8.1. Фінанси Європейського Союзу
Європейський Союз створено в 1957 p., спочатку в нього входило 6 країн (Франція, Німеччина, Італія, країни Бенілюксу). Пізніше до нього приєдналися ще 9 країн Європи, а 1 травня 2004 р.
в нього увійдуть 10 нових членів. Таким чином ЄС нараховуватиме 25 країн, що вимагатиме збільшення бюджету ЄС.Доходи бюджету ЄС
Загальна сума доходів бюджету ЄС в 2003 р. становила близько 100 млрд евро. Основне джерело доходів бюджету ЄС — це відрахування з бюджетів країн — членів ЄС. Найбільшу частину вносить у цей бюджет Німеччина, але зараз ставиться питання про зменшення цієї частки, оскільки це негативно відображається на бюджеті самої Німеччини.
Згідно з главою 5 розділу III ст. 269 Конвенції ЄС бюджет Співтовариства має повністю фінансуватися з власних ресурсів. Рада, діючи одноголосно, на пропозицію від комісії і після консультацій з європейським парламентом приймає положення щодо системи власних ресурсів Співтовариства, які вона рекомендуватиме державам — членам для прийняття згідно з їх конституційними вимогами. Величина внесення власних ресурсів залежить від власних можливостей країни-члена. На сьогоднішній день такими власними ресурсами є сільськогосподарські збори, митні збори, певний відсоток від суми сплаченого ПДВ, величина якого визначається за домовленістю. Необхідно відначити, що величина цих ресурсів також залежить від величини самого ВВП.
Видатки бюджету ЄС
Найбільша частка видатків бюджету ЄС припадає на підтримку сільського господарства окремих країн співтовариства (передусім Франції, Італії, Португалії, Іспанії). Значні кошти виділяються на допомогу найменш розвинутим країнам ЄС (Португалії, Греції, Іспанії), а також депресивним регіонам окремих країн (Східна Німеччина — колишня НДР, південні райони Італії тощо). Певні кошти виділяються на утримання апарату управління ЄС, на інші цілі.
103
Фінанси Європейського Співтовариства та окремих країн ЄС
Для 10-ти нових країн — членів ЄС з 2004 р.
з бюджету ЄС на три роки виділено близько 41 млрд евро, значну частину з цієї суми отримає Польща. Це викликало проблеми як у старих, так і у нових членів ЄС. Тим, хто віддає, здається, що це дуже багато. Тим, кому дають, грошей дуже не вистачає. І це не дивно, якщо врахувати, що в нових країнах ЄС частка ВВП на душу населення становить від 33 (Латвія) до 69 (Словенія) відсотків від середньої по державах — членах Союзу. Правда, темпи економічного зростання майбутніх членів ЄС значно перевищують 0,9 відсотка, зареєстровані в Союзі у 2001 р. За винятком Польщі, яка за цим показником уже вийшла на західноєвропейський стандарт (1%), приріст ВВП, як правило, тримається в межах від 2,5 до 4 відсотків, а в Естонії та Литві — взагалі 7 відсотків.Найобнадійливіший економічний чинник майбутнього розширення — створення величезного спільного ринку чисельністю 450 млн чоловік, що за сумарним ВВП практично наздожене США (9,3 трлн. евро проти американських 10 трлн.). Правда, неймовірно зростуть і економічні проблеми. Так, дефіциту бюджету серед новоприбулих країн немає лише в Естонії, понад 3 відсотки дефіциту мають Польща, Угорщина, Словаччина та Чехія, а на Мальті — всі 7 відсотків. Рівень безробіття нижчий від середньоєвропейських 7,6 відсотка тільки на Кіпрі, у Словенії та Чехії, а в Польщі та Словаччині він сягнув 20 відсотків.
Для входження інших країн (в тому числі України) до Є С треба вийти на певні критерії (Маастрихтські критерії), які наведені в табл. 8.1.1.
Таблиця 8.1.1
Маастрихтські критерії
| Суб\'єкти порівняння | Інфляція, % | Дефіцит бюджету, % ВВП | Держборг, % ВВП | Ставка довгострокових кредитів, % | ВВП на душу населення, дол. |
| Маастрихтські критерії | 2,6 | 3,0 | 60,0 | 8,0 | — |
| 15 країн ЄС* | 1,9 | 2,8 | 74,0 | 6,2 | gt;17000 |
| Україна | 20,0 | 2,0 | 21,8 | 72,0 | lt;1000 |
* Дані 1998 р.
