Литва
Згідно з положеннями Закону “Про адміністративно-територіальні одиниці Литовської Республіки та їх межі” (його прийнято у 1994 p.) нині в цій країні налічується 10 повітів та 62 одиниці місцевих самоуправлінь.
Ha урядовому рівні питання формування системи адміністративно-територіального устрою та розв’язання проблем у цій сфері було віднесено до компетенції Міністерства з питань державних реформ та у справах самоуправлінь Литовської Республіки, утвореного у липні 1994 p., яке встановило тісні зв’язки та розвиває всебічне співробітництво з більш як 30-ти державами та 10-ма міжнародними організаціями, пріоритетно з країнами Північної Європи. Найбільш продуктивні та партнерські відносини було встановлено з Данією, а також Німеччиною, Іспанією, Великою Британією, Латвією, Естонією та Польщею.За положенням, підтвердженим новою редакцією постанови уряду Литовської Республіки, до основних завдань та функцій вищезгаданого міністерства було віднесено:
- формування державної системи управління, яка б відповідала Конституції Литовської Республіки, принципам державного управління та правовим вимогам ЄС;
- підготовка адміністративно-територіальної реформи;
- підготовка, координація та здійснення політики і стратегії децентралізації, деконцентрації та регіонального розвитку;
- формування та регулювання відповідних сфер діяльності;
- аналіз та узагальнення інформації про хід реформи управління в країні, надання відповідних висновків та пропозицій уряду;
- координація програми міжнародної допомоги, спрямованої на реформу державного управління;
- підготовка пропозицій з реформи місцевого самоуправління та адміністративно-територіального поділу;
- координація питань виконання в системі самоуправлінь Литви Європейської хартії з місцевого самоуправління;
- координація прикордонного співробітництва самоуправлінь згідно з вимогами Загальноєвропейської конвенції “Про співробітництво без кордонів між територіальними співтовариствами та органами місцевої влади”;
- допомога в налагодженні міжнародного співробітництва у цій сфері, координація, в разі необхідності, та надання методичної допомоги.
Проте після парламентських виборів у 2000 p. міністерство було ліквідоване, а його основні функції (регіональний розвиток, координація підготовки плану національного регіонального розвитку, діяльність інституцій, відповідальних за формування політики національного регіонального розвитку) передано Міністерству внутрішніх справ Литовської Республіки.
Оскільки Литва готувалася до вступу в Європейський Союз, її внутрішня політика, зокрема і у сфері адміністративно-територіального устрою, мала кореспондуватися з відповідними вимогами даної організації.
3 цією метою Литва останнім часом здійснила такі заходи. Прийнято Закон про регіональне управління, який накреслив основні цілі політики регіонального розвитку, взаємовідносин державних інституцій та закладів, а також соціальних та економічних партнерів при підготовці документів планування регіонального розвитку, необхідні для формування та здійснення політики національного розвитку. Прийнято Закон про управління повітами, згідно з яким начальники повітів зобов’язані виконувати функції інституцій регіонального розвитку, ініціювати створення рад регіонального розвитку, керувати роботою цих рад.
Окрім цього, у 2001 p. уряд Литви, співпрацюючи зі статистичною службою Євросоюзу (EUROSTAT), відпрацював прелімінарний рівень NUTS, що відповідатиме устрою Литви. Зокрема, Литва пропонує такі рівні відповідності:
NUTS I рівня - Литва;
NUTS II рівня - Литва;
NUTS III рівня - повіт;
NUTS IV рівня - самоуправління;
NUTS V рівня - сянюнія.
Уряд Литви поставив перед собою такі найважливіші завдання у сфері регіональної політики:
• виділити основні територіальні одиниці країни - регіони стратегічного планування територіального розвитку, згідно з якими має здійснюватися державна політика регіонального розвитку;
• забезпечити узгодження регіонального устрою та регіональної політики;
• розвинути та сконцентрувати державну підтримку проблемним регіонам не тільки через підтримку відповідного підприємництва пільговими кредитами чи гарантіями під кредити, фінансуванням чи іншими субсидіями, а й фінансуючи інфраструктурні та соціальні проекти;
• залучити Раду національного регіонального розвитку, інституції місцевого самоуправління та соціальних партнерів до формування регіональної політики й підготовки плану регіонального розвитку, а також здійснення цього процесу;
• використовувати зрозумілі, якісні, чітко окреслені критерії для виокремлення проблемних цільових регіонів, враховуючи критерії ЄС, згідно з якими цим регіонам надається міжнародна та державна регіональна підтримка;
• всебічно оцінити умови регіональних одиниць, можливості та інтереси, програми та проекти розвитку підприємництва та самоуправління в регіонах;
• заснувати фонди регіонального розвитку, які допоможуть у підготовці різноманітних комплексних програм, проектів, заходів для відсталих районів, що мають багато проблем, а також готувати плани спеціалізованого розвитку і територіального управління та підтримувати програми регіонального розвитку, здійснюваних Литвою спільно з ЄС.
12.9.