Битва під Могачом 1526 p.

Закріпачення селян магнатською шляхтою червоною ниткою тягнеться ще від ранньої доби історії Угорщини. Різниці бу§али тільки в ступні самого поневолення, зглядно примусових робіт і податку, які селяни були змушені виконувати та платити.

Турецька армія наступала під проводом султана Сулеймана, якого жінка Роксоляна — українка — походила з Рогатина в Галичині (Загребельний Павло: Роксоляна, книга I, Київ, 1980). Людвик II не лишив по собі престолонаслідника, що спричинило внутрішню війну із траґічним для Угорщини вислідом. Маґнати не могли погодитись на особі нового короля, наслідком чого Угорщину поділено на три частини. Північно-західня із Закарпаттям припала Габсбур- ґам, середню — заняли турки, включно з містом Буда, яка була ними окупована до 1698 p., а східня частина з Мараморощиною проголосила себе Семигородським князівством під проводом Івана Жиґмонда (Zsigmond Janos, сина Заполія, помер 1540 p.) та під протекторатом Туреччини. Мараморощина лишилась в складі Семиго- роду до 1733 p.

B наслідок такого стану, впливи й сила правлячої шляхти підупала і народ, особливо русини, відчули себе вільнішими. Це мало вплив і на дальший розвиток культурного життя. 3 приходом друкаря Швайпольда Фіоля на Закарпаття початком XVI ст. починається друкарське ремесло.

Першими українськими друками кирилицею в світі уважається

Октоїх і Часослов (Горолоґій) Швайпольда Фіоля, надруковані в Кракові 1491 p. Першу друкарню в Україні у Львові заснував Іван Федорович 1572-73 p., першим друком якої був Апостол 1574 p. Недавно віднайдено «Буквар» Федоровича з 1574 p., якого єдиний ори- ґінал зберігається в Бібліотеці рідкісних видань Гарвардського університету і якого копію перевидано в Києві в 1975 p. (Науковр Товариство ім. Шевченка, Мюнхен, Енциклопедія Українознавства — Словникова частина, зошит 8, стор. 599; Визвольний Шлях, Лондон, річник XXXV книга I (430), січень 1982, стор. 66-68).

Час цієї передишки Закарпаття використало для свого культурного й економічного скріплення. Пізніші угорські політичні діячі, що вели визвольні війни Угорщини проти Австрії, як Бочкай, Бет- лен, Текелій, Ф. Раковцій II зробили стратеґічно вигідно положене Закарпаття своєю випадовою базою. У висліді всіх мадярських повстань проти Австрії, виграла Австрія, яка поступово поширила своє володіння на всю територію Угорщини. Сойм в Братіславі 1687 p. признав Габсбурґам право насліддя в Угорщині. A миром в Карло- вицях 1699 p. турки відступили окуповану ними частину Угорщини — крім Банату — Габсбурґам. Державно-політична ситуація зміни- лась і Угорщина була наново злучена з Австрією персональною унією. I так, на Закарпаття знову повернулась февдальна система угорських маґнатів, які поновили над населенням стару систему поневолення та податкового здирства.

За час цього перепочинку ожило й церковне життя. Хоча в цю добу письменною мовою Угорщини була латинська мова, маґнати й шляхта не сприяли церковному і культурному розвиткові русинів. Нова правляча чужонаціональна верства поклала знову кайдани на руки не тільки селянам, але й нашому духовенству, змушуючи його до кріпацьких робіт, як і селян.

Для тої цілі був скликаний на день 24 квітня 1646 p. в Друґе- товім замку в Ужгороді Собор для приняття Унії. Ha Соборі був присутній яґерський єпископ Юрій Якушич, і 63 карпатських священиків. Першим унійним єпископом став Василіянин о. Петро Партеній. Унійній Церкві було Гарантовано певні специфічні обрядові права, а сама церква й духовенство було поставлене перед законом держави на рівні з римо-католиками.

Мукачівська Греко-католицька єпархія стала за даних умов в провід обнови і зміцнення не тільки реліґійного, але й народньо-куль- турного життя. Хоча й були труднощі внутрішнього реліґійного xa- рактеру та перешкоди з боку Яґерського єпископату, вона вийшла побідно і відограла в житті Закарпаття велику і позитивну ролю.¹

Між ГабсбурГами й Семигородом велася постійно боротьба, що теж мало вплив на життя нашого населення. Хоча частина провідної верстви русинів переходила цілковито на сторону угорців, обидві воюючі сторони, Габсбурґи й Семигород старалися позискати русинів на свій бік. Це мало за наслідок, що певні частини комі- татів, як Земплин, Унґ і Берег, дістали своїх виборних урядників- кенезів. Вони управлялись автономно і до їхніх справ двір не мішався.^{[13] [14]}

Юрій Раковцій II, князь Семигороду, був у союзі з^етьманом України Богданом Хмельницьким і разом з ним брав участь у війні проти Польщі (Hrushevsky M.: A History... p. 300).

B роках 1649 і 1656 посланці гетьмана Хмельницького переговорювали й підписали в Мукачівськім замку умову з князем Юрієм Раковцієм II — сином князя Юрія Раковція I — про спільні дії проти Польщі та договір взаємної помочі. Інструкція гетьмана Богдана Хмельницького його делегації знаходиться в Закарпатськім Краєзнавчім Музею (Троян M. B.: Мукачівський замок, стор. 36-37).