Невиконання цих критеріїв призводить до накладення фінансових санкцій на країну-порушницю.
Так, у 2002 р. ініційована процедура накладення цих санкцій на Німеччину, яка в 2002 році мала дефіцит бюджету в розмірі 3,8% від ВВП, а в 2003 р. — 3,1—4%. Аналогічні
104
105
попередження отримали в 2002 р. Португалія (дефіцит — 3,4%), а також Франція та Італія, які впритул наблизилися до крайньої межі дефіциту в розмірі 3%.
Складність вирішення вказаної проблеми полягає в тому, що Німеччина не зможе до 2006 р. ліквідувати дефіцит федерального бюджету згідно з вимогами норм європейського пакту про стабільність. Інакше країні довелося б відмовитися від економічного зростання (див. докладніше про це: Дзеркало тижня. — 2003. — 31 травня. — С. 11). Це все викликає певні проблеми в єврозоні, оскільки серед 12-ти країн-членів зони євро на 2003 р. частка Німеччини у сукупному ВВП становить 30%.
Іншою складною проблемою бюджету Є С є нерівномірність дотацій, які отримуватимуть фермери нових і старих членів ЄС. Так, прямі субсидії аграріям нових країн членів Є С становитимуть у перші три роки 25% від суми, які отримають фермери ЄС у 2004 р. У 2007 р. вони підвищаться до 40%, а потім зростатимуть на 10% на рік і лише 2013 р. досягнуть 100-відсоткового рівня. .
Податкова політика в рамках ЄС
Податкова політика є обов\'язковим елементом для всіх країн-членів Європейського Союзу, і прийняття певних рішень у цій сфері однією з країн може мати наслідки не тільки в межах цієї країни, а й у сусідніх державах. У межах єдиної ринкової системи Європейського Союзу крани-члени повинні працювати разом над виробленням податкової політики, а не шукати різних шляхів її формування.
З метою створення внутрішнього ринку європейська податкова система мала бути якомога нейтральною як для платника податку, так і для держави. У випадках, коли сума податкових пільг на експорт товарів з однієї країни-члена до іншої перевищувала суму коштів, яку було сплачено, то це діяло як надання субсидій на експорт. Для цього Європейське співтовариство затвердило єдиний податок на додану вартість (ПДВ), хоча на час його запровадження країнам-членам було дозволено встановлювати свої власні відсоткові ставки.
Відразу після того, як створення внутрішнього ринку стало реальністю, що надало можливість купувати товари на свій розсуд у будь-якій із країн-членів та перевозити ці товари до своєї країни без жодних перешкод на кордоні, саме різниця у ставках податків на різноманітні товари набула тенденції впливу на ведення бізнесу. Як результат цих тенденцій зміни у виробничій сфері та сфері розподілу також можуть спричинити появу вагомих соціальних наслідків.На перший погляд здавалося, що немає потреби у координації
відсоткових ставок прямих податків. Але іноді люди висловлюють бажання продавати саме в певній країні, щоб сплачувати менше податків, або компанії (підприємства) можуть вдаватися до спроб пошуку шляхів зниження податкового тиску, що може призвести до податкової конкуренції між країнами-членами Європейського Союзу. Певною мірою це стосується і місцевих податків, роль яких дуже різна в країнах ЄС.
Хоча ЄС може встановлювати нові пріоритети у проведенні податкової політики в майбутньому, основні принципи залишатимуться незмінними: шляхом докладання спільних зусиль усіх країн-членів забезпечення справжнього суверенітету громадян Є Є та їх представників і запобігання небажаного впливу податкової політики одних країн-членів ЄС на інші країни.
Європейський Союз відіграє лише допоміжну роль у процесах формування податкової політики та відрахувань на соціальне страхування. Мета Є С полягає не в стандартизації національних систем обов\'язкового оподаткування та відрахувань, а в забезпеченні гармонічного паралельного функціонування цих систем не тільки між собою, але також у відповідності до цілей Конвенції Європейського Союзу, що лежать в основі створення співтовариства європейських держав.