кооперації виробництва і являє собою такий процес, при якому виробництво переростає національні межі.
Інтернаціоналізація господарського життя є основою розвитку інтеграції. Інтеграція проявляється в утворенні великих зон впливу тієї чи іншої держави чи групи найбільш розвинутих країн. Схематично процеси, що ведуть до економічної інтеграції, можна виразити таким взаємопов’язаним ланцюгом: розвиток продуктивних сил — МПП — інтернаціоналізація виробництва і капіталу — економічна інтеграція.Нагромаджений досвід розвитку інтеграційних процесів у світовому господарстві свідчить про необхідність проходження чотирьох етапів в становленні і розвитку економічної інтеграції.
Перший етап — створення зони вільної торгівлі з відміною митних тарифів і інших обмежень між країнами — учасницями. Зона вільної торгівлі виникає тоді, коли група країн скасовує обмеження на взаємну торгівлю, але, разом з цим, кожна країна- учасниця зберігає свою власну систему тарифів і квот на торгівлю з третіми країнами. Іншими словами, це зона, в межах якої підтримується вільна від митних і кількісних обмежень міжнародна торгівля товарами. Розрізняють повну та промислову зони вільної торгівлі. Промислова зона вільної торгівлі репрезентує незначну ступінь економічної інтеграції і охоплює торгівлю лише промисловими товарами. Прикладом промислової зони вільної торгівлі є Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ).
Митний союз — це інтеграційне об’єднання, що утворюється тоді, коли країни — учасниці усувають будь-які обмеження на взаємну торгівлю, а також вводять спільну систему тарифів і квот по відношенню до третіх країн. Таким чином, митний союз передбачає заміну декількох митних територій однією при повній ліквідації митних податків в межах митного союзу і створенні єдиного зовнішнього митного тарифу.
Спільний ринок — це митний союз з усуненням будь-яких обмежень на переміщення товарів, послуг, а також виробничих факторів: капіталу і робочої сили. Створення єдиного спільного ринку вимагає гармонізації та уніфікації значної кількості законодавчих правил та норм у багатьох сферах діяльності, що потребує формування наднаціональних органів управління і контролю. Побудова спільного ринку повинна завершитися створенням дійсно єдиного економічного, правового та інформаційного простору і дати імпульс для переходу до якісно нової сходинки економічної інтеграції — економічного союзу.
Економічній союз — складна форма міждержавної економічної інтеграції, що потребує проведення єдиної економічної і валютно-фінансової політики, створення системи регулювання соціально-політичних процесів, координацію національних, податкових, антиінфляційних, валютних та інших заходів.
Економічний союз — це об’єднання національних економік декількох країн на основі митного союзу, спільного ринку, уніфікації фінансових систем і проведення спільної валютної політики.
Економічний союз виникає на етапі високого економічного розвитку. Проводиться погоджена (чи навіть єдина) економічна політика і на цій основі йде зняття всіх перешкод. Створюються міждержавні (наддержавні) органи. Йдуть великі економічні перетворення у всіх країнах-учасницях.
Економічний і валютний союз — найвища сходинка економічної інтеграції, передбачає проведення єдиної валютної політики, введення єдиної валюти, створення нового інституту — Єдиного Центрального банку, який разом з Центральними банками країн-учасниць створить єдину систему Центральних банків країн, що входять до економічного і валютного союзу.
Валютний союз — форма економічного союзу й одночасно велика складова економічного союзу. Характерними рисами валютного союзу є: погоджене (спільне) плавання національних валют; установлення за згодою фіксованих валютних курсів, що цілеспрямовано підтримуються Центробанками країн-учасниць; створення єдиної регіональної валюти; формування єдиного регіонального банку, що є емісійним центром цієї міжнародної валютної одиниці.
Варто підкреслити: якщо зона вільної торгівлі, митний союз чи спільний ринок здебільшого виникають внаслідок ліквідації обмежень, то створення економічного союзу та економічного і валютного союзу потребує згоди всіх країн-членів на передачу економічного суверенітету до нових наднаціональних установ. В ідеалі, поглиблення інтеграції призводить до повної економічної інтеграції, з єдиною економічною політикою і, як наслідок, уніфікацією законодавчої бази. Умови повної економічної інтеграції є:
- загальна податкова система;
- наявність єдиних стандартів;
- єдине трудове законодавство.
Цілі і значення міжнародної економічної інтеграції:
- Досягнення найбільш високої ефективності виробництва.
- Можливість регулювання соціально-економічних процесів на регіональному рівні.
- Насичення ринку товарами.
- Забезпечення економічної і політичної консолідації та міжнародної воєнної безпеки.