Італія
Основним документом, який визначає адміністративно-територіальний устрій Італії, є Конституція (прийнята Конституційною асамблеєю 22 грудня 1947 p.). Цим основним законом держави визначено, що Італія поділяється на регіони, провінції та комуни.
Кожен з 20-ти регіонів держави має свої керівні органи: регіональну раду, виконавчий комітет та голову регіону. Чотири регіони мають спеціальний автономний статус. Регіони мають свою фінансову автономію у формі та межах, визначених державними законами, в рамках фінансування держави, провінцій та комун. У кожному з регіонів уряд призначає комісара, який відповідає за координацію всіх дій регіону та держави.У складі італійського уряду є посада “міністра без портфеля” з питань регіонів, якому підпорядковується відповідний департамент.
Регіональні ради в рамках своїх повноважень мають право приймати законодавчі акти з таких питань:
• устрій і регулювання діяльності установ регіональної влади;
• кордони адміністративних (комунальних) утворень;
• муніципальна та сільська поліція;
• ярмарки та ринки;
• благодійність, медична допомога, спеціальна та шкільна освіта, музеї і бібліотеки місцевого підпорядкування;
• урбаністика;
• туризм та готельна індустрія;
• автошляхи регіонального підпорядкування, навігація та місцеві иорти;
• мінеральні й термальні джерела, кар\'єри і торфовища;
• полювання, риболовля у внутрішніх водах;
• сільське та лісове господарство;
• підприємництво.
Разом з тим в італійському суспільстві постійно ведуться дискусії з приводу підготовки та проведення державної реформи у напрямі федералізації країни.
12.8.